Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Розмальовки

Микола Сумцов

  • Микола Федорович Сумцов (1854-1922) – відомий науковій громадськості як визначний етнограф та фольклорист, доктор філологічних наук, член Всеукраїнської, Санкт-Петербурзької, Чеської академій наук. Багатий творчий доробок Миколи Федоровича нараховує тисячі найменувань.
  • Вчений працював над створенням систематизованої історії української мови і літератури, вивчав символіку мистецтва. Він є одним із засновників Харківського історико-філологічного товариства та ініціатор створення Харківської громадської бібліотеки (нині – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка).
  • Сумцов був першим викладачем Харківського університету, який ще у далекому 1906 році розпочав читати лекції українською мовою.
  • Одним із важливим важливих спадків Миколи Федоровича стала його участь у підготовці і проведенні ХІІ археологічного з’їзду, що був значною подією для всієї тодішньої імперії. Микола Сумцов використав його як трибуну для привертання суспільної уваги до мистецтва мандрівних кобзарів і лірників, яке починало занепадати у модерному світі.
  • Наш музей веде свій родовід від Музей Слобідської України, який розпочав свою роботу у січні 1920 року. Його ідейним натхненником і першим директором став Микола Федорович Сумцов.

Григорій Сковорода

  • Григорій Сковорода (1722-1794) мав виняткові здібності до навчання. Вже у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії – першого вищого навчального закладу в Україні. Вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі. Проте вищої освіти так і не отримав.
  • Працюючи педагогом у Харківському колегіумі, мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки: «вельми туп», «справжнє безглуздя», «досить гострий», «звєрок востроє» тощо.
  • Сковороду називають зачинателем жанру байки.
  • Надавав перевагу особистій духовній свободі. Філософські трактати присвячував переважно етиці. А головним сенсом людського існування вважав самопізнання. Відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію.
  • Якось Катерина ІІ забажала побачити вже за життя відомого українського філософа особисто. Він прибув на її запрошення до палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися, крім Сковороди. На питання Катерини, чому він не кланяється, відповів: «Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся».

Валентина Гризодубова

  • Батько Валентини Гризодубової був одним з піонерів вітчизняної авіації. Під час одного з польотів він взяв з собою свою дочку Валю, якій було всього два роки. Навряд чи він думав у цей момент, що визначить долю малятка.
  • Під час перельоту «Батьківщини», що тривав 26 годин 29 хвилин, був встановлений жіночий світовий авіаційний рекорд дальності польоту 6450 км (по прямій – 5910 км). 2 листопада 1938 року за виконання безпосадочного перельоту і проявлені при цьому мужність і героїзм Валентині Гризодубовій, Поліни Осипенко і Марині Раскової були присвоєні звання Героїв Радянського Союзу.
  • У 1941 році, коли почалася війна, Гризодубова дуже воліла піти на фронт. У 1942 році їй було доручено укомплектувати 101-й авіаційний полк дальньої дії зі складу пілотів Цивільного флоту. До складу полку були включені і льотчики, які літали ще з батьком Гризодубової, і ті, кого вона сама підготувала у передвоєнні роки. Валентина Степанівна сама постійно вилітала на бойові завдання – бомбити ворога і надавати допомогу партизанам.
  • За час війни вона особисто зробила близько 200 бойових вильотів (в тому числі 132 нічних) на літаку Лі-2 на бомбардування ворожих об'єктів, для доставки боєприпасів і військових вантажів на передову і для підтримки зв'язку з партизанськими загонами.
  • У 1986 році за внесок у створення бортових радіоелектронних комплексів і систем Валентині Гризодубовій було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Юрій Кнорозов

  • Кнорозов став першим, кому вдалося розшифрувати писемність майя.
  • До книги, на основі якої Юрій Валентинович розшифровував тексти, зверталися до нього багато вчених. Йдеться про «Алфавіті Дієго де Ланди» – іспанського єпископа, який жив в XVI столітті і прославився тим, що спалив справжні тексти майя. Кнорозов довів, що алфавіт де Ланди в його майяскій частини містив складові символи, а не букви. Вчений склав каталог ієрогліфів майя, після чого зміг встановити фонетичне читання деяких з них.
  • Заслугу Кнорозова часто порівнюють з досягненням Жана Шомпольона, який розшифрував єгипетські ієрогліфи в 1822 році. Однак у Юрія Валентиновича завдання було куди складніше. Якщо Шомпольон використовував ключ у вигляді грецького перекладу текстів, то Кнорозову, щоб впоратися із завданням, довелося розробити свою теорію розшифровки древніх систем письма. У цьому полягав справжній науковий подвиг.
  • Мало хто знає, але крім дешифрування писемності майя Кнорозов і група вчений, що працювали з ним, запропонували дешифрування писемності острова Пасхи. А в 1960-і роки – писемності долини Інду, яка, однак, не є загальновизнаною.
  • Пам'ятник вченому стоїть не де-небудь, а в Канкуні, Мексика. Монумент створив в 2012 році Григорій Потоцький. У Мексиці знаходиться і центр імені Юрія Кнорозова.

Людмила Гурченко

  • Після тріумфу «Карнавальної ночі» Гурченко стала улюбленою актрисою режисера Ельдара Рязанова, він говорив, що «такі таланти народжуються раз на сто років», однак він відмовив актрисі в ролях у фільмах «Іронія долі» і «Гусарська балада».
  • Актриса чудово шила, і половина її приголомшливих нарядів вийшла з-під її голки. Вона сама моделювала, придумувала складні викрійки. Вона стала вважатися «іконою стилю» з самої першої появи на екрані в «Карнавальній ночі» – пишні сукні в стилі Крістіана Діора були предметом заздрості глядачок. У 80-х вона стала суперзіркою, і шанувальники навіть не здогадувалися, що її костюми і сукні не замовлені по закордонним каталогам, а результат копіткої праці актриси.
  • Людмила Марківна дуже пишалася тим, що ніколи не вступала ні в одну політичну і художню організацію чи партію. Гурченко стала народною артисткою СРСР, не маючи партквитка.
  • Людмила Гурченко сама писала пісні для себе і виконувала їх на гастролях. Але відкрито зізналася в цьому тільки після виходу свого режисерського дебюту, фільму «Строкаті сутінки», в титрах якого була вказана в тому числі і як композиторка.
  • У 2009 році актриса спробувала себе в якості режисера. Спільно з молодим режисером Дмитром Коробкіним зняла фільм «Строкаті сутінки» про немолоду актрису і юного сліпого музиканта. Сюжет заснований на реальних подіях – Людмила Гурченко допомагала незрячому музикантові Олегу Аккуратову. До «Строкатих сутінків» вона написала всю музику, а також зіграла у фільмі свою останню роль.