Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
У становленні та історичному поступі українського народу особливе місце,за своїм змістом, доленосним значенням,посідають події Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
Історія і пам'ять – близькі, тісно пов’язані між собою категорії. Для того, щоб не переривався живий зв'язок поколінь, необхідно постійно вивчати невідомі сторінки воєнної доби, встановлювати імена тих, хто загинув і не був похований або пропав безвісті. Саме це завдання стоїть перед освітніми, музейними установами, військово-патріотичними організаціями України [2, с. 898].
Музейна справа – це особлива сфера увічнення всенародного подвигу і трагедії. Більшість музейних закладів, у тому числі й Харківський історичний музей, акцентують свою увагу на висвітлені окремих аспектів Великої Вітчизняної війни – історію регіону.
Одним із таких аспектів для Харківського історичного музею стали події лютого-березня 1943 року та участь в них воїнів І-го Окремого чехословацького батальйону під командуванням полковника Людвика Свободи.
Чехословацька держава однієюіз перших в Європі стала жертвоюнападу нацистської Німеччини, в березні 1939 р. вона була повністю окупована. Тисячі чехів та словаків залишили окуповану країну і вирушили до Польщі, щоб продовжити боротися з нацистами. Після початку ІІ-ї Світової війни й окупації Польщі «польський легіон» чехословацьких воїнів, який очолював підполковник Л. Свобода вирушив на схід, у Радянський Союз [3, с. 9]. 18 липня 1941 р. була підписана Угода між Радянським Союзом та Чехословаччиною про спільну боротьбу проти нацистської Німеччини. На основі цієї Угоди уряд Радянського Союзу дав свою згоду на формування чехословацьких національних частин на своїй території.
Формування першої чехословацької частини розгорнулося на початку 1942 року в Бузулуці (Оренбурзька область). До липня 1942 року окремий піхотний батальйон був сформований.
2 лютого 1943 року завершилася Сталінградська битва і, в цей же день,Радінформбюро сповістило, що на фронт вирушила чехословацька військова частина під командуванням полковника Л. Свободи. Командуючий Воронізьким фронтом генерал-полковник Ф. І. Голіков ввів батальйон до складу 3-ї танкової армії, якою командував генерал-лейтенант П. С. Рибалко [3, с. 115].
16 лютого 1943 року було визволено Харків – друге за значенням місто Радянської України. Але незабаром німецькі війська розпочали контрнаступ у районі Харкова, прагнучи знову повернути собі цей великий промисловий центр та транспортний вузол. Командування Вермахту, скориставшись відсутністю Другого фронту в Європі, перекидає з Заходу на цю ділянку фронту додаткові танкові та механізовані дивізії. Чехословацький батальйон під командуванням Л. Свободи готував рубіж оборони у селі Соколово.
Обороняючи залізничний переїзд біля села Таранівка від німецьких танків та мотопіхоти, здійснили свій подвиг бійці взводу під командуванням гвардії лейтенанта П. М. Широніна. Гвардійці стояли на смерть, через їхній рубіж ворог не пройшов. Гітлерівці обійшли Таранівку і 8 березня 1943 року кинули на позиції чехословацьких воїнів у Соколовому 60 танків, близько 20 бронетранспортерів, до двох батальйонів піхоти, застосували вогнемети [4, с. 12]. Чехословацький батальйон займав рубіж оборони довжиною більше 10 кілометрів, у центрі якого було село Соколове. Його обороняла перша піхотна рота надпоручика Отакара Яроша. Чехословацький батальйон був на стику 25-ї і 62-ї гвардійських стрілецьких дивізій 3-ї танкової і 6-ї армій, які входили до складу Воронезького і Південно-Західного фронтів. Гітлерівці прагнули знищити Соколівський вузол протитанкової оборони, прорватися на північний берег Мжи та продовжити наступ на Харків.
До вечора 8 березня 1943 року німецькі танки та бронетранспортери пробилися до центру села і наблизилися до церкви, де знаходився командний пункт командира Соколівського гарнізону надпоручика Отакара Яроша. Він був двічі поранений під час бою, але залишився в лавах оборонців. Надпоручик продовжував керувати боєм до того часу, поки під гусеницями ворожого танку не обірвалося його життя. Жорстокий бій продовжувався й вночі. 19 танків, 6 бронетранспортерів і більш ніж 300 трупів залишили гітлерівці на полі бою [1, с. 206].
Бої у Соколово продовжувалися з 8 до 13 березня, потім,за наказом командира 62-ї стрілецької дивізії,чехословацький батальйон почав відступати до Сіверського Дінця, через який, під вогнем ворога, переправилися 15 березня 1943 року.
Уряд СРСР високо оцінив перші бойові дії чехословацької частини під Харковом. Звання Героя Радянського Союзу удостоєний надпоручик Отакар Ярош. Він був нагороджений також чехословацьким військовим хрестом, йому,посмертно,присвоєно військове звання капітана. Ще 85 бійців і командирів чехословацької частини за зразкове виконання військового обов’язку були нагороджені орденами і медалями СРСР. Чехословацьким військовим хрестом і медаллю «За хоробрість» нагороджені 144 солдати і офіцери, які відзначилися в боях за Харків [3, с. 13].
Бій чехословацьких воїнів під Соколовим викликав інтерес у всьому світі. Матеріали про бойову співдружність радянських і чехословацьких воїнів під Харковом вмістили газети США, Англії, Канади, Китаю, ряду країн Латинської Америки [3, с. 15].
25 березня 1943 року батальйон було направлено для відпочинку і переформування в район міста Новохоперськ Воронезької області. У травні 1943 року в Новохоперськ прибув резервний полк, почалася реорганізація батальйону в 1-шу Чехословацьку бригаду. 17 жовтня 1943 року бригада прибула на плацдарм на правому березі Дніпра і 5 листопада перейшла в наступ на Київ. З 2 січня по 7 березня 1944 року бійці бригади вели бої за Білу Церкву.
З прибуттям до Волині і Рівненщини бригадою, за допомогою командування, було розгорнуто ряд призивних дільниць. У результаті набору добровольців і мобілізаційних заходів чисельність бригади виросла в кілька разів. Це було однією з передумов того, що 10 квітня 1944 року Уряд СРСР прийняв рішення про створення Чехословацького корпусу [4, с. 272].
25 квітня 1944 року 1-ша Чехословацька бригада з Волині була передислокована в район Кам’янця-Подільського. Попереду були бої в Карпатах, оборона на річці Ондава, визволення Чехословаччини.
У Харківському історичному музею на виставці «Велич подвигу народного», присвяченій подіям Великої Вітчизняної війни, показані зародження бойового братерства радянських і чехословацьких воїнів в кривавих боях за Таранівку і Соколове, виключна мужність і стійкість воїнів в оборонних боях під Харковом в березні 1943 року.
Виставка «Велич подвигу народного» побудована за хронологічно-тематичним принципом у поєднанні з колекційним, вищевикладені події Великої Вітчизняної війни віднесені до теми «Операція «Зірка». Перше визволення Харкова». Ця тема розділена на підтеми, які характеризують події захронологічним принципом.
Перша підтема – «Сталінградська битва» (ця битва мала безпосереднє значення для долі України – вона поклала початок визволенню українських земель від гітлерівських загарбників) – в основному,розкрита радянськими листівками на румунській та німецькій мовах з закликом до солдат ворожої армії – здаватися в полон; зведеннями Радянського Інформбюро «В последний час» про звільнення Харкова, міст області та фотографіями полонених німецьких й італійських солдат.
Підтеми друга та третя – «Операція «Зірка». Визволення Харкова в лютому 1943 року» та «Героїзм радянських і чехословацьких воїнів в оборонних боях під Харковом» – невід’ємно пов’язані між собою (експозиційні комплекси). Чільне місце в цих підтемах займають оригінали фотографій відомого військового фотокореспондента Я. І. Рюмкіна («Вступ Червоної армії до Харкова», «На вулицях звільненого Харкова», «Зруйнований міст через річку Харків»). Але особливу увагу приділено меморіальним речам та унікальним експонатам.
Комплекси матеріалів гвардії-лейтенанта П. М. Широніна (шинель, пістолет системи «Зауер» зразка 1938 р., кисет, фото)таширонінця О. Ф. Торопова (знак «Гвардия», медаль «За Победу над Геманией в Великой Отечественной войне», орденська колодка, казанок, ложка, фото) розповідають про героїчний подвиг радянських бійців в бою під Таранівкою.
Мужність і стійкість чехословацьких воїнів в оборонних боях під селом Соколовим висвітлюють предмети та фотографії, які добре запам’ятовуються і вводять відвідувачів музею в події того періоду. Насамперед,звертають на себе увагу прострелена чеська каска, піхотно-зенітний кулемет системи «Брен, МК І» (зразка 1933 р.), сигнальний пістолет «V.Z. 30» (зразка 1930 р.), чехословацький Воєнний хрест 1939 р. Зацікавленість у відвідувачів також викликають і предмети, які були знайдені на полі бою під Соколовим: гільзи, патрони, саперна лопатка. Доповнюють розповідь про чехословацьких воїнів відбірка фотографій, на яких зображені полковники Л. Свобода та К. В. Білютін; надпоручик О. Ярош; бойовий прапор І-го Окремого чехословацького батальйону. Пояснювальні тексти полегшують сприймання ідейного змісту експозиції та дають інформацію про музейні експонати. Згідно з експозиційним маршрутом, в розробленому тексті оглядової екскурсії темі першого визволення Харкова приділено велику увагу. Окрім оглядових, проводяться тематичні екскурсії, науково-просвітницькі заходи,присвячені виключно подіям під Харковом в лютому-березні 1943 року. Вони мають великий емоційний вплив на відвідувачів, сприяють формуванню патріотичного настрою та історичної свідомості молодого покоління.
Завдання музею полягає не тільки в тому, щоб познайомити відвідувачів з подіями Великої Вітчизняної війни, а й викликати почуття шанобливості до покоління воєнної епохи, віддати данину пам’яті мільйонам полеглих.
Література
1. В боях за Харьковщину. Воспоминание участников ВеликойОтечественной войны. – Х. : Прапор, 1973. – 438 с.
2. Легасова Л. Україна в Другій світовій війні у музейномуПросторі / Л. Легасова, Н. Шевченко // Україна в Другій світовійвійні:погляд з ХХІ ст. Історичні нариси. – Кн. 2. – К. : Наукова думка,2011. – С. 898-940.
3. Марченко О. Д. Соколове – символ братерства. Нарис / О. Д. Марченко. –Х. : Прапор, 1975. – 127 с.
4. Свобода Л. От Бузулук до Праги / Л. Свобода – К. : Радянський письменник, 1964. – 426 с.