Наукова конференція
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Для створення більш цілісної картини розвитку українського мистецтва в Харківському художньому музеї разом з вивченням його фондів і архівів активно досліджуються приватні збірки Харкова.
Серед них особливе місце займає колекція живопису, графіки і скульптури І. Я. Лучковського. Її ядро становлять твори 1920—30-х рр., того періоду вітчизняного мистецтва, яким музеї довгий час були обділені.
У теперішній час, коли формується новий погляд на художні процеси, що проходили в 1920—30-х рр., вивчення невідомих пам'яток мистецтва допомагає по-новому побачити картину взаємозв'язку української культури з європейськими художніми явищами і російськими художніми школами.
Один з значних аспектів, - який виникає при вивченні колекції І. Я. Лучковського, це питання про широкі російсько-українські зв'язки. Він включає загальні положення: єдина доля культур в зв'язку з єдиним соціально-політичним простором та звідси сприйняття мистецтва двох народів як однорідного явища: аналогічність явищ в художній культурі 1920-х рр. в Україні і в Росії, як, наприклад, виникнення об'єднань АХЧУ та АХРР, ОСМУ та ОСІ.
В російській та українській культурі 20—30-х рр. відзначається образно-стилістична та тематична «невичерпаність» мистецтва рубежу XIX—XX сторіч, незважаючи па розквіт «аналітичного авангарду» та інші спільні точки зіткнення.
Колекція І. Я. Лучковського допомагає з'ясувати конкретні зв'язки російської художньої культури в першій треті XX ст. з нашим містом, зокрема, і української в цілому.
Так, наприклад, визначні російські художники О. Шевченко і П. Кончаловський юнацькі роки провели в Харкові, тут вони здобули і початкову художню освіту. А. Лентулов, один з засновників відомого об'єднання 1910-х рр. «Бубновий валет», навчався в Київському художньому училищі у М. Пимоненка і І. Селезньова. О. Осьмьоркін народився в Єлисаветграді, навчався в Київському художньому училищі у М. Пимоненка і О. Мурашка, а в 1913 році поїхав до Москви і вступив до студії І. Машкова і П. Кончаловського. В 1916 р. О. Осьмьоркін знову приїхав на Україну, де служив у Чугуєві.
Художники Харкова були пов'язані з художниками Москви. Так, Є. Агафонов брав участь у виставках «Бубнового валету» в Москві та Петербурзі.
Один з найцікавіших і своєрідних художників Харкова В. Єрмилов в 1912 р. стає учнем МУЖВЗ, а потім відвідує студію І. Машкова і П. Кончаловського. У Москві В. Єрмилов навчався у відомого художника-офортиста Гамана і брав участь у виставках московських художників-офортистів. Перша виставка, де Єрмилов експонував 10 своїх офортів, відбулася у 1913 р. в Москві, а згодом на XVI виставці Товариства художників Харкова.
У 1920-ті рр. для молодих художників країни ВХУТЕМАС-ВХУТЕІН, де викладали К. Петров-Водкін, О. Браз, О. Карєв, стає центром притягування. Туди з Харкова їдуть брати О. і В. Прошкіни, одеситка В. Белаківська. Згодом ці художники увійдуть у такі творчі об'єднання Ленінграда як «Октябрь» і «Круг художників». А на початку 1930-х рр. В Белаківська і В. Прошкін приїдуть до Харкова працювати над картинами, присвяченими будівництву найбільшого заводу на Україні — ХТЗ. В колекції І. Я. Лучковського є робота «Стіна складального цеху Харківтракторобуду» — цікавий історичний та художній документ минулої епохи.
Майже кожна робота з цієї приватної збірки чи кожне ім'я художника, репрезентованого у неї, так чи інакше зв'язано з Харковом і Україною.
Однією з найважливіших рис колекції є те, що в ній зібрані твори відомих у 1910—30-ті рр. харківських художників, які нині забуті: І. Іванов, К Сторожниченко, Ю. Кульпович, М. Синякова, С. Щербаков та багато інших.
Сьогодні, коли поглиблено і об'єктивно вивчається мистецтво післяжовтневого періоду, майже кожна робота з колекції І. Я. Лучковського має бути введена до наукового обігу. Це допоможе уточнити творчі біографії багатьох майстрів, виявити складні зв'язки російського та українського мистецтва першої треті XX століття на рівні взаємозбагачення та взаємовпливу двох братніх культур.