Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Цікавим та безцінним джерелом історико-культурної спадщини Слобожанського краю є етнографічні надбання, що складалися протягом багатьох століть і увібрали в себе культуру українського та російского народів, оскільки край був заселений у середині ХVІІ століття вихідцями саме цих національностей. Саме ці люди своїм баченням світу, вмінням й майстерністю, працьовитістю, життєвим укладом, розмаїттям матеріальної та духовної культури, звичаями, традиціями, обрядами і сформували неповторну та самобутню етнографічну спадщину Слобожанщини [1, с. 7].
Велику кількість етнографічних матеріалів містить зібрання Харківського історичного музею. Численні предмети етнографічної колекції були зібрані протягом багатьох років і включають в себе різноманітні елементи народного вбрання, предмети побуту, посуду, меблів, господарського приладдя, знарядь праці, сільськогосподарського реманенту, музичних інструментів, духовних скарбів. Серед експонатів музею є чимало унікальних виробів народних майстрів та ремісників нашого краю – ткачих, вишивальниць, коцарок, кожухарів, гутників, гончарів, столярів, ложкарів, ковалів, бондарів, чоботарів, стельмахів та плетінщиків. Дана колекція унікальна, так як являється взірцем народної творчості, таланту, носієм історичної пам’яті, і є цікавою для всестороннього вивчення [2, с. 2].
Сьогодні значна частина етнографічних предметів представлена на постійно діючій експозиції «Історична доля краю ІХ-ХVІІ ст.» та стаціонарній етнографічній експозиції «Слобожанські мотиви». Матеріали цих експозицій охоплюють широке коло етнографічних питань, дають можливість знайомити відвідувачів з історією Слобожанщини і слугують методичною базою для всебіччного вивчення особливостей розвитку нашого краю та його культури.
Важливим доповненням цих експозицій стала пересувна етнографічна виставка «Стежками рідного краю», яка була створена з метою популяризації етнографічного надбання Слобожанщини і виховання у підростаючого покоління любові та поваги до стародавніх традицій. У доцільності створення такої виставки переконанням стала музейна практика, бо існуючі пересувні виставки музею завжди користувалися великим попитом серед населення. Великий інтерес подібні виставки завжди викликають серед навчальних закладів міста Харкова та області. Також слід звернути увагу на той факт, що вивчення історії та етнографії краю входить до обов'язкової навчальної шкільної та вузівської програми, але на жаль, на сучасному етапі дана аудиторія досить обмежена у часі відвідування музейних установ, невзмозі відвідати музей, щоб отримати важливу інформацію. А,оскільки,саме музеям належить чільне місце у донесенні історичних знань та джерел до людей, то у нинішніх умовах нагальною потребою стало створення саме такої пересувної виставки. До того ж, пересувна виставка – це єдина можливість відвідати музей, не приїжджаючи до нього. Музей сам їде до школярів чи студентів, розміщує виставку у навчальному закладі, проводить екскурсію [3, с. 2].
Виставка містить обширний ілюструючий наочний матеріал – фотографії предметів етнографічної колекції Харківського історичного музею, фотознімки з довідкової літератури, пояснюючі тексти, анотації, за допомогою яких у її відвідувачів складається зрозуміла цілісна картина історичного розвитку Слобожанського краю, життя його людей, їх пріоритети, світосприйняття, культура, звичаї, обряди тощо. Відвідувачі такої виставки мають можливість не лише долучитися до сторінок минулого краю, відкрити для себе щось пізнавальне та цікаве, а й отримати відчуття задоволення від зустрічі з прекрасним. Перед глядачами постають обличчя далеких предків, їх вільнолюбне життя, мальовничі села-слободи з хатами-мазанками під солом'яними стріхами, красенями крилатими вітряками, гомінливими водними млинами, величними церквами, золотистими ланами, квітучими садками, які,на жаль,вже не повернути. Проте виставка дає можливість побачити цю красу та пишатися нашою Батьківщиною, рідною Слобожанщиною, її минулим, талановитими нашими предками і спонукає до прагнення відродити її духовні цінності та традиції.
Пересувна виставка «Стежками рідного краю» представлена у вигляді якісної печатної продукції на пластикових планшетах, які зручно перевозити та розташовувати. Вона складається із 9 розділів, кожному із яких присвячено окремий планшет.
Виставка знайомить з заселенням Слобожанського краю, її першими поселенцями, серед яких були українські козаки, селяни, що втікали від польського гніту, промисловці («уходники»), яких приваблювали родючі землі та можливість займатися промислами, а також московські служилі люди, яких надсилала Московська держава для захисту своїх південних районів. Глядачі виставки дізнаються якими були наші давні предки, які риси характеру їм були притаманні і вирізняли їх серед інших народів, яку роль в їх житті відігравали громади (органи самоврядування на селі), у яких селах-слободах вони жили та яку територію займав історико-етнографічний регіон – Слобожанщина.
Виставка розповідає пронародну архітектуру слобожан, де важливе місце займало будівництво хати -«мазанки» під солом'яною стріхою, оскільки саме вона була центром Всесвіту для людини, місцем, де проходило все її життя. Глядачі виставки побачать і численні господарські споруди, які будували слобожани (льох, клуню, хлів, курник, саж, сарай), а також будівлі, що обслуговували їхні потреби, центри громадського спілкування та відпочинку (млин, вітряк, олійницю, кузню, лавку, шинок, корчму, трактир). У цьому розділі можна познайомитися і з культовими спорудами Слобожанщини (з дерев'яними церквами ХVІІ ст., побудованими в народному стилі та кам'яними храмами, зокрема собором Покровського монастиря, побудованим у Харкові у 1689 році в стилі українського бароко).
Виставка наочно знайомить з інтер'єром слобожанського житла, його внутрішнім плануванням–важливим елементом хати, яким був сволок; головним кутом хати, що називався «покуть»; «робочим кутом» із «варистою» піччю та господарським реманентом; місцем відпочинку – «піл», «жердкою» – полицею для одягу. Матеріали цього розділу також доповнюють старовинні хатні меблі–стіл, лави, скриня (що слугувала для зберігання одягу), «мисник» (шафа для зберігання святкового посуду), що дають можливість відчути атмосферу того часу, смаки, уподобання людей та умови в яких вони жили.
Виставка також розповідає і про народне вбрання слобожан, яке вирізнялося багатством і різноманітністю прикрас, насиченим колоритом, яскравістю та поліхромністю вишивок, щедрою орнаментацією і було своєрідною візиткою регіону походження людини. Воно формувалося у тісному взаємозв'язку української та російської культури і на виставці представлене трьома варіантами: українським (який носило більшість населення Слобожанщини), південноросійським (характерним для поселенців Білгородчини та Курської губернії) та північноросійським (який був притаманний переселенцям із Підмосков'я та Воронезької губернії). Глядачі також познайомляться із спільними та відмінними рисами народного костюму та його доповненнями.
Для створення цілісної картини життя слобожан окремий розділ виставки присвячено основним та допоміжним видам господарювання, якими були землеробство (та його галузі – хлібороство, городництво, садівництво) скотарство, птахівництво, рибальство, мисливство, бджільництво.
Матеріали виставки знайомлять з народними ремеслами, які були поширені у нашому краї, як то прядіння, ткацтво, вишивка, килимарство, (коцарство), столярство, бондарство, ложкарство, стельмаство, гутництво, гончарство, ковальство, чоботарство, кожухарство та плетіння.
Глядачі виставки дізнаються і про свята, звичаї та обряди, що відзначалися населенням Слобожанщини, які обрядові дії були у слобожан на великі православні свята–Різдво Христове, Водохреща, Великдень, Трійцю, ритуали, пов'язані з давньослов'янськими та трудовими святами, як то Масляна, Івана Купала, свято першої борозни, свято першого снопа, обжинки. Виставка демонструє і обряди,пов'язані з природним циклом існування людини–утворенням сім'ї, народженням дитини, сімейні ювілеї, смерть когось із членів родини та події менш важливого значення–входини, пострижини, христини тощо.
Культура Слобожанщини є невичерпаною темою для вивчення. Музика, співи, танці завжди супроводжували слобожан. На виставці можна дізнатися про найбільш поширені музичні інструменти у нашому краї–глиняні свистунці, дуди, ліри, цитри, бандури, кобзи, басолі, троїсті музики. Глядачі зможуть прочитати рядки розповсюджених пісень, що зачаровують своєю правдивістю та щирістю.
Виставка розповідає і про освіту на Слобожанщині, яка почала розвиватися з моменту заселення краю у ХVІІ ст., про перші школи, які відкривали при храмах (церковні, церковно-парафіяльні), де навчалися діти простих козаків та селян, про програму цих шкіл та процес навчання. Не минув уваги і Харківський колегіум, який був відкритий у 1726 році у Харкові, де навчалися здібні та охочі до науки слобожани і де довгий час викладав піїтику (науку про складання віршів) відомий український філософ Г. С. Сковорода, діяльність і творчість якого була глибоко пов'язана з Слобідським краєм. На виставці представлений матеріал, присвячений земським школам, якими опікувалися Земства,та школам грамотності, які відкривало Харківське товариство розповсюдження у народі грамотності по всій Слобожанщині у ІІ пол. ХІХ ст., особливо у найвіддаленіших його куточках. Показана діяльність і інших учбових закладів, що також сприяли отриманню початкових знань та вищої освіти у нашому краї – училищ, гімназій, Імператорського Університету (відкритого у Харкові у 1805 році), недільних шкіл та Інституту шляхетних дівчат Х. Д. Алчевської (відкритого у Харкові у 1812 році).
Пересувна виставка «Стежками рідного краю» висвітлює різноманітні сторінки слобожанської минувшини і є своєрідною енциклопедією, що розповідає про життя наших пращурів, їх віковічні традиції, звичаї, обряди, народне мистецтво, і буде цікавою для різноманітних верств населення, що прагнуть дізнатися про своє коріння.
Пересувна виставка «Стежками рідного краю» носить не лише інформаційний характер. Вона є візитною карткою Харківського історичного музею з презентацією цікавої її частини етнографічного зібрання. Одночасно вона слугує ефективною маркетинговою продукцією (рекламою), достоїнство якої – у тривалому взаємозв'язку з глядачами, можливістю оглянути її декілька раз, викликаючи бажання до самостійного дослідження, вивчення, обговорення, розповіді про неї серед друзів, знайомих, що,врешті-решт,буде сприяти відвідуванню самого музея. До того ж,дана виставка, як реклама не викликає у глядачачів подразнення, не дратує, оскільки не порушує хід їхнього життя, не є набридливою,на відміну від інших засобів масової інформації. [3, с. 6].
Таким чином, багатюща і різноманітна етнографічна спадщина Слобожанської землі, що зберігається у Харківському історичному музеї,є безцінною скарбницею для вивчення, дослідження і створення нових виставок, що,без сумніву,сприятимуть культурному та естетичному вихованню підростаючого покоління, його поваги до стародавніх традицій.
Література
1. Астахова О. В.Свята та побут Слобожанщини / О. В. Астахова, Т. М. Крупа, В. А. Сушко. – Харків : Колорит, 2008. – 143 с.
2. Пантєлєй О. М. Наукова концепція стаціонарної виставки «Слобожанські мотиви», 2010 р.
3. Пантєлєй О. М. Наукова концепція пересувної виставки «Стежками рідного краю», 2013 р.