Ігрові педагогічні технології в музейній роботі з дітьми

Серед численних відвідувачів музею безперечними лідерами є діти. Сучасний музей перебуває в гострій конкурентній боротьбі за свою дитячу аудиторію у зв'язку з появою інших можливостей проведення часу й дозвілля: телебаченням, відео, Інтернетом, комп'ютерними іграми. Одним з ефективних способів привернути увагу дітей до музею, зробити його відвідування регулярним і корисним є активне застосування ігрових технологій у музейному просторі.

Музей є унікальним місцем гри, де численні музейні предмети акумулюють величезний історико-культурний досвід, систему норм і цінностей минулого. Виявлення різних змістів музейних предметів дозволяє ввімкнутися в особливу гру, у якій простір музею виступає як певний гіпертекст, прочитання якого неможливо без гри уяви й домислювання. Самі музейне середовище й експозиція будуються з урахуванням законів гри, що моделює збіглу дійсність й занурює в неї відвідувача.

Сьогодні в музейної практиці ігровий метод реалізується, як правило, переважно в дозвільних дитячих заходах. Разом з тим, у контексті сучасних стратегічних установок у сфері освіти й культури, особливо перспективною представляється його освітня складова. У цьому зв'язку помітно зростає затребуваність ігрових педагогічних технологій, які є діючим інструментарієм організації культурно-освітнього процесу у формі різних педагогічних ігор у музейному середовищі.

Педагогічна гра помітно відрізняється від гри взагалі. Вона має певний алгоритм підготовки й проведення, чітко поставлену ціль навчання та відповідний їй педагогічний результат. Організація ігрової форми навчальних занять і виховних заходів припускає чотири основні етапи: підготовчий – пояснення загальної стратегії гри; вступний – докладне пояснення цілей, завдань, змісту гри, загальної її спрямованості; ігровий – емоційне залучення учнів до гри, координація гри працівником музею; оціночний – аналіз ігрової дії всіма учасниками гри. При цьому важливо дотримуватися певних вимог: педагогічні цілі й завдання ставляться перед учнями у формі ігрового завдання; діяльність учнів підкоряється правилам гри; знання, уміння й навички використовуються як засоби гри; в ігрову діяльність уводиться елемент змагання, який переводить педагогічні завдання в ігрові; успішне виконання педагогічних завдань зв'язується з ігровим результатом.

Сьогодні спектр педагогічних ігор, що застосовуються в музейному просторі, значно розширився. Насамперед це – ігри-вправи, імітаційно-моделюючі ігри, пошукові ігри, ігри-дослідження, комбінація гри зі структурованою дискусією, ігри-драматизації, дуже популярними стали театралізовані вистави тощо. Їхній вибір і організація вимагають урахування вікових і психологічних особливостей і потреб учасників ігрової діяльності. Так, освітня гра молодших школярів пов'язана зі створенням ігрового сюжету, ігрових ситуацій, комбінацією гри й вправ, що формують і розвивають необхідні здатності й уміння. Для учнів підліткового віку найбільше підходять командні інтелектуально-творчі конкурси з ігровим сюжетом, рольові й ділові ігри. У роботі зі старшокласниками доцільне застосування різних модифікацій ділових ігор: імітаційних, операційних, рольових та ін.

Незалежно від вікової групи й виду застосовуваної гри, музейним працівникам треба буде розв'язати ряд досить складних завдань: забезпечити відповідність змісту гри поставленим завданням і передбачуваному результату; підібрати якісний дидактичний, наочний і словесний матеріал; підготувати місце проведення гри. Значна увага в ігровій педагогічній діяльності музею має приділятися оцінюванню освоєння учнями тих або інших здатностей і умінь.

Таким чином, організація освітньо-ігрової діяльності в музеї має свої особливості й вимагає впровадження педагогічних ігрових технологій, які сприяють значному підвищенню інтересу до історико-культурної спадщини минулого, стимулюють учнів до оволодіння новими знаннями й навичками, розбудовують творчість і самостійне мислення, розширюють знання й соціальний досвід учнів.