Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Певну частину археологічної колекції фондів Харківського історичного музею складають матеріали дореволюційних розкопок, переважна більшість якої під час трагічних подій Великої Вітчизняної війни була депаспортизована. Свого часу багато матеріалів не було в повному обсязі введено до наукового обігу, як правило публікації обмежувалися лише текстовими описами виявлених знахідок та лише деякі з них проілюстровані або сфотографовані. Отже, і сьогодні у фондах музеїв зберігаються експонати з дореволюційних розкопок, що досі не отримали повного висвітлення у науці.
Дана замітка присвячена одній знахідці, що зберігається в фондах Харківського історичного музею – це античний гончарний глечик (Рис. 1). Його основні параметри: загальна висота – 22,5 см, діаметр вінця – 10,6 см, діаметр дна – 8,4 см, діаметр тулубу – 16 см. Глечик вироблений на гончарному крузі з однорідної сірої глини, товщина стінок – 0,3-0,5 см. Вінця його мають потовщення на краї, що оформлені у вигляді косого зрізу, вузьке високе горло, яке розширюється до верху, округлий тулуб та невисокий кільцевий піддон, висотою 1 см. Пласка у перетині ручка, розмірами 3 х 0,8-1 см, вигнута у вигляді знаку питання, верхній край прикріплений до вінця, нижній до тулубу. Поверхня глечика має лискування темно-сірого кольору, що збереглося лише у деяких місцях. Глечик склеєно з фрагментів, верхня частина ручки була догіпсована. На зовнішній поверхні є шматки та краплі розплавленого скла, які вказують на те, що експонат, скоріш за все, був у вогні.
Глечик має напис на тулубі чорною тушшю: «Валковский р-н кург. 2 раск. Багалея» (фото). Влітку 1903 р. на території Валківського повіту Д.І. Багалієм були проведені розкопки курганної групи, що потім в науковій літературі дістали назву курганів біля хут. Настільного (територія сучасного Краснокутського району). Результати дослідження курганів були опубліковані в Трудах XIII Археологічного з’їзду, в публікації подано текстовий опис поховань та знахідок знайдених в цих комплексах, також подано фото залізного спису з дротиком, і двох золотих бляшок [3]. В тексті зазначено, що у кургані 2 (група 1) знайдено тільки дві посудини, та одна з них «...среднего размера в форме кувшина с одною ручкою (точный вид малороссийскаго глечика). Он также был сделан из красноватой, но более темной глины, а сверху был, по-видимому, натерт черной матовою краскою» [3, с. 373]. Отже, схожість описаного посуду з нашим глечиком, а також підпис на тулубі дає певні підстави ототожнювати експонат саме з похованням кургану 2 групи 1 біля хут. Настільного.
Далі спробуємо прослідкувати можливий шлях потрапляння сіроглиняного глечика до фондів Харківського історичного музею. Не дивлячись на те, що дослідження згаданої курганної групи проводилось у рамках програми розробленої Д.І. Багалієм до ХІІІ Археологічного з’їзду у м. Катеринославі (сучасний Дніпропетровськ), всі матеріали розкопок, авторами яких були члени Харківського історико-філологічного товариства, передані до Харківського Імператорського університету. Ця інформація зазначена у Таблиці розподілення старожитностей, Звіту Імператорської Археологічної Комісії за 1903 р. [12, с. 205]. Отже матеріали розкопок увійшли до фондів Музею красних мистецтв та старожитностей університету, що з 1920 року стає Археологічним музеєм (міського статусу) [6, с. 105]. На початку Великої Вітчизняної війни, під час першої окупації Харкова у 1941 р. значна частина колекції археологічного музею була знищена та пограбована [6, с. 107]. Збережену ж частину експонатів звезено до приміщення колишнього педінституту за адресою вул. Сумська, 33, де разом з археологічними збірками Музею Слобожанщини увійшли до «Археологічної виставки», що була урочисто відкрита 1 листопада 1942 р. [13, с. 69]. 14 лютого 1943 р. німецькі війська, залишаючи місто підпалили будинок де розміщувалась виставка, в результаті чого значну частину експонатів було знищено або пошкоджено. Вже з кінця 1943 р. розпочалися роботи з рятування археологічної колекції, які організував завідуючий відділом первіснообщинного ладу І.Ф. Левицький. Оскільки попередня облікова документація була втрачена, з 1943 по 1945 рр. складено реєстр вцілілих предметів [1, с. 178]. Таким чином, до фондів Харківського історичного музею увійшли знахідки з довоєнної колекції Археологічного музею, що вціліли після пожежі, серед яких, вірогідно, і був античний глечик з розкопок Д.І. Багалія. На користь цього побічно свідчать залишки скляного шлаку на тулубі посудини – сліди пожежі.
Що стосується археологічної інтерпретації експонату. Сіроглиняні гончарні глеки зустрічаються досить рідко у складі поховального інвентарю скіфського часу. Схожий за розмірами, формою та способом обробки поверхні посуд знайдений у комплексах, що датуються IV ст. до н.е. Ідентичні гончарні глечики виявлені в кургані 3 (поховання 5) та 5 (поховання 1) могильника біля С. Погоріле в Придніпровському терасовому Лісостепу [10, с. 14, 15, 20, 22, рис. 35, 1, рис. 40, 1; 14, рис. 8, 1, рис. 10, 1]. Схожий глечик зафіксований в похованні кургану 8 біля С. Куп’єваха в Поворсклі, що датовано третьою чвертю IV ст. до н.е. [4, с. 10, рис. 8, 9]. Гончарний сіроглиняний глек з рифленим горлом походить з комплексу кургану 22 Пісочинського могильника [2, с. 28, рис. 31, 2]. Відомі аналогії і серед матеріалів Дніпровського Лісостепового Правобережжя (Журовка, курган 429), а також Степової Скіфії (Широке, курган 5) [7, рис. 33, 16; 8, рис. 8]. Аналогічні за формою, але дещо менші за розмірами глечики знайдені в похованнях некрополю Ольвії (поховання № 13 (1902 р.), 54 (1906 р.), 33 (1911 р.), 57 (1912 р.)) [9, с. 63-65, рис. 23, 2-3;15, fig. 4-5, fig. 7]. Також, серед матеріалів Єлізаветівського городища два цілі глеки зафіксовані у нашаруваннях IV – початку ІІІ ст. до н.е. [5, с. 71, табл. XL, 5-6].
Майже всі відомі аналогії датуються в межах IV ст. до н.е. Не виключенням є і наш глечик. З публікації Д.І. Багалія можна зробити висновок, що, скоріш за все, вся курганна група біля хут. Настільного була споруджена у пізньоскіфський час. Серед датуючого інвентарю можна зазначити золоті нашивні бляшки з зображеннями грифонів та оленя, золоті сережки, амфора з клеймом, у ряді комплексів знайдені буси у формі пірамідок з синього скла [2, с. 373-376]. Всі речі знаходять аналогії в комплексах IV ст. до н.е.
Складним та дискусійним є питання про центри виготовлення подібного сіроглиняного гончарного посуду. Так, І.Б. Брашинський пов’язував знахідки сіроглиняної гончарної кераміки на Єлізаветівському городищі з імпортом боспорських центрів, наводячи певні аналогії серед посуду Пантікапею [5, с. 71]. Глечик з кургану 5 біля С. Широке Н.А. Онайко також пов’язує з боспорським імпортом [11, с. 100]. Знахідки ж ідентичних форм у некрополі Ольвії нібито свідчать про їх місцеве ольвійське виробництво.
Отже, сіроглиняна гончарна кераміка, в тому числі і розглянуті нами глечики виготовлялись у ряді міст Боспору та в Ольвії. Для більш точного визначення центрів виробництва необхідні хіміко-технологічні дослідження та співставлення з місцевими гончарними глинами.
Таким чином, до предметів грецького імпорту з поховальних пам’яток Лісостепової Скіфії можемо додати ще одну відому знахідку – сіроглиняний гончарний глечик IV ст. до н.е., що з певною долею вірогідності походить з кургану 2 (група 1) могильника біля хут. Настільного, дослідженого Д.І. Багалієм у 1903 році.
Література
1. Аксьонов В. С. Археологічні фонди Харківського історичного музею: історія формування колекції / В. С. Аксьонов, Л. І. Бабенко // Вісімнадцяті Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції на тему «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства». – Харків, 2012. – С. 176-183.
2. Бабенко Л. И. Песочинский курганный могильник скифского времени / Л. И. Бабенко. – Харьков, 2005. – 284 с.
3. Багалей Д. И. Раскопка курганов в Валковском и Богодуховском уездах Харьковской губ. летом 1903 года / Д. И. Багалей // Труды ХІІІ Археологического съезда. – Т. 1. – М., 1907. – С. 369-378.
4. Бойко Ю. Н. Погребения VII-IV вв. до н.э. курганного могильника у С. Купьеваха (Ворсклинский регион скифского времени) / Ю. Н. Бойко, С. И. Берестнев. – Харьков, 2001. – 144 с.
5. Брашинский И. Б. Греческий керамический импорт на Нижнем Дону в V-III ст. до н.е. / И. Б. Брашинский. – Ленинград, 1980. – 267 с.
6. Зайцев Б. П. Археологический музей Харьковского университета / Б. П. Зайцев, В. А. Латишева // Вестник Харьковского университета. – № 362. – Харьков, 1992. – С. 103-110.
7. Ковпаненко Г.Т. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесостепного Правобережья / Г. Т. Ковпаненко, С. С. Бессонова, С. А. Скорый. – К., 1989. – 336 с.
8. Ковпаненко Г.Т. Скифские курганы на юге Херсонщины / Г. Т. Ковпаненко, Э. В. Яковенко // Скифские Древности. – К., 1973. – С. 253-265.
9. Козуб Ю. І. Некрополь Ольвії V-IV ст. до н.е. / Ю. І. Козуб. – К., 1974. – 184 с.
10.Круц В. А. Отчет о работе Бортнической экспедиции в 1975 г. / В. А. Круц, В. Н. Погорелый // Науковий архів Інституту археології НАН України. – 1975/9. – 35 с.
11.Онайко Н. А. Античный импорт в Приднепровье и Побужье в IV-II вв. до н.э. / Н. А. Онайко // САИ. – Вып. Д1-27. – М., 1970. – 212 с.
12.Таблица распределения древностей // Отчет Императорской Археологической Коммиссии за 1903 год. – СПб., 1906. – С. 201-217.
13.Рибальченко Л.Л. Харківський історичний музей в період німецької окупації 1941-1943 рр. / Л. Л. Рибальченко // Культура України. – Вип. 3. – Харків, 1996 – С. 62-71.
14.Фиалко Е. Е. Памятники скифской эпохи Приднепровской террасовой Лесостепи / Е. Е. Фиалко. – К., 1994 – 53 с.
15.Ilyina Y.L. Grey pottery from the Late Classical / Early Hellenistic period Olbia necropolis based on materials from the Hermitage museum // Pontica XLII supplement I: Pontic Grey Wares. – Romania, 2009. – р. 77-92.