До 102-річчя музею. Цікаві факти з історії нашого закладу

21 січня 2022, 11:09

У п’ятницю, 21 січня 2022 р., Харківський історичний музей імені М.Ф. Сумцова відзначає 102-річчя. На честь цієї дати згадуємо важливі факти з історії нашого закладу.

Харківський історичний музей імені М.Ф. Сумцова веде свій родовід від музею Слобідської України імені Г.С. Сковороди, заснованого в січні 1920 р.

Біля його витоків стояв видатний вчений, етнограф, історик Микола Федорович Сумцов. Він був першим директором музею в 1920-1922 рр., особисто розробив основні засади роботи закладу.

У той час музей розміщувався в будинку колишнього художньо-промислового музею на Пролетарській площі.



Після смерті Сумцова музей очолила його учениця і послідовниця Раїса Сергіївна Данківська.

Вона намагалася здійснити нереалізовані задуми вчителя. Зокрема, за її керівництвом в музеї відбулася Перша Всеукраїнська краєзнавча конференція, розпочали роботу етнографічні курси, створене Товариство друзів Музею Слобідської України. Втім, на початку 30-х років ХХ століття більшість етнографічних установ була згорнута.

Музей Слобідської України імені Г.С. Сковороди з 1930 р. став називатися Всеукраїнським історичним музеєм, пізніше — Українським державним історичним музеєм.

Музей під час Другої світової

Друга Світова війна нанесла тяжкий удар зібранням музею (тоді в його фондах зберігалися понад 100 тис. предметів): частина речей була втрачена під час окупації, інша — дуже постраждала від бомбардування під час евакуації колекцій до Уфи (Башкирія).

Під час окупації неевакуйовані колекції страждали від пограбувань — як стихійних для отримання «сувенірів» на пам’ять про взяття Харкова, так і організованих робочою групою Оперативного штабу Розенберга, який відповідав за пошукові та евакуаційні операції, пов’язані з архівами, бібліотеками та музеями на окупованих територіях.

Музейники прикладали героїчних зусиль, щоб зберегти свої збірки, попри загрозу суворого покарання з боку окупантів та перспективу опинитися у лавах зрадників-колаборантів. Доля деяких з них склалася трагічно.



Невдовзі після звільнення Харкова від нацистів, 28 вересня 1943 р. музей поновив роботу.

До фондів Харківського державного історико-краєзнавчого музею увійшли колекції колишніх Центрального музею революції УРСР, історичного музею імені Г.С. Сковороди та Харківського краєзнавчого музею імені Артема.

Відразу почалася напружена робота з рятування колекцій на місці спаленої археологічної виставки (Сумська, 33) та у будинку Історичного музею (Пролетарська площа, 2). Роботи тривали з 1943 по 1945 pр.

В цей час музей займав приміщення колишнього архієрейського будинку та магазину Жирардівської мануфактури (вулиця Університетська 8 та 10).

Музей у повоєнні роки

В 1950 р. музей переіменовано в Харківський державний історичний музей, а 27 жовтня 1965 р. — Харківський історичний музей.

У післявоєнні роки завдяки зусиллям кількох поколінь працівників музей перетворився на один з провідних центрів музейного будівництва в Україні. Важливу роль в цьому зіграв Микола Антонович Воєводін, який працював у музеї протягом 37 років (1946-1983), а з 1948 р. і до кінця життя очолював його.

Музей в наші дні

За рік після розпаду СРСР, 22 вересня 1992 р., музей передано із державної до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.

У 1997-2003 рр. музей поступово переїздив із будівель, переданих відновленому Свято-Покровському монастирю, у будівлю колишнього ломбарду на вулиці Університетській, 5.
18 червня 2015 р. закладу присвоєно ім’я його засновника та першого директора Миколи Федоровича Сумцова.

У січні 2020 р. музей святкував 100-річний ювілей. На честь цього відкрилась виставка «Слобожани» про історію нашого краю від найдавніших часів і до початку XX ст. Також кілька днів вхід до музею був вільний.



На честь 100-річного ювілею нашого закладу Національний банк України ввів у обіг пам’ятну монету.

Сьогодні Харківський історичний музей є один із найбільших музеїв України. Колекція закладу нараховує понад 334 тис. пам’яток матеріальної і духовної культури державного та світового значення.

Серед них — гетьманський прапор кінця XVII сторіччя, предмети українського бароко, кліше «50 карбованців» 1918 р. Української Народної Республіки, меморіальні комплекси та твори видатних українських художників С.І. Васильківського, І.Ю. Рєпіна, М.С. Самокіша, цінні колекції археологічних, етнографічних і нумізматичних предметів, а також зброя, предмети спорядження, тощо.




Щороку колектив музею відкриває нові експозиції та працює над розвитком установи. Музейники також активно беруть участь в освітніх та культурних заходах.

У 2020-2021 р., попри обмеженість роботи через світову пандемію, розпочали роботу виставки «Кондитерка і Ко.», «Будянські барви», «Алани, Болгари, Хозари?» й низка тимчасових експозицій, а також 3D-тур по виставці «Слобожани».

Крім того, в 2021 р. музей ввів в обіг онлайн-квитки, оновив айдентику і запустив відеопроєкт «Бачити більше», в якому щомісяця розповідає про цікаві експонати з власної колекції.