Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Національний музей історії України - провідний музейний заклад держави. На сьогодні фонди музею нараховують близько мільйону оригінальних пам'яток, які віддзеркалюють історичний шлях українського народу від найдавніших часів до сьогодення.
Однією з найцікавіших сторінок далекого минулого України є історія та культура античних держав Північного Причорномор'я, заснованих греками у VII - V ст. до н.е. За час свого існування протягом майже тисячі років (до IV ст. н.е.) вони досягли значного розвитку у матеріальному виробництві, містобудуванні, культурі та мистецтві. Саме цьому визначному періоду вітчизняної історії присвячено 4-й зал експозиції Національного музею історії України. У Північному Причорномор'ї виділяють три великих регіони грецької колонізації: 1. Придніпровський лиман з центром в Ольвії; 2.Південно-Західний Крим з центром у Херсонесі; 3. Керченський і Таманський півострови, де існувало Боспорське царство з центром у Пантікапеї. І саме матеріали з розкопок цих міст стали основою для побудови експозиції, загальна кількість яких налічує 483 одиниці зберігання. Вони дозволяють уявити життя та побут грецького населення Північного Причорномор'я.
Ольвійську колекцію (суч. С. Парутине Очаківського району Миколаївської обл.) розміщено у семи вітринах, вона налічує 379 одиниць зберігання. Всі експонати походять з розкопок експедиції Інституту археології Академії наук України під керівництвом Л.М.Славіна у 1935 - 1939 роках, які передавались до музею з 1936 по 1954 роки.
Про забудову міста, планування вулиць, системи каналізації та водопостачання свідчать представлені у вітрині № 22 фрагменти архітектурних деталей, черепиці, антефіксів, частина водовідвідної труби. Представлені матеріали також є свідченням високого розвитку будівельної справи.
Найбільш розвиненою була залізоробна та бронзоливарна справа. Чорна металургія обслуговувала, головним чином, сільське господарство та господарчу діяльність, про що свідчать численні знахідки знарядь праці: цвяхи, гачки, ножі, ключі, представлені у вітрині № 23. Про розвиток кольорової металургії свідчать кам'яні глиняні форми й вироби з міді та бронзи: фібули, проколки, каблучки: із свинцю - прясла, грузила, оправи дзеркал, букраній. [4, с. 54]
Головним заняттям ольвіополитів було рільниче землеробство. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, віку, бобові, городину (цибулю, часник) садові культури. Землю обробляли ралом з полозом, мотиками. Врожай збирали залізними серпами й косами. Фрагменти залізних наральників та серпів також можна побачити у вітрині № 23. Зерно товкли у ступах, мололи на ручних жорнах, зберігали у піфосах - великих глиняних посудинах, які розміщували у дворах і використовували також для бродіння виноградного соку та зберігання води, борошна та вина [2, с. 86]. В експозиції представлені: ступа, фрагмент жорна та піфос. Найбільшим за розміром експонатом в експозиції є піфос (БЗ-1845. об'єм 1365 літрів, заввишки 1460 мм, діаметр тулуба 1150 мм, діаметр горла 700 мм), з розкопок Ольвії, великий, широкогорлий, товстостінний, з масивними напіввідбитими, пласкими вінцями, короткою шийкою та округлим корпусом, що звужується до конусоподібної напіввідбитої ніжки. На плічках збереглися рештки рельєфних смуг. Аналогічні посудини були знайдені під час розкопок поселення біля с. Володимирівка (Автономна республіка Крим) та датуються II ст. до н.е. - II ст. н.е., [8, с. 69-70].
У виробничій діяльності населення Ольвії значне місце мала косторізна справа. Представлені в експозиції кістяні вироби можна поділити на групи: знаряддя праці: шила, проколки, прясла, намотки, руків'я ножів, орнаментованих очковим декором, побутові речі: ложки, гральні кості, гребінці, стилі, фігурні пластини до меблів та скриньок. До рідкісних знахідок можна віднести наконечник та перехрестя піхов меча IV ст. до н.е.
Продовжувало розвивалося ткацтво. В Ольвії знайдені біконічні та кульоподібні пряслиця (у вітрині), які насаджувалися на веретено під час прядіння, а також пірамідальні глиняні грузила від ткацького верстату. Зображення верстату та ткалі на червонофігурному лекіфі V ст. до н.е. та фрагмент посудини з зображенням верстату експонуються у вітрині.
Одним з розвинутих ремесел було гончарство, про що свідчать залишки керамічних майстерень та керамічна продукція. Експонується глиняний ліпний посуд кухонного, столового та культового призначення, виготовлений ольвійськими майстрами (вітрина № 24).
Велике значення в житті античних міст Північного Причорномор'я відігравала торгівля з різними центрами Греції, найзначнішими серед яких були Лесбос, Хіос, Самос, Фасос, Родос, з Римом, з містами Східного Середземномор'я, із скіфськими племенами. Торгівля з Середземномор'ям забезпечувала Ольвію великою кількістю різноманітних товарів. Це були продукти сільського господарства, деякі види сировини (наприклад, срібло) для ремесла й ремісничі вироби, прикраси, тканини, зброя, предмети мистецтва. Найбільшу питому вагу складав імпорт вина з Хіосу, Лесбосу, Самосу й оливкової олії з Самосу та Афін. Вина перевозились у амфорах - спеціальних посудинах для зберігання й транспортування продуктів харчування: вина, олії, борошна, морепродуктів. Кожний центр виробництва вина виготовляв свою тару - амфори за певним зразком. Деякі центри на ручках й горлах амфор ставили свої клейма. Так у вітрині ручки амфор з клеймами Синопи, Родоса. Поряд з вітриною виставлені амфори з островів Хіос УІ-У ст. до н.е., Лесбос IV ст. до н.е., Фасос з клеймом «ЛАВРО» IV ст. до н.е. та Гераклеї IV - III ст. до н.е.
До міст Греції Ольвія експортувала худобу, шкіру, мед, рибу, рабів. У вітринах №№ 25, 26 виставлено посуд, привезений в Ольвію з іонійських центрів у VI ст. до н.е.; чорнофігурні, червонофігурні та чорнолакові посудини аттичного виробництва VI - II ст. до н.е.; червонолакові, червоноглиняні та скляні посудини італійських гончарних центрів І ст. до н.е. -III ст.н.е. Серед них були як прості вироби так і чудові зразки високохудожнього вазопису. Зокрема, окрасою залу можна назвати кратер з червонофігурним зображенням свята Діоніса, бога виноградарства та виноробства, V ст. до н.е., грецького виробництва. У таких кратерах греки змішували вино з водою, запиваючи цим напоєм їжу. Пропорція становила для хворих дітей 1 до 8, для жінок 1 до 5, для чоловіків 1 до 3. Скифів, які взагалі не змішували вина з водою, греки називали дикими або варварами. В експозиції також експонується імпортна чорнофігурна кераміка - кілік, лекіфи, кришка лекани; червонофігурна кераміка - лекіф, скіфос, кришка лекани. Численні знахідки в Ольвії й чорнолакової кераміки: кіліки, солонка, блюдо, пеліка, гутус, призначений для годування немовлят, з тоненьким носиком, який зроблений таким чином, щоб рідина для годування, а найчастіше це було козяче молоко, виділялася по краплинах.
У вітрині № 26 посуд малоазійського та італійського походження: чаші, світильники, фігурні посудини - у вигляді баранчика та жіноче погрудне зображення, скляний посуд з Сирії, Єгипту та Палестини.
Така велика торгівля неможлива була без грошового обігу. У вітрині № 26 експонується цікава колекція мідних монет Ольвії VI ст. до н.е. - III ст. н.е. та свинцеві ваги. [5, с. 66]
Матеріали, що розповідають про культуру, мистецтво та релігійні вірування ольвіополітів розміщені у вітрині № 27. Серед них - кістяні стилі (стрижні, якими писали на глині), фрагменти написів на посуді, різьблені кістяні вироби, формочка для відливання теракот - глиняних фігурок людей або богів. У вітрині представлені теракотові статуетки богинь: Афіни, Деметри, Кібели, Афродіти, Єрота, Немесіди, а також тварин: лева, птаха; театральні маски.
Про віру ольвіополітів у потойбічне життя розповідають знахідки з поховань. У вітрині № 28 - залізний меч, бронзові наконечники стріл, кілік, бронзове дзеркало та інші предмети з поховання воїна V ст. до н.е.
В експозиції подані й інші речі, пов'язані з поховальним культом: посудини для олії, наліпи з саркофагів, уламок червонолакового посуду із зображенням Харона. Речі з поховань V ст. до н.е. - родоський арібал, червоноглиняний посуд, бронзове дзеркало. Речі І ст. н.е. - пергамський кубок, два блюда, червоноглиняний посуд. Місця поховань позначалися надгробками різноманітних форм. Мармурові надгробки мешканців міста Аполонії Теосікла й Коніска III ст. н.е., похованих в Ольвії, представлені в експозиції.
Одним з найзначніших міст Північного Причорномор'я був Херсонес Таврійський. Стародавній Херсонес Таврійський був розташований поблизу сучасного Севастополя. В експозиції представлені знахідки з розкопок міста у кількості 53 од.збер., які були передані з Херсонеського державного історико-археологічного музею у 1954 р.
В Херсонесі були розвинені землеробство, скотарство, виноградарство, виноробство, рибальство, залізоробна та бронзоливарна справа, ткацтво, гончарство. Зразки керамічного посуду у вітрині № 29: ліпний та кружальний посуд, світильники, ойнахойя, мідні та бронзові вироби: дзеркало, браслет, намисто, фрагмент керамічної труби, зерна пшениці, вапнякова стела Кіноліса, сина Пасіха, ІУ-ІИ ст. до н.е. з зображенням виноградного ножа.
Основними предметами експорту Херсонесу були зерно та вироби з риби. Біля Херсонесу виловлювали багато білуги, камбали, кефалі, скумбрії, ставриди, султанки, хамси (анчоусів).[1, с. 189] Основним знаряддям промислового лову риби служили неводи різних видів і розмірів, які плели бронзовими та кістяними голками для плетення. До сіток підвішувалися грузила глиняні та кам'яні, які знаходять повсюди у великій кількості. Рибу ловили вудками з бронзовими, а іноді і залізними гачками. Рибу в'ялили, солили, сушили, коптили. З риби робили маринад, балики, ліки та клей. Використовували також крабів, устриць, мідій та гребінці. Найдешевшими способами обробки риби були сушіння, в'ялення, копчення. Дорожче обходилось солити та маринувати у ваннах, піфосах, амфорах. Відомий Херсонес на весь античний світ і своїм рибним соусом - гарумом. Він слугував приправою до різноманітних блюд, його додавали у вино, воду, оцт. Використовували як аперитив, для викликання апетиту. Херсонес був одним з найзначніших центрів виробництва гарумів у Причорномор'ї.[7, с. 118] На фото у вітрині цистерна для засолки риби. Рибальські бронзові гачки, рибне блюдо, голки для плетіння рибальських неводів, грузила, кістки риб, амфора IV ст. до н.е. з рештками риби.
У VI ст. до н.е. одночасно з Ольвією з'являються перші міста на Керченському півострові. Вихідці з Мілету та інших міст Малої Азії та давньої Греції засновують Пантікапей, Фанагорію, Кепи, Гермонассу та інші міста. Загроза нападів войовничих скіфів у першій чверті V ст. до н.е. призвела до політичної, релігійної та економічної консолідації спочатку окремих міст, близько 480р. до н.е. під династією Археанактидів, а пізніше і поступово, до формування унікальної Боспорської держави, до складу якої входили східна частина Криму, Таманський півострів, пониззя Кубані, гирло Дону і Східне Приазов'я. Столицею Боспорського царства стало місто Пантікапей (суч. м. Керч). У V ст. до н.е. під владою Археанактидів, крім Пантікапею, вочевидь перебували Німфей, Мірмекій. Тірітака, Гермонасса, Фанагорія, Кепи та Патрей, з IV ст. до н.е. і Феодосія.
У вітрині № 30 представлені знахідки з розкопок міста Керч у кількості 51 од.збер., які були передані з Керченського історичного музею у 1954 р.
Виноградарство та виноробство було на Боспорі однією з важливих і прибуткових галузей сільського господарства. [9, с. 78]
Були розвинені такі ремесла: залізоробна, бронзоливарна, косторізна, будівельна, деревообробна справи, ткацтво, гончарство, прядіння. У вітрині виставлені кістяні проколки, фрагмент веретена, ґудзики, астрагали, гачки для плетіння сіток, кераміка грецького виробництва VI-IIIст. до н.е. чорнофігурний лекіф, чорнолакові: скіфос, кілік, пелики. Представлені ручки амфор з клеймами островів Родос, м.Сінопи.
Античні міста Північного Причорномор'я припинили своє існування у III-IV ст. н.е. у зв'язку з навалами готів та гунів.
Тисячолітня епоха існування античної цивілізації в Північному Причорномор'ї глибоко відбилась на житті та культурі наступних поколінь. Як у загальноєвропейському масштабі, так і в історії давнього населення нашої країни, значення античної культури неоціненно.
Стаціонарна експозиція залу «Античні міста-держави Північного Причорномор'я» побудована за принципом хронологічно-колекційного показу.
У 2012 р. в НМІУ планується побудова нової стаціонарної експозиції залу № 4, і на мою думку, її потрібно будувати за хронологічно-тематичним показом, тому що при ньому експозиція буде простішою та доступнішою, стане більш інформативною. Експозиція повинна бути яскравою, змістовною та настільки цікавою, щоб одразу привертати увагу музейного відвідувача. В ній має панувати особлива атмосфера, яка стимулює процес сприйняття та осмислення баченого.
Отже, багате фондове зібрання музею, високий інтелектуальний потенціал колективу, вихованого на традиціях попередніх поколінь музейників дає можливість створювати нові експозиції, що відповідають вимогам сьогодення.
Література
1. Античная культура Северного Причерноморья в первые века новой эры. - К., 1984. - С. 189.
2. Давня історія України. - Т. 2. - 1998. - С. 86.
3. Крапивина В.В. Ольвия. Материальная культура в первые века нашей эры. - К., 1993. - С. 67.
4. Крижицький С.Д., Зубар В.М., Русяєва А.С. Античні держави Північного Причорномор'я // Україна крізь віки. - Т. 2. - К., 1998. - С. 54.
5. Ольвия. Античное государство в Северном Причерноморье. - К., 1998. - С. 66.
6. Русяева А.С., Русяева М.В. Ольвия Понтийская. - К., 2004. - С. 98.
7. Северное Причерноморье в античное время. - К., 2002. - С. 118.
8. Славин Л.М. Отчет о раскопках Ольвии в 1935 и 1936 годах. - Т. 1. -К.,1941. – С. 69-70. - Рис. 50.
9. Эллинизм: экономика, политика, культура. - М, 1990 - С. 78.
Список ілюстрацій
1. Фото піфоса в експозиції залу.
2. Фото червонофігурного кратера.
3. Фото вітрини «Херсонес Таврійський» в експозиції НМІУ.