Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
20-30-і рр. ХХ ст. – це час бурхливого розвитку музейного будівництва, появи нових видів музейних установ та розширення форм їх діяльності. На початку 1930 року на території України функціонувало 94 музеї, на відміну від дореволюційних часів, коли їх налічувалося лише 20 [4, с. 24]. Не випадково, що українська періодика загальноосвітнього та просвітницького характеру досить значну частину матеріалів присвятила висвітленню саме цих проблем. На прикладі часописів «Глобус», «Знання», «Комуністична освіта», «Політосвітник» можна прослідкувати увагу навіть неспеціалізованих періодичних видань (а, отже, і значної частини суспільства) до розвитку музейництва. Тривалість видання і кількість надрукованих номерів зазначених журналів була різною. Так, часопис «Комуністична освіта» виходив з 1922 до 1941 року, усього було випущено 225 номерів; «Глобус» – з 1923 по 1935 рік (249 випусків); «Знання» – найбільш популярне і масове видання, виходило у 1923 – 1935 роках (світ побачив 351 номер); журнал «Політосвітник» вийшов лише трьома номерами. Відповідно, і кількість публікацій за музейною тематикою у них також була різною. Найбільшу увагу проблемам розвитку музейної справи в Україні приділяв журнал «Знання», який розмістив 52 публікації музейного спрямування; далі йде часопис «Глобус», у якому надруковано 22 матеріали щодо стану музейництва в Україні; 18 разів до цієї теми звертався журнал «Комуністична освіта», двічі проблема підготовки музейних фахівців висвітлювалася «Політосвітником».
Щодо характеру повідомлень, то, незважаючи на різноплановість інформації, їх можна розділити на декілька груп. Перша, найбільш важлива для поглибленого вивчення основних тенденцій розвитку музейної справи в Україні у той час, це статті, присвячені питанням історії та теорії музейництва. Таких публікацій вдалося виявити 7. Серед них статті М. Вайнштейна «Музейні справи на Україні» та «Всеукраїнські художньо-реставраційні та репродукційні майстерні в Києві» [3, с. 16-14; 4, с. 23-24]. Перша присвячена порівняльному аналізу стану музейних установ України у дореволюційний період і за часів радянської влади. І хоча автор змушений був з певною тенденційністю описувати діяльність музеїв у дожовтневий період, щоб підкреслити досягнення радянської влади у цьому напряму, цікавими для дослідників є певні статистичні матеріали, аналіз експозиційної, фондової роботи одного з провідних музеїв того часу – Чернігівського обласного державного музею, визначення першочергових завдань розвитку музейних установ. У статті «Всеукраїнські художньо-реставраційні та репродукційні майстерні в Києві» автор звертається до проблем реставрації, консервації та збереження археологічних пам’яток, творів монументального живопису, зокрема звільнення останніх від більш пізніх нашарувань. У публікації цього ж автора «Пам’ятки української культури (Чернігівський державний музей)» описується колекція музею, зібрана відомими чернігівцями В.В. Тарновським та О.М. Лазаревським. [5, с. 22]. М. Вайнштейн знайомить з найбільш цікавими експонатами музею, обставинами їх надходження, наводить дані щодо колишніх володарів. Стаття відомого українського художника та архітектора Василя Кричевського «До художнього оформлення будинку Т. Шевченка» акцентує увагу на значущості кольору в оформленні музейних залів, підбірці меблів та експозиційного обладнання [16, с. 67]. Н. Дмитрук у статті, присвяченій 30-річчю Волинського державного музею, знайомить читачів з історією відомого музейного закладу, його відділами, а також досить детально розповідає про його науково-просвітницьку і культурно-масову роботу [10, с. 27-32]. Певні аспекти теорії побудови музейної експозиції висвітлені в статті С. Крандієвського «Увагу будівництву українського технічного музею» [15, с. 16]; проблеми використання реконструкцій порушено у публікації «Палеонтологічний сад-музей у Харкові» [7, с. 10]; у повідомленні про діяльність Подільського музею описуються певні фінансові та кадрові труднощі, з якими зіткнулися музейні працівники регіону [24, с. 35].
Наступна група публікацій – це статті описового характеру, присвячені, як правило, діяльності обласних музейних закладів. Заслуговує уваги спеціальна рубрика журналу «Глобус» – «По Київським музеям», де вміщені статті професора М. Макаренка «Лаврський музейний городок» й «Картинна галерея». Окрім невеликої історичної довідки вони знайомлять читачів з основними відділами музейного містечка у Києві та доволі детально описують експонати, які там зберігаються [19, с. 41], зокрема твори відомих художників І. Рєпіна, І. Айвазовського, П. Федотова, К.Брюллова та ін. [20, с. 113]. Автор також наголошує на важливості всілякого збереження музейних пам’яток, які є надбанням усього народу. У статті С. Гілярова, присвяченій Музею мистецтв Української Академії Наук, мова йде про найбільш відомі твори західноєвропейського живопису із фондів музею, що налічують 6000 експонатів [6, с. 88]. Остання з музейницьких публікацій у рубриці – це стаття А.Яременка, присвячена діяльності Музею Революції у Києві, яка в цілому носить пропагандистсько-довідковий характер. Цікавими є наведені в ній відгуки про його роботу відомих українських вчених, зокрема академіка Д.І.Багалія [29, с. 136].
Значна кількість подібних матеріалів друкувалася у журналі «Знання» під рубрикою «Культура і побут». Цікаву інформацію щодо заснування та теперішнього стану закладу містить стаття П. Беляєва «Дніпропетровський музей». Автор зокрема зазначає, що музей, одним із ініціаторів створення якого був видатний український вчений академік Д.І. Яворницький, має у своїх фондах такі цінні історичні експонати як карету Катерини ІІ, козацьку зброю, а також багатий археологічний матеріал [1, с. 18-19]. У публікації І. Стругацького «Культурний куточок» розповідається про Музей Слобідської України імені Г.С. Сковороди у Харкові. [27, с. 25-26], а допис О. Журливої розкриває діяльність Сумського державного музею [11, с. 22]. Матеріали рубрики також знайомлять читача з Полтавським державним музеєм [23, с. 23-24] та художньою колекцією Полтавської картинної галереї [21, с. 22-24].
У часописах також розміщувалися повідомлення про музеї не тільки художнього або краєзнавчого профілю. Так, стаття лікаря Б. Ландкофа «Дім психогігієнічної освіти» була присвячена відкриттю у Харкові музею Інституту психіатрії, відвідувачі якого могли побачити колекції малюнків будинків, де тримали психічнохворих, моделі знарядь катувань, сумнозвісну «гамівну» сорочку, патолого-анатомічні препарати і навіть справжні речі хворих [18, с. 23]. Цікавою є інформація, присвячена 100-річчю археологічних досліджень Херсонеса Таврійського [22, с. 20-21], іншим визначним культурно-історичним пам’яткам [2, с. 21-22; 14, с. 26-27]. Привертають увагу і публікації щодо створення і діяльності меморіальних музейних закладів, зокрема музею М.Коцюбинського [28, с. 118-119; 13, с. 141-145], будинку-музею Т.Г. Шевченка [8, с. 143].
Статті, присвячені просвітницькій діяльності музеїв, займають не останнє місце на сторінках періодики 20-30-х рр. Особливу увагу привертають повідомлення щодо співпраці наукових та музейних закладів. Саме такою є публікація О. Козлової «Музеї і викладання історії в школі». У ній висвітлюється робота музею зі школярами з вивчення курсу історії. Авторка переконана, що використання музейних експозицій допомагає учням глибше засвоїти ті знання, які вони одержують на традиційних уроках. Прикладом є співпраця Державного історичного музею зі шкільними закладами м. Києва, яка забезпечує більш глибоке і емоційне засвоєння учнями історичного матеріалу [12, с. 70-71]. Схожою за змістом є публікація «Музей в допомогу школі», автори якої наголошують, що музейний заклад пробуджує у дітей цікавість, активність у засвоєнні матеріалу, а предмети експозиції дають більш повне уявлення про дану епоху. Як приклад аналізується робота Полтавського історико-краєзнавчого музею, що від жовтня 1940 до березня 1941 року провів 96 екскурсій-уроків та заснував три історичні гуртки, які відвідує близько 75 учнів. [26, с. 102]. Позитивна роль використання музеїв для закріплення шкільної програми з історії висвітлюється також у статті М. Кругляк «Досвід використання екскурсії з історії» [17, с. 77-79].
Питанням підготовки музейних фахівців у вищих навчальних закладах України була присвячена стаття ректора Харківського інституту політичної освіти І. Соловей «До перспектив підготовки політосвітніх кадрів та реорганізації ХІПО», у якій йшлося про створення в інституті окремого музейно-екскурсійного факультету з двома відділами – музейним й екскурсійним [25, с. 4-5].
Окрім того, часописи розміщували досить велику кількість коротких суто інформаційних повідомлень (наприклад, «Музей Слобідської України», «Харківська картинна галерея ім. П.П. Постишева тощо).
Таким чином, аналіз матеріалів суспільно-політичних та просвітницьких журналів 20-30-х років ХХ ст. свідчить про значну увагу як з боку влади, так і громадськості до розвитку музейної справи в Україні, діяльності провідних музеїв по збереженню та популяризації історико-культурних пам’яток. А значна кількість публікацій з питань теорії та практики музейництва, розмаїття проблем, які в них висвітлювалися, дозволяє стверджувати щодо важливості вивчення періодичних видань того часу як джерела для дослідження історії розвитку музейного будівництва в Україні.
Література
1. Беляєв П. Дніпропетровський музей / П. Беляєв // Знання. – № 13. – 1928. – С. 19-20.
2. Бразуль С. Золоті ворота / С. Бразуль // Знання. – № 6. – 1928. – С. 21-22.
3. Вайнштейн М. Всеукраїнські художньо-реставраційні та репродукційні майстерні в Києві / М. Вайнштейн // Знання. – № 3. – 1932. – С. 16-17.
4. Вайнштейн М. Музейні справи на Україні / М. Вайнштейн // Знання. – № 20. – 1930. – С. 23-24.
5. Вайнштейн М. Пам’ятки української культури (Чернігівський державний музей) / М. Вайнштейн // Знання. – № 5. – 1929. – С. 22-24.
6. Гіляров С. Музей мистецтв УАН / С. Гіляров // Глобус. – № 4. – 1926. – С. 88-89.
7. Г. Р. Палеонтологічний сад-музей / Г. Р. // Знання. – № 7. – 1929. – С. 10-11.
8. Давидець Ф. Будинок-музей Т.Г.Шевченка / Ф. Давидець // Комуністична освіта. – № 2. – 1939. – С. 139-144.
9. Давидець Ф. Музей В. І. Леніна / Ф. Давидець // Комуністична освіта. – № 3. – 1939. – С. 136-151.
10.Дмитрук Н. Волинський державний краєвий музей / Н. Дмитрук // Знання. – № 3-4. – 1931. – С. 27-32.
11.Журлива О. Сумський музей / О. Журлива // Знання. – № 1. – 1929. – С. 22.
12.Козлова О. Музеї і викладання історії в школі / О. Козлова // Комуністична освіта. – № 9. – 1936. – С. 65-71.
13.Коцюбинська К. До триріччя існування музею М. М. Коцюбинського в м. Чернігові / К. Коцюбинська // Комуністична освіта. – № 12. – 1938. – С. 141-145.
14.Кочубей В. Про старовину Шепетівщини / Кочубей В. // Знання. – № 13-14. – 1927. – С. 27-28.
15.Крандієвський С. Увагу будівництву українського технічного музею / С. Крандієвський // Знання. – № 19. – 1933. – С. 15-16.
16.Кричевський В. До художнього оформлення будинку Т. Шевченка / В. Кричевський // Глобус. – № 5. – 1928. – С. 67.
17.Кругляк М. Досвід використання екскурсії з історії / М. Кругляк // Комуністична освіта. – № 6. – 1938. – С. 76-80.
18.Ландкоф Б. Дім психогігієнічної освіти / Б. Ландкоф // Знання. – № 10. – 1930. – С. 23-24.
19.Макаренко М. Лаврський музейний городок / М. Макарено // Глобус. – № 2. – 1926. – С. 40-43.
20.Макаренко М. Картинна галерея / М. Макаренко // Глобус. – № 5. – 1926. – С. 112-113.
21.Маслівець К. Полтавська картинна галерея / К. Маслівець // Знання. – № 6. – 1930. – С. 22-24.
22.Пучков С. Місто минулого / С. Пучков // Знання. – № 13. – 1928. – С. 20-21.
23.Риженко Я. Полтавський державний музей / Я. Риженко // Знання. – № 3. – 1928. – С. 23-24.
24.Р-ко Д. З культурного життя на Поділлі / Д. Р-ко // Знання. – № 32-33. – 1925. – С. 35-36.
25.Соловей І. До перспектив підготовки політосвітніх кадрів та реорганізації ХІПО / І. Соловей // Політосвітник. – № 1. – 1930. – С. 4-5.
26.Степанов К. Музей в допомогу школі / К. Степанов, О. Порошина // Комуністична освіта. – № 5. – 1941. – С. 102.
27.Стругацький І. Культурний куточок (Музей Слобідської України ім.Г.С.Сковороди) / І. Стругацький // Знання. – № 3. – 1927. – С. 25-26.
28.Тим. А. На батьківщині Коцюбинського / А. Тим. // Глобус. – № 8. – 1928. – С. 118-119.
29.Яременко А. Музей революції на Київщині / А. Яременко // Глобус. – № 6. – 1926. – С. 134-137.