Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Археологічна колекція Харківського історичного музею веде своє походження з фондів Українського державного історичного музею, утвореного у 1930 р. на базі Музею Слобідської України (заснований у 1920 р.). Саме з 1930 р. у музеї з’являється відповідний підрозділ та починають формуватися археологічні фонди, бо до цього часу археологічний відділ, а відтак і археологічні колекції, були відсутні [1, с. 176]. З 1930 р. співробітники музею активно включились у роботу з дослідження пам'яток археології різних часів та археологічних культур на території не тільки сучасної Харківської області, а і низки сусідніх областей (Полтавської, Запорізької, Дніпропетровської та інших) [1, с. 176-177]. Саме в цей час до археологічних фондів музею потрапляють і артефакти, що пов’язані з відкритою на початку XX ст. біля С. Верхній Салтів Вовчанського повіту місцевим вчителем В.О. Бабенко салтівської археологічної культури. Так, у 1934 р. був ліквідований Вовчанський краєзнавчий музей і його колекція салтівських старожитностей була передана на постійне збереження до фондів нашого музею. Усього до фондів надійшло 384 предмети матеріальної культури аланського населення салтівської культури [4, с. 9], котрі були отримані при розкопках катакомбного могильнику біля С. Верхній Салтів В.О. Бабенко у дореволюційні часи та у 20-ті роки XX ст. Більшість з цих предметів демонструвалися на виставці, що була присвячена XII Археологічному з’їзду, котрий проходив у Харкові у 1902 р. (№ 743 – 1126) [5, с. 131-177]. Відомості про надходження до початку Великої Вітчизняної війни до фондів музею інших предметів, котрі були б пов’язані з салтівською археологічною культурою, відсутні. Це пов’язано з тим, що 10 жовтня 1941 р. на станції Олексіївка Бєлгородської області ешелон, яким евакуйовувалась частина колекції музею та облікова документація, попав під бомбардування німецької авіації і прямим попаданням авіабомби один з вагонів був повністю знищений. Загинули директори двох музеїв – І. Яблучник та С. Компанієць, що супроводжували музейні колекції, згоріла і облікова документація. Вцілілі під час бомбардування музейні експонати, за розпорядженням коменданта станції були зібрані бійцями винищувального батальйону, упаковані у 8 ящиків та відправлені до Уфи, де пробули до 1944 року [1, с. 177].
Більшість салтівських речей, що зберігалися у фондах музею не були евакуйовані на схід і залишилися у Харкові. Доля їх пов’язана з Музеєм Слобожанщини (директор О.М. Рудинський), який виник в окупованому німцями Харкові у листопаді 1941 р. шляхом об’єднання чотирьох музеїв (історичного, краєзнавчого, антирелігійного та Музею революції) наказом міської управи. Вони були експоновані на «Археологічній виставці», котра була відкрита 1 листопада 1942 р. у приміщеннях колишнього педагогічного інституту за адресою Сумська, 33. Для більшої наочності при створенні виставки, окрім артефактів з колекції Музею Слобожанщини, були залучені музейні предмети з археологічної та етнографічної збірок археологічного та етнографічного музеїв Харківського університету. Таким чином, в одному місці були зібрані предмети салтівської культури з фондів усіх харківських музеїв, котрі репрезентували собою результати багаторічних досліджень катакомбних могильників біля С. Верхній Салтів харківськими археологами – В.О. Бабенко, О.М. Покровського, Г.І. Тесленка та інших.
1 листопада 1942 р. виставка, що майже повністю була присвячена давній історії України, була відкрита. Вона складалась з 9-ти розділів. Один з розділів був присвячений салтівській археологічній культурі, яку розмістили в одному залі разом з матеріалами вікінгів VI – X ст. н.е. та Київської Русі XI – XII ст. н.е. (зала № 9) [2, с. 23; 3, с. 7-8]. Виставка проіснувала до лютого 1943 р. В ніч з 14 на 15 лютого 1943 р., перед тим як залишити місто, німецькі окупанти запалили будинок, в якому розташовувалася виставка, що призвело до знищення та часткового пошкодження значної кількості експонатів [3, с. 6-9]. Після остаточного визволення Харкова у серпні 1943 р. співробітником музею І.Ф. Левицьким протягом трьох сезонів проводилися систематичні розкопки зруйнованого будинку, де розташовувалася виставка, з попелища вилучалися археологічні речі. У зв’язку з тим, що вся облікова документація музеїв загинула, І.Ф. Левицьким та С. О. Семеновим-Зусером по пам’яті був складений цікавий документ: «Инвентарная опись культурно-исторических ценностей и материалов Украинского исторического музея, разграбленных и уничтоженных немецко-фашистскими захватчиками в 1941-1943 гг.» [4]. Цей опис містить докладний перелік археологічних матеріалів з довоєнних колекцій харківських музеїв [4, с. 9; 2, с. 23].
У цьому інвентарному описі під № 142 значаться: «Материалы из раскопок Салтовского могильника (Хазары, VII – IX в. н.э.). Орудия и оружие из железа, сбруя. Бронзовые, серебряные и костяные оклады ножен, метал, домашн. предметы. Поясные наборы, бляшки от ремней обуви. Перстни, сережки из бронзы и серебра. Бронзовые пуговицы, браслеты, цепочки, бубенчики. Бусы из сердолика, стекла, смальты, горного хрусталя, янтаря и др. материалов. Зеркала из бронзы и белого сплава и др. предметы туалета и домашнего обихода. Керамика, остеологические остатки (кости черепа). Раскопки В.А. Бабенко. Кат. стр. 145 – 149, № № 743 – 813, 816 – 948, 959 – 1026, 1027 – 1046, 1049 – 1183, 1194 – 1201 – 435 предметов. Раскопки А. Покровского. Кат. стр. 159 – 173, № № 1203 – 1268, 1270 – 1313, 1315 – 1400, 1402 – 1405, 1407 – 1537, 1560 – 1593 – 365 предметов. Раскопки после XII археологического съезда. По неполным данным – 750 предметов.» [4, с. 9]. Таким чином, на виставці, що розташовувалася в будинку № 33 по вулиці Сумській, експонувалося у 1941 – 1943 рр. близько 1550 предметів матеріальної культури салтівського населення.
Зберігся реєстр предметів, котрі були вилучені І.Ф. Левицьким на згарищі археологічної виставки у 1943 – 1944 рр. [7]. Речі в цьому реєстрі розташовані відповідно до тих залів, в яких вони експонувалися, наприклад: «Кімната № 6, тема «Греція та скіфи». Таким чином, реєстр І.Ф. Левицького містить перелік вцілілих музейних предметів, дослідником була проведена їх систематизація, опис та часткова атрибуція. Так, І.Ф. Левицьким були зафіксовані речі з вітрини під східною стінкою кімнати № 7 (тема «Готи»), котрі за описом відповідають виробам салтівських майстрів. Усього тут було знайдено 91 музейний предмет, більшість з яких була представлена фрагментами або уламками [7, с. 27]. Саме цей реєстр ліг в основу нових інвентарних книг Харківського історичного музею, при цьому Харківський історичний музей став спадкоємцем залишків довоєнних збірок Археологічного музею Харківського університету, у якому зберігалися матеріали з розкопок катакомбного могильника біля С. Верхній Салтів експедиціями В.О. Бабенко, О.М. Покровського та інших харківських дослідників.
Речі салтівської культури, що були отримані на попелищі утворили нову археологічну колекцію, котра отримала шифр Арх. 30. На сучасний момент ця колекція нараховує 191 музейний предмет. Колекція складається з 8 керамічних посудин (глечики, горщики), 144 намистин (скляних та сердолікових), бронзових браслетів, перснів, каблучок, елементів поясної гарнітури, предметів господарсько-побутового призначення (ножі, тесла-мотижки, вудила, стремена тощо), предметів військового спорядження (сокири-чекани), амулети. Таким чином, найбагатша колекція салтівських старожитностей, що пов’язана з багаторічними дослідженнями катакомбного могильника біля С. Верхній Салтів і зберігалася в харківських музеях під час Великої Вітчизняної війни, майже повністю загинула – з кількох десятків тисяч музейних предметів залишилося лише 191. Про багатство колекції салтівських старожитностей свідчить лише той факт, що лише В.О. Бабенко розкопав у Верхньому Салтові за різними підрахунками близько 255 катакомбних поховань [6, с. 145; 8, с. 117]. З 1992 по 2012 рр. археологічними експедиціями Харківського історичного музею під керівництвом В.Г. Бородуліна та В.С. Аксьонова біля С. Верхній Салтів розкопали 215 поховань салтівської культури та поповнили археологічну колекцію музею майже 30 тисячами музейних предметів, котрі характеризують господарство, військову справу та ідеологію аланського компонента салтівської археологічної культури.
Література
1. Аксьонов В. С. Археологічні фонди Харківського історичного музею: історія формування колекції / В. С. Аксьонов, Л. І. Бабенко // Вісімнадцяті Сумцовські читання. Збірник матеріалів наукової конференції «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства». – Харків : Майдан, 2012. – С. 176-184.
2. Бабенко Л. И. К истории коллекции предметов Литого (Мельгуновского) кургана / Л. И. Бабенко // Российская археология. – 2012. – № 3. – С. 20-27.
3. Відділ археології Харківського історичного музею (1991-2010). Бібліографічний покажчик / укладачі В. С. Аксьонов, Л. І. Бабенко. – Харків, 2011. – 48 с.
4. Инвентарная опись культурно-исторических ценностей и материалов Украинского исторического музея, разграбленных и уничтоженных немецко-фашистскими захватчиками в 1941-1943 гг. – Харьков, 1943. – 12 с.
5. Каталог выставки XII Археологического съезда в г. Харькове. – Харьков, 1902. – 234 с.
6. Кадеев В. И. Украинский археолог, краевед и этнограф В.А. Бабенко (к 120-летию со дня рождения / В. И. Кадеев // Древности 1996. – Харьков, 1997. – С. 144-146.
7. Реєстр експонатів та фондових матеріалів, знайдених під час розкопок в спаленому німецько-фашистськими окупантами будинку Украін. Історичного Музею в Харкові, на Пролет. пл. 2. Розкопки в жовтні 1943 р по лютий 1944 р. – Харків, 1944. – 53 с.
8. Чернігова Н. В. Бабенко В. О. та дослідження археологічного комплексу в С. Верхній Салтів / Н. В. Чернігова // Археологія. – 2000. – № 4. – С. 116-119.