Наукова конференція
Тези наукових доповідей (повідомлень)
У роки НЕПу в Україні відбувся процес формування нової буржуазії, обумовлений розвитком ринкових відносин. Дрібнотоварне виробництво було основою для розвитку нової буржуазії. Головною сферою діяльності непманів (тобто представників нової буржуазії) була торгівля. Так, на початку непу в руках непманів було більше 92 % роздрібної торгівлі. Крім сфери торгівлі, приватний капітал залучався до промисловості (головним чином дрібної) та сфери обслуговування населення. На розвиток чисельності нової буржуазії в роки непу величезний вплив справляла політика держави щодо обмеження і витискування приватного капіталу з економіки. Такою політикою радянська держава регулювала та стримувала процес зростання непманської буржуазії.
Матеріали фінансової статистики, які регулярно публікувалися в 20-ті роки ЦСУ, містять унікальні дані про оподаткування населення України прибутковим податком і дають можливість простежити процес динаміки розвитку чисельного складу та прибутків нової буржуазії.
Так, згідно з фінансовим законодавством особи з нетрудовими прибутками відносилися до категорії «В» платників прибуткового податку (або до розпису III). До категорії «В» входили — власники, співвласники та орендарі торговельних і промислових підприємств і нерухомого майна; особи, що займалися комісіонерськими, маклерськими та експедиторськими операціями; фактори, підрядники і постачальники; особи, що жили на прибутки від цінних паперів і відсотків з вкладів (рантьє), а також від здачі будівель в оренду та інші.
Слід відмітити, що кількість платників прибуткового податку, віднесених до категорії «В», а з 1926 р. до роспису III (аналог категорії «В») не була стабільною і постійно змінювалася, про що свідчить динаміка її розвитку. Так, якщо у першому півріччі 1923/24 р. число платників групи «В» становило 385,3 тис. осіб, то в другому півріччі цього ж року вже 325,9 тис, в 1925/26 р. відповідно було 181,5 тис. і 177,6 тис. платників; у 1927/28 р. — 74,8 тис. а в 1931 р. лише 13,2 тис. осіб. Більшість платників названої групи належала до власників або співвласників торговельно-промислових підприємств (від 54,4 °/о У 1923/24 р. до 91 % у 1926/27 р.). Другу за чисельністю групу складали власники будівель у містах (у 1923/24 р. навіть 33,2 %). Найменшу за кількістю групу становили особи, що займалися комісійними, маклерськими, біржевими та кредитними операціями, їх частка коливалася в загальній кількості платників «В» від 1,1 % у 1923/24 р. до 3,5 % У 1926/27 р.
В загальній масі нової буржуазії хазяїв з найманими робітниками у 1923 р. налічувалося всього 7,4 тис. у 1926 р — 17,7 тис, в 1928/29 р. — 23,3 тис.
Особливістю розвитку нової буржуазії в Харкові і губернії в роки, непу було те, що, по-перше, Харків був великим торговельно-промисловим центром, а, по-друге, те, що він був в той час столицею УРСР. Ці обставини неповною мірою сприяли динамічному зростанню буржуазії. Так, якщо у другому півріччі 1922 р. по Харківській губернії налічувалося 16,9 тис. приватних крамарів і підприємців (за кількістю вибраних ними патентів на торгові та промислові заклади), то в другій половині 1923/24 — 20,8 тис, а в 1928/29 р. — 26,2 тис. Це складало від 10,8 % (в 1922 р.) до 17 % (в 1928/29 р.) від загального в Україні числа приватних підприємств. Як бачимо, в роки непу Харківщина відігравала в Україні велику роль у розвитку та формуванні нової буржуазії.