Про етнокультурну та хронологічну атрибуцію курганних могильників Харківщини

За довідником з археології України (Харківська область) на Харківщині нараховується близько 8 тис. курганів. Вони представляють найбільш масову категорію археологічних пам'яток. Наукова атрибуція археологічних пам'яток полягає, перш за все, у визначенні їх етнокультурної належності й датуванні на відміну від поселень, атрибуцію яких можливо провести за зібраною на їх поверхні керамікою, кургани потребують проведення спеціальних робіт-зносу земляного насипу і вскриття поховань. Ці роботи вимагають відповідних коштів та приводять до знищення пам'ятки, бо під час розкопок вона зникає назавжди. Можливо провести часткову атрибуцію кургану, якщо внаслідок глибокої оранки його поверхні із зруйнованого впускного поховання буде виораний предмет поховального інвентаря.

Відомий київський археолог Б.М.Мозолевський під час розвідок у 80-ті р. XX ст. на півдні України серед багатьох обстежених ним курганних могильників, використовуючи свою методику, візуально визначив скіфські кургани. Ця методика у певній мірі є хибною, хоча останнім часом у неї з'явилося багато наслідувачів. На наш погляд, не можна визначати етнокультурну належність курганів без їх розкопок, керуючись тільки топографією розташування пам'ятки, розмірами та формою насипу та іншими зовнішніми чинниками. Потрібно враховувати, що нам невідомі первісні розміри та форма насипу, а також змінення цих показників з часом під впливом природних та антропогенних чинників. Окрім того, досить багато скіфських поховань є впускними в кургани епохи енеоліту - бронзової доби.

Наукове дослідження курганів на Харківщині розпочинається на рубежі ХIХ-ХХ ст. У той час Е.М.Бранденбург, В.О.Городцов, Г.П.Данилевський, Е.М.Мельник, Є.П.Трефільєв розкопали в південно-східних та східних повітах Харківської губернії декілька десятків курганів. Вони містили в собі поховання, що датуються від епохи енеоліту до раннього середньовіччя. Хоча науково-методичний рівень цих розкопок був невисоким, всеж-таки вони привели В.О.Городжцова до виділення трьох основних культур епохи енеоліту-бронзової доби: ямної, катакомбної, зрубної, а також дозволили задовольнити науковий інтерес істориків про культурну належність поховань під курганами на Слобожанщині. Другий етап досліджень курганів на Харківщині припадає на 20-50-ті рр. XX ст. Так у 20-30-ті рр. І.М.Луцкевич, С.А.Семенов-Зусер, О.С.Федоровський розкопали в м.Харкові, м.Люботині та Валківському районі близько 30 поховань у курганах скіфського часу. У 50-ті р. Б.А.Шрамко дослідив в околицях м.Харкова і Зміївському районі декілька курганів із скіфськими похованнями, а у Борівському районі він розкопав курган з похованням катакомбної культури та пізньокочівницьким похованням. У цей період підвищується інтерес археологів до скіфської культури та її пам'яток. Тому археологами цілеспрямовано досліджувалися кургани розташовані поряд із скіфськими городищами і селищами. На жаль, більшість з них, як з'ясувалося, були пограбовані, і тому матеріали цих досліджень не дали достатнього уявлення про особливості та характерні риси поховального обряду скіфських племен, що мешкали в басейні р.Сіверський Дінець. Усі досліджені у цей період скіфські кургани розташовані в північній та західній частинах Харківської області.

Тому на початок 70-х р. XX ст. у справі дослідження курганних пам'яток Харківщини склалася парадоксальна ситуація. Якщо північні, західні, південно-східні, східні райони були більш-менш досліджені, то на цьому фоні "білою плямою" виглядали південно-західні, південні, північно-східні, центральні райони області. В 70-х р. розпочинається третій, якісно новий, етап розкопок курганів, який тривав до початку 90-х р. Він пов'язаний з будівництвом на півдні обласні каналу "Дніпро-Донбас" та спорудженням у різних районах області водосховищ і зрошувальних систем. Розкопки курганів проводилася новобудовними експедиціями ХІМ та ХДУ під керівництвом С.І.Берестнева, В.Г.Бородуліна, Ю.В.Буйнова, А.В.Криганова, Б.А.Шрамка, з використанням сучасної методики. Під час цих експедицій, у найменш досліджених районах були розкопані сотні курганів з похованням епохи енеоліту, бронзової доби, ранньої залізної доби, епохи раннього середньовіччя. У 90-ті р. різко зменшилися обсяги робіт у курганній археології. В 1993-94 рр. В.С.Аксьонов розкопав у Шевченківському і Первомайському районах 3 кургана епохи енеоліту-бронзової доби. В 1998-99 рр. О.В.Бандуровський досліджував у Банківському і Харківському районах кургани скіфського часу.

Завдяки багаторічним дослідженням курганів на Харківщині, був накопичений значний матеріал, що дозволяє всебічно характеризувати археологічні культури, носії яких використовували курганний обряд поховання. Основними в курганах були переважно поховання енеоліту-бронзи, скіфські - як основними, так і впускними, сарматські, печенізькі та половецькі - тільки впускними у більш ранні кургани. Перші кургани з'являються на Харківщині в епоху раннього енеоліту, наприкінці IV тис. дон.е. Вони пов'язані з похованнями постмаріупольської культури. Найпізніші курганні поховання половецькі, датуються вони XII ст. н.е. Таким чином, курганні могильники зустрічаються на Харківщині на протязі більше 4 тис. років.

Наукова атрибуція курганів складний, але важливий аспект археологічних досліджень, необхідний для складення охоронних паспортів на кургани, написання наукових монографій та статей.