Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Воєнні гроші – це особливі грошові знаки, що випускаються у воєнні часи однією державою або коаліцією держав на території іншої країни чи групи країн з метою фінансування своїх військових та окупаційних витрат. Їх ознаками є:
– примусове (під загрозою репресії) впровадження у грошовий обіг в якості обов’язкових купівельних і платіжних засобів;
– використання тільки на території окупованих країн або країн, що визволяються від військ противника;
– встановлення твердого, у більшості випадків завищеного, курсу по відношенню до національної, місцевої валюти, що зберігається у обігу;
– випуск під заздалегідь фіктивне забезпечення;
– відносно недовгочасний період обігу з подальшою заміною на постійну, регулярну для цієї країни валюту [6, с. 5–6].
Воєнні гроші завжди інфляційні, бо їх випуск окупаційною владою є довільним, безконтрольним, до того ж за умов, коли у обігу вже знаходиться надлишкова маса національних грошових засобів.
З давніх часів під час воєн на захоплених територіях використовувалися неповноцінні або фальшиві гроші, але справжня історія воєнних грошей почалася з появою паперових грошових знаків.
Першими паперовими воєнними грошима вважаються підробні асигнати, що були випущені вигнаною з країни королевською владою у період Французької буржуазної революції кінця XVIII ст. Велика їх кількість посилила інфляційний розлад у революційній Франції, яка повстала проти абсолютизму. Франко-прусська війна 1870–1871 рр. додала нового змісту розумінню воєнних грошей, коли прусським воєнним командуванням для обігу на завойованій території Франції були надруковані спеціальні окупаційні марки.
У роки Першої світової війни для фінансування військових і окупаційних витрат Німеччиною було випущено велику кількість воєнних грошей. На всіх територіях, окупованих німецькими військами, обіговими стали вільгеймські кайзерівки (20-, 50- і 100-марочні банкноти Німецької імперії зразка 1910–1918 рр.) та позичкові касові знаки (Darlehnskassenschein). Випуск останніх почався з перших днів війни на підставі закону від 4 серпня 1914 р. як обов’язкових до прийому грошей. У колекції ХІМ вони представлені 7 примірниками:
– 1 марка зразка 1914 р. (ДБЗ-126, ІІІ гр. –12456/16, V гр. –26851);
– 2 марки зразка 1914 р. (ДБЗ-127);
– 20 марок зразка 1914 р. (ДБЗ-128);
– 5 марок 1917 р. (ДБЗ-1057);
– 20 марок 1918 р. (ДБЗ-1038).
Для повноти серії не вистачає 5 та 50 марок зразка 1914 р.
Завершували цю серію 1 і 2 марки 1920 і 1922 рр., випущені на підставі того ж закону вже після закінчення Першої світової війни (у нашій збірці – 1 марка 1920 р. – ДБЗ-125). Ці знаки знаходились у обігу до 1924 р.
Окрім позичкових касових знаків, на північно-західних територіях Російської імперії, зайнятих німецькими військами (у Польщі, Прибалтиці, Білорусії), мали місце ще 2 емісії окупаційних грошей:
– у 1916 р. у Познані від імені Східного торговельно-промислового банку були випущені «грошові знаки позичкової каси ОСТ» вартістю 20 і 50 копійок та 1, 3, 10, 25 і 100 рублів;
– у квітні 1918 р. у м. Ковно (Каунас) були випущені знаки Східної позичкової каси вартістю 1/2, 1, 2, 5, 20, 50, 100 і 1000 марок.
На жаль, ці ост-рублі та ост-марки не представлені у колекції ХІМ.
Перед Другою світовою війною у Третьому рейху була розроблена програма невідкладних заходів з постачання німецьких військ на території загарбаних країн необхідними грошовими засобами, яка передбачала створення широкої мережі військових кредитних установ – імперських кредитних кас. Вони повинні були забезпечити випуск воєнних грошових знаків єдиного зразка для всіх окупованих німцями країн (на відміну від Першої світової війни, коли у деяких завойованих країнах використовувалися воєнні білети, що, в основному, мали обіг лише на території окремих окупованих областей). Одночасно з імперськими кредитними касами передбачалося створення спеціальних емісійних банків, які мали випускати власні грошові знаки, виражені у національних (місцевих) грошових одиницях [6, с. 14].
Ця програма почала втілюватися з моменту вторгнення фашистських військ до Польщі у вересні 1939 р., коли у створеному «Генерал-губернаторстві окупованих польських областей» за наказом верховного військового командування від 23 вересня 1939 р. були випущені білети імперських кредитних кас у рейхсмарках єдиного зразка. Вони використовувалися тут з 2 жовтня 1939 р. до 1 квітня 1940 р. У квітні 1940 р. у Кракові відкрився емісійний банк, яким були випущені білети номіналами у 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 і 500 злотих із зазначеною на них датою 1 березня 1940 р. та 1, 2, 5, 50 і 100 злотих, датованих 1 серпня 1941 р. Випуск 1940 р. представлений у нашій колекції купюрами у 10 злотих (вст. 832) та 500 злотих (ІІІ гр. –2023), випуск 1941 р. – знаком у 1 злотий (ДБЗ-1031).
Після окупації німецькими військами території Югославії на мапі Європи, серед ряду нових країн, з’явилася держава Сербія, яка керувалася німецькою воєнною адміністрацією. У травні 1941 р. окупаційною владою у Белграді був утворений Сербський народний банк, який почав форсований випуск нових сербських динарів [5, с. 19]. Ці грошові знаки представлені у колекції ХІМ лише частково:
– 20 динарів, датованих 1 травня 1941 р. (вст.867; ІІІ гр. –1955, 1957; ДБЗ-1025, ДБЗ-1026);
– 500 динарів з датою випуску 1 листопада 1941 р. (ІІІ гр. –1960);
– 50 динарів з датою випуску 1 травня 1942 р. (ІІІ гр. –1956, 1958);
– 100 динарів, датованих 1 січня 1943 р. (ІІІ гр. –1959).
Навесні 1940 р. у Німеччині закінчилася підготовка до великомасштабного випуску і впровадження у обіг на територіях захоплених країн воєнних марок єдиного зразка. 3 травня 1940 р. був прийнятий і спеціальним розпорядженням від 15 травня того ж року доповнений закон про заснування імперських кредитних кас, що знаходились у віданні Рейхсбанку. Для керівництва ними було створено Головне управління імперських кредитних кас на чолі з адміністративною радою (у складі представників міністерства господарства, міністерства фінансів, верховного командування збройних сил та ін.); головою ради був директор Рейхсбанку. На Головне управління імперських кредитних кас покладався випуск і забезпечення білетами у рейхсмарках єдиного зразка всіх кредитних кас, що відкривалися на території окупованих країн. Наприкінці 1942 р. у країнах Європи налічувалося 52 каси: 11 – у Франції, 5 – у Бельгії, 1 – у Нідерландах, 1 – у Польщі, 2 – в Югославії, 2 – у Греції, 30 – на окупованій території СРСР.
Білети імперських кредитних кас (Reichskreditkassen) випускалися купюрами у 50 пфенігів, 1, 2, 5, 20 і 50 рейхсмарок, були пронумеровані, дати випуску на купюрах не були зазначені. На білетах номіналами 1, 2 і 5 марок спочатку проставлявся тиснений штемпель зі свастикою, але пізніше, коли надходження білетів цих номіналів у обіг окупованих країн збільшилося, штемпелювання їх було припинено. Саме ці військові марки використовували наступаючі частини.
Усі номінали окупаційних марок у різній кількості представлені у музейній збірці ХІМ (загальна кількість – 24 примірники).
Такі марки використовувалися німецькими частинами і на окупованій території СРСР для виплати грошового утримання військовослужбовцям та закупівлі продуктів і промислових товарів на місцевих ринках, розповсюджуючись таким чином серед населення. При цьому, радянський рубль зберігав законну платіжну силу і приймався з розрахунку 10 рублів за 1 марку, що в 5 разів перевищувало довоєнний курс.
Навесні 1942 р. у Рівному, столиці рейхскомісаріату «Україна», був створений Центральний емісійний банк України, який мав філії у великих містах України. З 1 червня він випускав власні грошові білети номіналами 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 карбованців із датою випуску 10 березня 1942 р., виготовлені на якісному папері з водяними знаками. Позначення номіналів і попередження «Фальшування грошових знаків карається тяжкою тюрмою» були зроблені німецькою та українською мовами [1, с. 256]. У дизайні нових знаків зберігалися певні національні мотиви, що виявлялося у зображеннях на купюрах портретів хлопчика (2 карбованця), дівчинки з букетом польових квітів (5 карбованців), селянки зі снопом (10 карбованців), робітника (20 карбованців), шахтаря (50 карбованців), докера (100 карбованців), селянки на тлі лісу (200 карбованців), хіміка (500 карбованців). На лицьовому боці були написи німецькою мовою та зображення орла зі свастикою. Нові грошові знаки отримали назву «карбованець» у пам’ять про грошову одиницю Української Народної Республіки 1918-1919 рр., що, на думку німецької влади, повинно було підкреслити «самостійність» України [4, с. 19]. За свідченням Я. Натанзона, з усіх окупованих країн лише в Україні була у обігу національна валюта (карбованець), що мала зображення символа Третього рейху – орла зі свастикою [4, с. 19]. Музейна колекція ХІМ, на жаль, не може дати повного уявлення про гроші, випущені Центральним емісійним банком України. Серед 29 примірників цих знаків в колекції ХІМ представлені, у різній кількості, лише купюри у 5, 10, 20, 50 та 100 карбованців.
До 25 липня 1942 р. населення рейхскомісаріату «Україна» мусило обміняти всі радянські грошові знаки в купюрах по 5 рублів та більше на карбованці емісійного банку з розрахунку 1 рубль за 1 карбованець. У обігу нарівні з карбованцями залишалися радянські казначейські білети номіналом 1 і 3 рублі, окупаційні рейхсмарки, радянські розмінні монети та німецькі монети у 1, 5 і 10 пфенігів. Карбованці були в обігу виключно на території рейхскомісаріату. Влітку 1944 р., під час наступу Червоної армії, почалося стрімке знецінювання цих грошей, а у листопаді того ж року вони вийшли з обігу. За розпорядженням радянської адміністрації населення повинно було здати карбованці, що залишились, аби уникнути ув’язнення. Зараз карбованці, які мають добрий стан збереження, є досить рідкісними.
Слід зазначити, що купюри вартістю 2 карбованці у обіг не потрапили, бо були знищені партизанами при транспортуванні з типографії. Одиничні екземпляри цієї купюри сьогодні є великою рідкістю.
Рідкісними також є білети емісійного банку у Києві 1941 р. номіналами 1, 3 і 5 рублів та 1, 3, 5 і 10 червонців, які в обіг ніколи не вводилися, але стали свідченням того, що німецький уряд спершу збирався організовувати емісійний банк у Києві.
Усі вищезазначені грошові випуски відносяться до так званих окупаційних грошей. Окрім них, серед воєнних грошей виділяють також грошові знаки визволення, що емітуються країнами-переможцями з метою створення умов для відбудови економіки країни.
Після звільнення території СРСР Радянська Армія розгорнула широкі наступальні операції за кордоном з метою визволення держав Центральної і Південно-Східної Європи від гітлерівської неволі, під час яких радянським воєнним командуванням були випущені грошові знаки. У музейній збірці ХІМ з них представлені лише окремі зразки:
– у Чехословаччині – 1 крона з написом «Республика Чехословакия» і датою 1944 р. (ДБЗ-963, 1032);
– у Польщі – 1 злотий Національного банку Польщі 1944 р. (ІІІ гр. –1995).
Останній може бути віднесений до грошових емісій Радянської Армії лише умовно: він відноситься до випуску грошових знаків, що були надруковані у СРСР, але фактично, випуск повністю знаходився у компетенції цивільної влади визволеної Польщі, а не командування радянських Збройних Сил [6, с. 81–82].
У 1943 р. на конференції керівників СРСР, США і Великобританії у Тегерані були прийняті принципові положення щодо організації післявоєнного устрою Європи, у тому числі про випуск грошових знаків для обігу на визволених від нацизму територіях Німеччини і Австрії. У відповідності до них було вирішено зберегти традиційні назви валютних одиниць: для Німеччини – марки, для Австрії – шилінги. Всю технічну сторону підготовки випуску військової валюти для Німеччини – розробку дизайну, систему нумерації і підготовку друкарських форм – взяла на себе американська сторона. У всіх зонах окупації – радянській, американській, англійській і французькій – грошові знаки мали однакову форму і містили не назву держави, що їх випускала, а єдине позначення: «Alliierte militarbehorde» – «Союзницькі воєнні власті» [7]. Визначити союзницьку державу, що випустила гроші у обіг, можна було за першим знаком номера та загальною нумерацією.
У колекції ХІМ представлені 3 зразки військової валюти для Німеччини:
– 5 марок (ІІІ гр. – 1993),
– 10 марок (вст.7562),
– 20 марок (ГПЗ-173).
Всі вони виготовлені у СРСР, на що вказує знак “–“ (мінус) перед номером серії та порядкові номери (для цих номіналів у радянській зоні окупації вони починалися з 50000001).
Австрія, як і Німеччина, після звільнення була розділена на 4 зони окупації. Воєнні шилінги друкувалися переважно в Англії, командуючий її збройними силами забезпечував білетами інших союзників, які брали участь у керуванні окупованою Австрією. Як і воєнні німецькі марки, вони мали позначення «Alliierte militarbehorde» і дату випуску «1944». Повна серія випуску білетів для Австрії з цією датою складалася з 10 номіналів, з яких лише 3 представлені у музейній збірці ХІМ: 50 грошей (ІІІ гр. –1990, ДБЗ-1023, ГПЗ-169), 1 шилінг (ІІІ гр. –1991) та 5 шилінгів (ГПЗ-175).
Період обігу грошових знаків визволення тривав до запровадження нової національної валюти. Перехід з воєнних грошей на власну грошову одиницю відбувся в Австрії у грудні 1945 р., у Німеччині – у червні 1948 р.
Ще одним видом воєнних грошей є «приватні воєнні платіжні інструменти» [7], до яких відносяться армійські платіжні засоби (відсутні у колекції ХІМ) та табірні гроші (лагергельди – Lagergeld), що були в обігу у концентраційних таборах Третього рейху. Головною метою лагергельдів було підвищення продуктивності праці в’язнів, але у багатьох таборах ними також користувалися охоронці табору та допоміжний персонал. На отримані табірні гроші «ударники концтабірної праці» мали змогу харчуватися у кафе, купувати продукти і тютюн у табірній лавці та користуватися табірними борделями [2]. У нашій колекції зберігається лагергельд концтабору Бухенвальд номіналом 3 марки для відвідання їдальні (ДБЗ-2182).
Як бачимо, у музейній збірці ХІМ воєнні гроші представлені 84 примірниками, переважна кількість яких – окупаційні гроші. Грошові знаки визволення представлені лише вибірково, а «приватні воєнні платіжні інструменти» – взагалі одним зразком. Але, незважаючи на неповноту або навіть епізодичність висвітлення наявними у колекції воєнними грошима певних процесів грошового обігу, вони можуть стати у нагоді при створенні експозицій і виставок відповідної тематики.
Література
1. Грошовий обіг на українських теренах під час другої світової війни [Текст] / Скоморович І. Г., Реверчук С. К., Малик Я. Й. [та ін.] // Історія грошей і банківництва [Текст] : підручник. – К. : Атіка, 2004. – С. 255-257.
2. Деньги концентрационных лагерей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://holocaustrevisionism.blogspot.com/2012/08/blog-post_6.html
3. Каталог бумажных денежных знаков (бон) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fox-notes.ru
4. Натанзон Я. Денежное обращение на территории Украины в период Второй мировой войны [Текст] / Я. Натанзон // Нумізматика і фалеристика. – 2010. – № 3. – С. 19-21.
5. Натанзон Я. Денежное обращение на территории Югославии в период Второй мировой войны [Текст] / Я. Натанзон // Нумізматика і фалеристика. – 2010. – № 4. – С. 19-21.
6. Сенилов Б. В. Военные деньги второй мировой войны [Текст] / Б. В. Сенилов. – М. : Финансы и статистика, 1991. – 128 с.
7. Соколов Б. И. Военные денежные знаки [Електронний ресурс] / Соколов Б. И. – Режим доступу: http://www.juristlib.ru/book_8128.html