Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Спільна експедиція Харківського історичного музею та Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна продовжувала дослідження катакомбного могильника біля с. Верхній Салтів Вовчанського району Харківської області. За час проведення робіт у 2013 р. було досліджено п’ять катакомбних поховань (№ 115–119) та дромос катакомби № 69.
У поховальній камері катакомби № 115 були знайдені рештки чоловіка та жінки. Небіжчиків супроводжували сережка (рис. 1, 1), намисто, фрагмент залізної гривні, елементи одягу, деталі поясної гарнітури (рис. 1, 3, 4), металеві деталі від взуття, ніж, астрагали, підвіска-печатка (рис. 1, 2). Камера катакомби № 116 містила рештки дорослого чоловіка та дитини. Поховальний інвентар був представлений кухлем, ножем, астрагалами, сокирою-чеканом, елементами поясної гарнітури (рис. 1, 5, 6), браслетом, однією намистиною, бляшкою-нашивкою, металевими деталями ремінців взуття (рис. 1. 7-9). В камері № 117 зруйновані кістяки чоловіка та жінки супроводжували: ножі, тесло-мотика, сережка (рис. 1, 10), буси, деталі одягу, елементи поясного набору (рис. 1, 11-14), прикраси ремінців взуття (рис. 1, 15, 16). Зруйновані кістяки трьох людей були відкриті в камері катакомби № 118. Інвентар цієї катакомби складався з сережки (рис. 1, 18), намиста, браслету, ножів, елементів поясної гарнітури (рис. 1, 21-25), дзеркала (рис. 1, 17), металевих деталей одягу, амулетів (рис. 1, 19, 20), металевих деталей від дерев’яних піхв шаблі, двох арабських монет[Одна монета – півдрахма, аббасидський намісник Табаристану Халид, 769 р. н.е.; друга монета - Аббасійя, намісник Йазід, 771/772 рр. н.е.], перетворених у нашивки.
Найбільший інтерес викликає катакомба № 119, в якій було виявлено 12 дірхемів. Подібна кількість монет, знайдених в одному поховальному комплексі, є унікальним фактом для могильників салтово-маяцької культури. Хоча монети доволі часто зустрічаються в салтівських поховальних комплексах, проте їх кількість як в одному похованні, так і на окремих могильниках в цілому не значна. Так, на Дмитрієвському катакомбному могильнику було знайдено 2 індикації та 2 імітації візантійських монет [18, с. 111, рис. 58; 19, л. 17, рис. 30: 1]. На біритуальному могильнику Червона Гірка у 317 досліджених похованнях був виявлений лише 1 фальшивий дірхем [17, л. 5, табл. IX: 2, 3], а на Ржевському некрополі – 2 арабські монети [19, л. 7, рис. 12: 1, л. 14, рис. 30: 1]. В 14 з 525 досліджених похованнях Нетайлівського ґрунтового могильника знайдено 21 монету [16, с. 114]. Визначається лише Верхньо-Салтівський археологічний комплекс, в катакомбах якого лише з 1900 по 1961 рр. були виявлено приблизно 100 монет [10, с. 6–8]. Ще 26 монет було знайдено у 19 катакомбах при дослідженні Верхньо-Салтівського IV могильника у 1996 – 2012 рр. [16, с. 114]. Проте кількість монет, що знаходять в одному поховальному комплексі Верхнього Салтова часто складає 1–2 дірхеми, та лише в поодиноких випадках вона сягала п’яти (кат. № 3 1901 р.) або шести монет (кат. № 4 1910 р., розкопки В.О. Бабенко) [13, с. 145–146, табл. 5].
Рис. 1. Інвентар з катакомб Верхнього Салтова досліджених у 2013 р. 1–4 – кат. № 115; 5–9 – кат. № 116; 10–16 – кат. № 117; 17–25 – кат. № 118; 26 – кат. № 119
Відрізняє катакомбу № 119 від раніше досліджених поховальних комплексів цієї ділянки могильника те, що кістяки небіжчиків у ній знаходилися в анатомічному порядку, тоді як в більшості поховальних споруд рештки людей несли сліди навмисної руйнації, котру вони зазнали ще у давнину [4, с. 98–114]. Відрізняло цей комплекс і те, що поховання в камері були здійснені на двох різних рівнях. На глибині -3,25 м від сучасної поверхні біло розчищено поховання № 1, тоді як поховання № 2 було зафіксована на відмітці -3,5 м. Кістяки людей знаходилися у камері прямокутної форми. Вона по відношенню до дромосу поперечна. Розміри її 2,43 х 1,88 м. Камера своїми довгими стінами була орієнтована вздовж лінії південь – північ.
Поховання № 1 належало дитині 3–5 років. Небіжчика було покладено у випростаному положенні на спині головою вліво від входу. Руки були випростані вздовж тулуба, ноги прямі. Інвентар складався з прикрас та амулетів. Біля черепа дитини були знайдені бронзові литі сережки з нерухомою привіскою (рис. 1, 27) та два дірхеми (Табл. № 1, № 2), котрі були обрізані по колу та перетворені у нашивки. Подібні нашивки у аланського населення VIII–X ст. н.е. прикрашали головні пов’язки дівчаток, котрі ще не досягли шлюбного віку [12, с. 7, 62]. У районі шиї було розчищено десять скляних намистин сріблястого, золотистого та синього кольорів. В районі поясу дитини лежав бронзовий литий бубонець, поряд з яким знаходилася велика скляна намистина чорного кольору з багатошаровими вічками. Аналогічна бусина, разом з двома литими бубонцями та амулет з пташиними голівками (рис. 1, 29) знаходилися на правій тазовій кістці небіжчика. Ще один амулет з пташиними голівками було знайдено під правою тазовою кісткою дитини. Великі кулясті намистини з вічками виконували не лише функцію прикрас, а і, як свідчать етнографічні джерела, служили для захисту від уроків та ворожої магії [1, с. 126; 20, с. 113; 22, с. 135]. Колір інших бус у даному поховані також мав особливе значення. Синій та жовтий колір бусин входить до єдиного семантичного ряду, котрий символізує найважніші елементи космогонії у багатьох народів та забезпечував плодючість – небо та сонце [23, с. 80]. Тому в традиційних суспільствах прикраси (буси) жовтого та синього кольорів вважалися захистом від злих сил [1, с. 122; 7, с. 216; 20, с. 114]. Так, наприклад, буси жовтого кольору повинні були вберегти дитину від жовтяниці [22, с. 135]. Бубонці своїм дзвоном повинні були відлякувати від дитини злих духів, що характерно для багатьох народів світу [25, с. 67]. Амулети з пташиними голівками трактуються як сонячний птах, що летить – символом сонячного бога, котрий є творцем усього живого на землі [8, с. 122; 24, с. 41]. Таким чином, усі предмети при померлій дитині виконували роль своєрідних амулетів-оберегів. Кількість амулетів та оберегів, як пояснюють етнографічні матеріали, безпосередньо залежить від стану здоров’я дитини.
Поховання № 2 було здійснено власне на долівці поховальної камери на глибині -3,5 м від сучасної поверхні. Воно належало жінці 20–25 років. Небіжчиця була похована у випростаному положенні на спині головою вліво від входу. Руки були випростані вздовж тулуба, ноги прямі. Кістки стоп обох ніг відсутні – наслідок діяльності кротів. Поховання було здійснено вздовж торцевої стінки камери. Жінку супроводжував численний інвентар. Біля черепа небіжчиці були знайдені бронзові з позолотою сережки з рухомою привіскою (рис. 1, 26). Шию жінки прикрашала бронзова гривня, що була зроблена з перекрученого дроту (фото 1). Нагрудною прикрасою служило монисто, котре складалося зі 162 намистин (гірський кришталь, сердолік, бурштин, роговик, скло), двох круглих дисків з мушлі, бронзових дротових пронизок (фото 2) та десяти дірхемів (Табл. № 3–12), котрі були перетворені у підвіски за допомогою приклепаних бронзових вушок. Показовим є присутність у монисті круглих дисків з мушлі. Пара таких дисків є доволі частою знахідкою в похованнях дівчаток-підлітків та молодих жінок Верхньо-Салтівського археологічного комплексу (кат. № 16 Рубіжанського могильника, кат. № 111 Верхньо-Салтівського IV некрополя) [3, рис. 6: 46, 47; 6, с. 23, рис. 37: 13, 14]. За даними етнографії подібні диски у деяких народів підвішувалися над колискою, а з часом включалися до складу комплексних амулетів дітей, впліталися у коси дівчаток 5–6 років [11, с. 84, 85, рис. 4]. Присутність подібних дисків у низках амулетів зафіксовано у аланського населення IX–XIII ст. Північного Кавказу [9, с. 25]. У XVIII–XIX ст. місце таких дисків у адигів, осетин та чеченців, вірогідно, зайняли срібні круглі бляхи з нескладним візерунком, котрі нашивалися попарно біля коміру сорочки або біля плеча [21, с. 201, рис. 39а]. Колір та форма цих виробів вказує, що вони є символом богині плодючості (сонця/місяця).
Табл. Монети з катакомби № 119[Атрибуцію монет зробив Є.Лємбєрг (м. Одеса, Україна), за що висловлюю йому свою велику подяку.].
|
№ п/п |
Місце карбування, правитель |
Час карбування |
Кріплення, стан |
|
1 |
Іфрікія, намісник Хартам |
796/797 р. н.е. |
2 рази пробита, обрізана |
|
2 |
Мадінат ас-Салам, ал-Махді |
782 р. н.е. |
2 рази пробита, обрізана |
|
3 |
Мадінат ас-Салам, ал-Махді |
776/777 рр. н.е. |
2 рази пробита, вушко |
|
4 |
Рей, ал-Махді Мухаммад |
763/764 рр. н.е. |
1 раз пробита, вушко |
|
5 |
Куфа, часи аль-Мансура |
758-764 рр. н.е. |
3 рази пробита, вушко |
|
6 |
Мадінат ас-Салам |
769/770 гг. н.е. |
вушко |
|
7 |
Табаристан, Умар |
778 р. н.е. |
2 рази пробита, вушко |
|
8 |
Омейяди, Васіт |
714/715 рр. н.е. |
вушко |
|
9 |
Мадінат ас-Салам, ал-Махди |
775 – 784 рр. н.е. |
2 рази пробито, вушко |
|
10 |
імітація |
|
вушко |
|
11 |
Іфрікійя, Наср |
792/793 рр. н.е. |
2 рази пробита, вушко |
|
12 |
Аббасійя |
787 – 790 рр. н.е. |
2 рази пробита, обрізана, вушко |
На поясі жінки був знайдений комплекс амулетів, котрий розташовувався двома групами (фото 3). На лівій тазовій кістці жінки були виявлені чотири бронзових бубонця, два амулети з зображенням грифона (рис. 1, 32) та два амулети у вигляді грифона у колі (рис. 1, 33). На правій тазовій кістці лежали три бронзові бубонця, чотири амулети у вигляді грифона у колі та залишки бронзової штампованої туалетної скриньки, поверх якої знаходилися: бронзова коповушка (рис. 1, 28), бронзовий амулет у вигляді пазура хижого птаха (рис. 1, 31), бронзова підвіска-печатка із зображенням качки (рис. 1, 34) та бронзова підвіска з протомами коней (рис. 1, 30). На поясі також був знайдений пакет з трьох ножів у дерев’яних піхвах.
Праву руку жінки прикрашали чотири бронзові браслети, кінці трьох з котрих були прикрашені насічками, котрі утворювали орнамент у вигляді ялинки (фото 1). Чотири подібних браслета було виявлено і на лівій руці небіжчиці. На безіменному пальці правої руки жінки знаходився срібний перстень зі вставкою зі скла зеленого кольору, а на середньому пальці цієї ж руки – два бронзових персня зі вставками зі скла фіолетового та чорного кольорів, відповідно (фото 1). На вказівному пальці лівої руки були зафіксовані два бронзові персні, один – з пласким щитком ромбоподібної форми, другий – зі вставкою з сердоліку. На безіменному пальці цієї ж руки знаходилися ще два персні, оздоблені вставками з чорного та блідо-зеленого скла, відповідно (фото 1).
В кротовинах в районі стоп ніг жінки були виявлені дві срібні штамповані бляшки та один штампований наконечник від ремінця (фото 3). Ці речі були прикрасами ремінців взуття померлої жінки.
Поряд з небіжчицею був знайдений комплекс прикрас (фото 4), котрий містив бронзовий браслет, три бронзових ґудзика-дзеркальця, бронзове дзеркало (рис. 1, 35), десять дротяних пронизок, 282 бусини (сердолік, роговик, скло). Небіжчицю супроводжували залишки жертовної їжі у вигляді глечика та трубчатої кістки молодої кози.
Цінність поховання № 2 полягає у тому, що воно представляє повний набір металевих прикрас і амулетів, що входили до костюму жінки – представниці соціально-майнової верхівки аланської спільноти Верхнього Салтова. На приналежність небіжчиці до соціальної верхівки суспільства свідчить присутність в її вбранні шийної гривні. В салтівських старожитностях знахідки подібних прикрас є рідкістю. За більш ніж за столітню історію дослідження салтівських старожитностей відомі тільки чотири подібні знахідки. Так, шийні гривні були знайдені в катакомбах № 2 та № 14 Старо-Салтівського могильника [2, с. 141, рис. 5: 3; 6: 50], в зруйнованому похованні Старокорсунського могильника [14, с. 198, рис. 10: 55], в похованні № 143 Нетайлівського могильника [5, рис. 2: 4, с. 179].
Показником високого майнового положення небіжчиці є присутність серед її прикрас десяти привісок, зроблених з дірхемів. Наприклад, такі прикраси, як відзнака високого майнового стану, були зафіксовані арабським мандрівником ібн-Фадланом у жінок русів під час свого перебування у Волзькій Бургарії в 921–922 рр. За його свідченнями: «на шеях у них несколько рядов монистов из золота или серебра, так как, если человек владеет десятью тысячами дирхемов, то он справляет своей жене одно монисто (в один ряд), а если владеет двадцатью тысячами, то справляет ей два мониста, и таким образом каждые десять тысяч дирхемов, которые у него прибавляются, прибавляются в виде одного мониста у его жены …» [15, с. 141].
Знайдений поховальний інвентар дозволяє датувати цей комплекс другою половиною IX ст. н.е.
Джерела та література
1. Абрамзон С. М. Рождение и детство киргизского ребенка [Текст] / С. М. Абрамзон // Сборник Музея археологии и этнографии. – Л. : Наука, 1949. – Т. 12. – С. 78-138.
2. Аксенов В. С. Старосалтовский катакомбный могильник [Текст] / В. С. Аксенов // Vita ahtiqua. – К. : Есе, 1999. – № 2. – С. 137-149.
3. Аксенов В. С. Рубежанский катакомбный могильник салтово-маяцкой культуры на Северском Донце [Текст] / В. С. Аксенов // Донская археология. – Ростов н/Д : Омега-Принт, 2001. – № 1-2. – С. 62-78.
4. Аксенов В. С. Обряд обезвреживания на Верхне-Салтовском и Рубежанском катакомбных могильниках салтово-маяцкой культуры [Текст] / В. С. Аксенов // Российская археология. – М. : Наука. 2002. – № 3. – С. 98-114.
5. Аксёнов В. С. Ранняя группа личных украшений салтовского населения Подонцовья (по материалам погребений с фибулами Нетайловского могильника) [Текст] / В. С. Аксёнов // Древности 2012. – Харьков : НТМТ, 2012. – С. 172-187.
6. Аксёнов В. С. Отчет об археологических исследованиях раннесредневековых памятников экспедицией Харьковского исторического музея в 2012 г. [Текст] / Аксёнов В. С. // Науковий архів Харківського історичного музею. – 2013. – 49 с.
7. Бутанаев В. Я. Воспитание маленьких детей у хакасов [Текст] / В. Я. Бутанаев // Традиционное воспитание детей у народов Сибири. – Л. : Наука, 1988. – С. 206-221.
8. Голан А. Миф и символ [Текст] / А. Голан. – М. : Русслит, 1993. – 375 с.
9. Доде З. В. Средневековый костюм народов Северного Кавказа. Очерки истории [Текст] / З. В. Доде. –М. : Восточная литература, 2001. – 136 с.
10. Зайцев Б. П. Куфические монеты на территории Харьковщины [Текст] / Б. П. Зайцев // Харьковский исторический альманах. – Харьков : Мачулин Л. И., 2002. – № 1. – С. 6-8.
11. Иванов С. В. О детских «амулетах» нанайцев [Текст] / С. В. Иванов // Сборник Музея археологии и этнографии. – Л. : Наука, 1977. – Т. 33. – С. 80-89.
12. Иерусалимская А. А. Кавказ на шелковом пути [Текст] / А. А. Иерусалимская. – СПб. : Государственный Эрмитаж, 1992. – 70 с.
13. Иченская О. В. Особенности погребального обряда и датировка некоторых участков Салтовского могильника [Текст] / О. В. Иченская // Вопросы хронологии и переодизации памятников Украины. – К. : Наукова думка, 1983. – С. 140-148.
14. Каминский В. Н. Алано-болгарский могильник близ станицы Старокорсунской на Кубани [Текст] / В. Н. Каминский // Советская археология. – М. : Наука, 1987. – № 4. – С. 187-205.
15. Ковалевский А. П. Книга Ахмеда ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921-922 гг. [Текст] : статьи, переводы и комментарии / А. П. Ковалевский. – Харьков : Вища школа, 1956. – 348 с.
16. Лаптев А. Монеты в салтовских памятниках верхнего Подонцовья (Верхне-Салтовский IV-й катакомбный и Нетайловский грунтовой могильники) [Текст] / А. Лаптев // I Международная научная конференция «РАСМИР»: Восточная нумизматика» : сборник научных трудов. – К. : Альфа Реклама, 2013. – С. 114-124.
17. Михеев В. К. Отчёт о раскопках Средневековой археологической экспедиции Харьковского госуниверситета в 1994 году [Текст] / В. К. Михеев. –// Архів Інституту археології НАНУ. – 1994/34. – 39 с.
18. Плетнева С. А. На славяно-хазарском пограничье: Дмитриевский археологический комплекс [Текст] / С. А. Плетнева. – М. : Наука, 1989. – 286 с.
19. Сарапулкин В. А. Отчет о раскопках могильников салтово-маяцкой культуры в Шебекинском районе Белгородской области в 2004 году [Текст] / В.А. Сарапулкин // Архів Бєлгородського держуніверситету. – 2004. – 58 л.
20. Столба В. Ф. Бусы, подвески и амулеты: вера в сглаз у греческого и местного населения Таврики [Текст] / В. Ф. Столба // Вестник древней истории. – М. : Наука, 2009. –№ 2. – С. 109-128.
21. Студенецка Е. Н. Одежда народов Северного Кавказа. XVIII-XX вв. [Текст] / Е. Н. Студенецкая. – М. : Наука, 1989. – 288 с.
22. Троицкая А. Л. Рождение и первые годы жизни ребенка у таджиков долины Зеравшана [Текст] / А. Л. Троицкая // Советская этнография. – М. : Наука, 1935. – № 6. – С. 109-135.
23. Усманова Э. Р. Головной убор и его статус в погребальном обряде (по материалам андроновских погребений) [Текст] / Э. Р. Усманов, А. А. Ткачев // Вестник древней истории. – М. : Наука, 1993. – № 2. – С. 75-87.
24. Флёрова В. Е. Образы и сюжеты мифологии Хазарии [Текст] / В. Е. Флёрова. – Иерусалим ; М. : Мосты культуры, 2001. – 158 с.
25. Хомич Л. В. Обычаи и обряды, связанные с детьми, у ненцев [Текст] / Л. В. Хомич // Традиционное воспитание детей у народов Сибири. – Л. : Наука, 1988. – С. 63-79.