Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Одним з провідних напрямків роботи Національного музею історії України, важливим засобом обміну науковою інформацією є виставкова діяльність. Це дуже копітка та трудомістка робота, яка привертає значну кількість відвідувачів, дозволяє ознайомити їх з фондовими та архівними матеріалами. Нерідко музей залучає до проведення виставок інші організації та музейні установи.
На сучасному етапі перед творцями виставок, науковцями та художниками, постають завдання створити експозиційно лаконічну, логічну і виразну композицію, не допускаючи при цьому применшення її змісту, та організувати специфічний предметно-просторовий ансамбль. Значною мірою враження про виставку формується і в результаті вивчення супровідної інформації [1, с. 248].
В НМІУ працює ряд постійно діючих виставок, значний інтерес відвідувачів викликають також тимчасові фото-речові виставки, зокрема «Десятинна церква. Новітні дослідження», яка працювала в музеї з 28 жовтня 2011 р. до 20 лютого 2012 р. і стала прикладом творчого симбіозу співробітників НМІУ та Інституту Археології НАНУ.
Для створення виставки було використано експозиційну площу першого поверху НМІУ, де розташовані експонати розділу «Східні слов’яни. Давньоруська держава Київська Русь». Було демонтовано вісім горизонтальних вітрин, розміщених в центрі залу № 8, експонати яких висвітлювали тему «Культура Київської Русі». В них і було побудовано виставку.
Будь-яка виставкова експозиція є засобом художньо усвідомленої організації предметно-просторового середовища із врахуванням кольору, форми, ритму та контрасту [3, с. 19].Як показує практика, археологічні та фотоілюстративні матеріали виграшно виглядають на нейтральному, зеленкуватому тлі [4, с. 256-257]. Тому, кольорове та композиційне вирішення виставкових вітрин залишили таким же, як і стаціонарної експозиції, завдяки чому виставка стала її органічним доповненням та продовженням. Крім того, тематика виставки відповідала загальній експозиційній концепції музею, розширивши та поглибивши тему «Русь і християнство».
Рештки фундаментів церкви Богородиці Десятинної –першого християнського кам’яного храму Київської Русі, спорудженого у 996 р. великим київським князем Володимиром Святославичем є одним з найцікавіших об’єктів на території Національного музею історії України. Десятинна церква була важливим центром давньоруської культури, символом східнослов’янської християнської ментальності. В 1240 р. церкві судилося стати останнім оплотом героїчних захисників Києва від монголо-татарських орд.
На місці зруйнованої загарбниками давньоруської святині пізніше було збудовано дерев’яну церкву Миколи Десятинного, яка функціонувала до 1636 р. Видатний діяч української культури, Київський митрополит Петро Могила, після відвідин храму святого Миколи звелів розібрати його, а «Десятинну церкву викопати і відкрити денному світлу». В південно-західній частині Богородичної церкви він наказав побудувати новий храм Пресвятої Діви, використавши частину давніх стін, освячення якого відбулося у 1654 р., вже після смерті митрополита.
В середині ХVІІІ ст. Десятинною церквою опікувалася княгиня Долгорукова – черниця Фролівського монастиря. У 1758 р. на її кошти було завершено значні за обсягом ремонтні роботи, було відновлено внутрішнє опорядження храму. У 1842 р. за проектом російського архітектора В. Стасова зводиться нова Десятинна церква, яка проіснувала менше 100 років. У середині 30-х рр. ХХ ст. її було знищено [9, с. 12-14].
Залишки фундаментів Десятинної церкви Х ст. – археологічна пам’ятка культурної та релігійної спадщини, що має надзвичайно важливий історико-культурний статус, охороняється державою та занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Протягом 2005–2011 рр. відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 р. № 60 «Про проведення археологічних досліджень земельної ділянки із залишками фундаментів Десятинної церкви» і відповідним розпорядженням КДМА від 06.04.2005 р. № 518 на її території проводилися археологічні розкопки і комплексне вивчення пам’ятки та прилеглої до неї території. Керував архітектурно-археологічною експедицією заступник директора ІА НАНУ, доктор історичних наук Г. Ю. Івакін. Під час досліджень було розкрито площу близько 2000 м2, з яких понад 200 м2раніше не досліджувалися, було виявлено цікавий речовий матеріал.
Розкопки Десятинної церкви відразу зацікавили громадськість, відвідувачі постійно задавали питання щодо результатів досліджень. Відтак, виникла ідея створити виставку «Десятинна церква. Новітні дослідження», присвячену саме останнім розкопкам Богородичної церкви, присвятивши її 1015-річчю освячення храму. Експонувалося близько 200 оригінальних виробів з фондів Інституту археології НАНУ. Виставка дала можливість відвідувачам долучитися до української минувшини, ознайомитися з надзвичайно цікавими старожитностями різних епох – від ІІІ тис. до н.е. до ХХ ст.
Побудові виставкової експозиції передував досить тривалий підготовчий період, пов’язаний з розробкою наукової концепції та тематичної структури майбутньої виставки, підбором експонатів для неї в Інституті Археології НАНУ [6, с. 1-4]. Одним з суттєвих моментів була реставрація та консервація експонатів, проведена співробітниками ІА НАНУ. Важливим етапом підготовчої роботи стала і розробка тематико-експозиційного плану (ТЕПу) виставки, головним завданням якого стало наукове обґрунтування, виявлення закономірностей, взаємовідносин об’єктів показу, визначення різних аспектів, що впливають на створення єдиного художнього образу [7, с. 1-6].
Майже всі експонати виставки мали невеликий розмір, тому розміщення матеріалів в окремо розташованих горизонтальних вітринах давало можливість відвідувачам оглянути предмети з різних боків [8, с. 399]. Вдалим доповненням стали яскраві та інформативні ілюстративні матеріали; зокрема фото різних моментів розкопок території Десятинної церкви, картографічні матеріали, схеми етапів розбудови храму.
Виставка складалася з трьох розділів і була побудована за хронологічним принципом. Перший розділ розповідав про територію Десятинної церкви у дохристиянську добу (одна вітрина). В ньому знайшли відображення три теми: «Археологічні матеріали трипільської культури та ранньослов’янські старожитності VІІІ ст.», «Язичницький курганний могильник ІХ – Х ст.» та «Матеріали заповнення рову Х ст.» (рис. 1).
У вітрині можна було побачити кераміку трипільської культури ІІІ тис. до н. е. та кераміку із житла з піччю, що датується VІІІ ст. Важливими для вивчення ранньої топографії Києва були й матеріали з курганного язичницького могильника Х ст., що розташовувався на місці Десятинної церкви. Під час робіт 2005–2009 рр. було розкрито рештки 22 поховань-інгумацій, в двох випадках простежено навіть залишки курганних насипів над могилами. У похованнях знайдено посуд Х ст. (в одному з комплексів – цілий горщик), кам’яні та скляні намистини, кістяні вироби. Серед найцікавіших знахідок – підвіска-ікло та фрагмент різьбленого рогу із скандинавським орнаментом [2, с. 123].
Окремим завданням експедиції стало вивчення рову найдавнішого Старокиївського городища. З’ясувалося, що рів мав складний профіль у зв’язку з кількома етапами функціонування, поступово розширювався та поглиблювався. Ця конструкція є унікальною в фортифікаційному мистецтві давньоруської доби. При спорудженні Десятинної церкви у рів було викинуто відходи будівництва. Тут також було знайдено й інші матеріали Х ст., зокрема, кераміку, кістяні та скляні вироби, шиферні прясла.
Найбільшу експозиційну площу займав другий розділ – «Християнізація Русі. Десятинна церква – одна з найвизначніших пам’яток давньоруського зодчества Х – ХІІІ ст.» (п’ять вітрин). Сюди входили такі теми: «Спорудження Десятинної церкви візантійськими майстрами у 989 – 996 рр.», «Десятинна церква в ХІ – ХІІ ст.» та «Руйнація церкви у 1240 р.».
Головну увагу при розкопках храму було приділено архітектурно-археологічному вивченню залишків Десятинної церкви Х – ХІІІ ст. Були розкриті та обстежені всі збережені ділянки фундаментів (загальна довжина яких становила 102 м) Було також здійснено масштабну тахеометричну зйомку пам’ятки (близько 10 000 точок), яка дозволила створити найточніший план церкви (який було представлено в експозиції). Зафіксовано рештки двох прибудов ХІІ ст. до західного фасаду храму та прибудови ХІ ст. до східного фасаду північної галереї храму. Вперше було здійснено обґрунтовану реконструкцію послідовності зведення окремих частин храму. Було також остаточно з’ясовано, що прибудови галереї Десятинної церкви споруджені за князювання Володимира під час робіт 989–996 рр., а не при Ярославі, як вважала більшість дослідників [2, с. 123].
Таким чином, чільне місце в експозиції належало будівельним матеріалам та предметам опорядження храму Х ст. (плінфа Х – ХІІ ст., шматок черепиці, фрагменти напільної та настінної мозаїк, полив’яні плитки, що прикрашали підлогу, уламок різьбленої пірофілітової плити, фрагменти фресок). Так, у 2009 р. було знайдено найбільший з вцілілих фрагментів фрескових розписів Х ст. з рослинним орнаментом, який вірогідно потрапив у землю ще за часів Ярослава Мудрого і свідчив про перебудову церкви в ХІ ст. (рис.2).
Відповідно, третій розділ – «Десятинна церква у ХVІІ – ХІХ ст.» (дві вітрини). Сюди увійшли дві теми: «Розбудова церкви у ХVІІ ст. Міське кладовище ХVІ – ХVІІІ ст. біля церкви», «Стасівська церква 1828 – 1842 рр.». Експедиція дала також цікаві матеріали з церкви ХІХ ст. – квадратні плитки підлоги з червоного та білого кварциту, шматок тиньку, уламок гіпсової ліпнини, теракотові кахлі з рослинним орнаментом від великої опалювальної печі, виявленої в західній частині храму. Привертали увагу відвідувачів і речі з похованьХVІ – ХVІІІ ст. та колекція монет Х – ХХ ст., виявлених на території Десятинної церкви, які також можна було побачити в експозиції (рис. 3). Зокрема, під південною апсидою Десятинної церкви повторно було розкрито площу поховальної камери (досліджену М. Каргером у 1908 р.) і знайдено половинку арабського диргема ІХ – Х ст. з прокресленим хрестом – графіті на ньому
Вдалим доповненням до виставкових вітрин стали експонати постійно діючої експозиції – макет Десятинної церкви Х – ХІІІ ст. (реконструкція доктора архітектури Ю. С. Асеєва та проект пам’ятника князю Володимиру Святославичу роботи скульптора М. Піменова (середина ХІХ ст.)
І, звичайно, одним з важливих факторів досягнення успіху виставки є реклама. Співробітницею НМІУ О. Шовкун на високому художньому рівні було виготовлено афішу, для якої використали фото розкопок фундаментів Десятинної церкви та найяскравіший експонат виставки – уламок фрески Х ст. з рослинним орнаментом. Колір афіші – світлий, зеленкувато-сірий, в тон вітринам (рис. 4). До відкриття виставки також було підготовлено невеличкий буклет [5, с. 1-6].
На відкриття виставки запросили кореспондентів різних газет, радіо та телебачення. Було надано ряд інтерв’ю, проведено фотозйомки. Виставка стала базою для організації різних науково-освітніх заходів, зокрема, проводилися тематичні екскурсії, відбулися заняття з учнями Малої Академії наук, практичні заняття із студентами вузів, зокрема, із слухачами Університету ІІІ віку, надавались численні консультації науковцям та відвідувачам.
Виставкова експозиція нікого не залишила байдужим. Вона була цікавою, як для фахівців, так і для пересічних громадян, для різної вікової аудиторії, зацікавила вона і іноземних відвідувачів.
Ось лише деякі, з численних відгуків про виставку: «Завдяки виставці, ми поринули у минуле», «Дякуємо за надану можливість познайомитися з пам’ятками давнини», «Ознайомилися з виставкою, зазирнули вглиб віків», «Вдячні за виставку про розкопки Десятинної церкви, нам сподобалось», «Спасибі за чудову виставку і чудові враження», «Побачили багато нового і цікавого на виставці».
Таким чином, виставка виконала всі поставлені перед нею завдання: ознайомила відвідувачів з цікавими експонатами, відкритими Архітектурно-археологічною експедицією ІА НАН України під час останніх досліджень залишків фундаментів Десятинної церкви Х – ХІІІ та ХІХ ст., інших археологічних об’єктів VІІІ – ХІХ ст., що знаходяться на її території; привернула увагу громадськості до вітчизняної історії, й, зокрема, до актуальних на сьогодні питань музеєфікації території Десятинної церкви та полеміки навколо питання про «відбудову» храму.
Література
1. Кликс Р. Р. Художественное проэктирование экспозиций. – М., 1978.
2. Козюба В. К. Головні підсумки дослідження Десятинної церкви у 2005–2009 рр. // Вікентій В’ячеславович Хвойка та його внесок у дослідження давньої історії України (до 160-річчя від дня народження). Тематичний збірник наукових праць. – К., 2010. – С. 119–137.
3. Майстровская М. Музейная экспозиция: тенденции развития// Музейная экспозиция – М., 1997.
4. Музееведение. Музеи исторического профиля. – М.: Высшая школа, 1988.
5. Стрельник М. О. Десятинна церква. Новітні дослідження. Буклет. – К., 2011.
6. Стрельник М. О. Наукова концепція та тематична структура виставки «Десятинна церква. Новітні дослідження». – К., 2011. – НА НМІУ. – Ф. Р. 1260, № 1122.
7. Стрельник М. О. Тематико-експозиційний план виставки «Десятинна церква. Новітні дослідження» . – К., 2011. – НА НМІУ. – Ф. Р. 1260, № 1123.
8. Стрельник М.О. Тематична археологічна виставка: специфіка та особливості побудови// Роль музеїв в культурному просторі України і світу. – Дніпропетровськ, 2009. – Випуск 11. – С. 397–403.
9. Толочко П. П. Десятинна церква – центр давньоруської духовності// Церква Богородиці Десятинна в Києві. – К., 1996. – С. 12–14.