Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій
Тези наукових доповідей (повідомлень)
У 2014 р. народ України відзначає 70-річчя з дня визволення від нацистської окупації. Велика Вітчизняна війна почалася для України 22 червня 1941 р., а закінчилася звільненням останнього населеного пункту на Закарпатті 28 жовтня 1944 р. Проте, переможним визвольним боям передувала гіркота втрат, трагедія відступу: битва під Києвом, оборона Одеси, Севастополя, Керчі, травневе оточення під Харковом.
Після операції під Харковом влітку 1942 р., коли значна частина підрозділів Червоної армії потрапила в оточення і в полоні опинилося більш ніж 200 тис. солдат і офіцерів, німці розгорнули масштабний наступ до Волги і на Північний Кавказ. Одним з головних завдань німецьких військ було захоплення Сталінграда з метою перекрити постачання Волгою азербайджанської нафти радянським військам. Бої за місто набули надзвичайно жорстокого характеру, втрати з обох сторін були величезними.
19 листопада 1942 р. радянські війська перейшли у контрнаступ, ударне угрупування вермахту (330 тис. солдатів та офіцерів) опинилися в оточенні. У ході наступу від Сталінграду й Дону війська Воронезького, Південно-Західного і Південного фронтів у другій половині грудня 1942 – у січні 1943 р. почали визволення українських земель. Першими на територію України вступили частини 1-ї гвардійської армії Південно-Західного фронту під командуванням генерала В. І. Кузнєцова. 18 грудня 1942 р. вони вибили німецькі війська з села Півники Міловського району Ворошиловградської (нині Луганської) області [4, c. 362]. На кінець грудня було визволення вже десятки населених пунктів на території України. В лютому 1943 р. війська Південно-Західного фронту і Воронезького фронту визволили всю Ворошиловградську, частину Харківської і Сумської областей та зав’язали бої на підступах до Дніпропетровська і Запоріжжя. Але командування вермахту, щоб врятувати становище, перекинуло на південь значні сили, що перейшли в наступ. Знову був захоплений Харків, Бєлгород і багато інших населених пунктів. Та розвинути далі свій успіх їм не вдалося, німців зупинили у районі Курська, де утворився виступ (так звана Курська дуга).
На Курській дузі німецька армія зробила останню спробу переломити хід війни на свою користь, та 11 липня 1943 р. війська Червоної армії перейшли в контрнаступ. Відбулася найбільша танкова битва за час Другої світової війни – битва біля с. Прохорівка. Гітлерівська війська були розбиті. Заключним етапом Курської битви стала Бєлгородсько-Харківська операція, в результаті якої остаточно було звільнено Харків – одне з найбільших міст України.
Протягом літа-осені 1943 р. на території України були проведені Донбаська, Чернігівсько-Прип’ятська, Мелітопольська, Керченська та інші наступальні операції. Війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала Р. Малиновського на початку вересня 1943 р. визволили Сталіно (нині Донецьк) і вийшли до Дніпра в районі Дніпропетровська. Частини Південного фронту під командуванням генерала Ф. Толбухіна визволили Маріуполь і підійшли до Мелітополя. Війська Воронезького фронту під командуванням генерала М. Ватутіна визволили Суми та вийшли до Дніпра в районі Переяслав-Хмельницького.
Після поразки на Курській дузі німецьке командування розраховувало стабілізувати фронт на Дніпрі. З цією метою на правому березі ріки була створена потужна система укріплень, яка отримала назву «Східний вал». Солдати Червоної армії в ході форсування Дніпра виявили масовий героїзм. Понад 1 тис. бійців, офіцерів, генералів 1-го Українського фронту (з 20 жовтня 1943 р. всі фронти, що звільняли Україну отримала найменування Українських, також був заснований новий орден – «Богдана Хмельницького») були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, тисячі воїнів нагороджені орденами та медалями. Внаслідок форсування Дніпра, ціною великих втрат, 6 листопада 1943 р. було визволено від гітлерівських військ столицю України – місто Київ.
Київська наступальна операція завершила корінний перелом у ході Другої світової війни й мала надзвичайний вплив на весь наступний характер воєнних дій. Восени 1943 р. від німецьких окупантів остаточно було визволено Лівобережну Україну, почалася підготовка до загального наступу, який мав на меті визволення Правобережної України та вихід на державний кордон.
У грудні 1943 р. Ставка Верховного Головнокомандування СРСР розробила Житомирсько-Бердичівську операцію, яка була успішно здійснена. Внаслідок цієї операції війська 1-го Українського фронту просунулися на 80-200 км, звільнили Житомирську, більшу частину Київської, частково Вінницьку і Рівненську області. Після вдалої Кіровоградської операції ворога було відкинуто від Дніпра на 40-50 км. Війська Червоної армії прорвали оборону гітлерівців і провели у січні-лютому 1944 р. одну з найбільш успішних наступальних операцій – Корсунь-Шевченківську. Одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією силами правого крила 1-го Українського фронту було розпочато Рівненсько-Луцьку операцію (січень-лютий 1944 р.) з метою розгрому в районі цих міст сильного угрупування німців. В ході операції підрозділи Червоної армії визволили понад 200 населених пунктів. В той же час, радянська армія не могла продовжувати наступальні операції без ліквідації німецьких плацдармів на лівому та правому берегах Дніпра – у районах Нікополя і Кривого Рогу. Утримувала цей район 6-а німецька армія, з повітря військові підрозділи армії підтримували основні авіаційні сили противника. Для ліквідації цих плацдармів була проведена Нікопольсько-Криворізька операція (з 30 січня до 29 лютого 1944 р.), що здійснювалася силами 3-го і 4-го Українських фронтів. В результаті операції був ліквідований Нікопольський плацдарм, що позбавило командування вермахту останньої надії на утримування Криму. В травні 1944 р. німецькі угрупування в Криму були розгромлені [2, c. 67].
У березні – травні 1944 р. війська 1-го Українського фронту провели Проскурівсько-Чернівецьку операцію, в результаті якої було визволено Поділля і більшу частину Тернопільщини та Буковини. Здійснюючи Львівсько-Сандомирську операцію війська 1-го Українського фронту в кінці серпня 1944 р. вийшли на рубіж р. Вісла й захопили великий плацдарм на її лівому березі в районі Сандомира, визволивши від нацистських окупантів західні райони України і східну частину Польщі. На початку вересня 1944 р. розпочалася Східно-Карпатська наступальна операція. Завдавши поразки великому угрупуванню противника, війська Червоної армії визволили Закарпатську Україну і завершили вигнання ворога з українських земель [2, c. 68].
В експозиції Харківського історичного музею на виставці «Велич подвигу народного» є окремий розділ, присвячений визволенню нашої країни від гітлерівських загарбників. Головними в ньому стали постаті земляків, які брали участь у всіх вирішальних операціях з визволення України, починаючи із боїв під Сталінградом і закінчуючи Карпатами. Сотні з них були нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Кожен із них заслуговує на увагу. Особливе місце займають постаті Героїв Радянського Союзу, які уособлюють найкращі риси українського народу.
Розповідь про героїв-земляків, які визволяли українські землі, починається із теми «Курська битва. Операція «Полководець Румянцев», оскільки, ця тема невідривно пов’язана з визволенням України. Харків’янин, Герой Радянського Союзу, молодший лейтенант Анатолій Добродецький загинув у повітряному бою за рідне місто 10 серпня 1943 р. [3, с. 206]. Постать Героя представлена фотографією періоду 1942 р. та листом до батьків від 12.8.1941 р. У тематико-хронологічній послідовності під час екскурсії відвідувач переходить до теми «Визволення України», яка об’єднала всі наступальні операції на території нашої Батьківщини. І чільне місце в цій темі займає битва за Дніпро. За форсування Дніпра чи не найбільше військовослужбовців-уродженців Харківської області було представлено до нагород СРСР. Привертає до себе увагу постать майора Олександра Івановича Сичова. В експозиції ХІМ представлені майже всі нагороди Олександра Івановича: ордени Леніна, Червоного Прапору, Вітчизняної війни І і ІІ ступенів, Червоної Зірки; медалі «За бойові заслуги», «За оборону Ленінграда», «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «За перемогу над Японією». Окрім цих нагород біля фотографії нашого земляка розміщено муляж медалі «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу. Цього високого звання командир 329-го окремого інженерно-саперного батальйону 7-її гвардійської армії 2-го Українського фронту майор Сичов був удостоєний за мужність і героїзм, які він виявив під час форсування Дніпра. Доповнює розповідь про бої за Дніпро фотографія лейтенанта, командира танкодесантної роти Якова Михайловича Ачкасова. Рота лейтенанта Ачкасова однією з перших вступила на правий берег Дніпра й героїчно відстояла завойований плацдарм. Подвиг лейтенанта і його роти був відмічений урядовими нагородами. Якову Михайловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу [3, с. 68].
Приклад масового героїзму в ході Березнегуватсько-Снігурівської операції на виставці «Велич подвигу народного» висвітлює листівка «Ольшанский Константин Федорович». Вона розповідає про подвиг 68 десантників під командуванням старшого лейтенанта Ольшанського, які в ніч на 26 березня 1944 р. висадилися в порту Миколаєва, щоб відволікти від оборони міста частину гітлерівських сил. Дві доби відбивали десантники атаки ворога. Із 68 десантників живими залишилося 12 чоловік. Усі 68 стали Героями Радянського Союзу – це другий приклад масового героїзму на території України [1, с. 326]. В центрі Миколаєва на братський могилі моряків-десантників встановлено пам’ятник. А ім’я К. Ф. Ольшанського, уродженця с. Приколотне Великобурлуцького району Харківської обл., носить великий десантний корабель. Розповідь про героїчний десант не обмежується постаттю старшого лейтенанта Ольшанського. Під час екскурсії відвідувачі дізнаються про уродженця с. Черемушне Зміївського району – старшого матроса Григорія Івановича Ковтуна. В експозиції знаходиться фотографія Г. І .Ковтуна початку 40-х років ХХ ст.
Завершує тему «Визволення України» комплекс на майданчику, який знаходиться перед експозицією «Велич подвигу народного». На ньому представлені портрети (графіка) уродженців Харківської області: гвардії рядового Олександра Федоровича Козакова, гвардії сержанта Геннадія Яковича та гвардії рядового Олександра Васильовича Щербака. До комплексу також входить картина ветерана Великої Вітчизняної війни М. Я. Каплана «Корсунь-Шевченківська битва».
В ході науково-дослідної та експозиційно-виставкової роботи співробітники ХІМ не тільки знайомлять відвідувачів з участю наших відважних земляків у визволенні території України, а й викликають у них почуття поваги до їх героїчних подвигів.
Література
1. Безсмертя. Книга пам’яті України. 1941-1945 [Текст]. – К. : Книга Пам’яті України, 2000. – 944 с.
2. Корнієнко П. С. Курс лекцій з історії України ХХ – початку ХХІ століття [Текст]. У двох частинах. Частина ІІ. 1939-2010 рр. / П. С. Корнієнко, М. В. Бармак, В. Д. Терещенко, В. В. Старка. – Тернопіль, 2010. – 392 с.
3. Подвиги во имя Отчизны [Текст] : докум. очерки о Героях Советского Союза – уроженцах Харькова и Харьковской области / cост. В. Т. Милюха. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х. : Прапор, 1985. – 710 с.
4. Рибалка К. І. Історія Української РСР. Епоха соціалізму [Текст] / К. І. Рибалка, В. М. Довгопол. – К. : Вища школа, 1982. – 639 с.