Музей Слобідської України ім. Г.С.Сковороди

Літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди, с.Сковородинівка

Ім'я Г.С.Сковороди було присвоєно Музеєві Слобідської України 1922 р. в зв'язку з 200-річчям з дня народження просвітителя. Серед засновників і співпрацівників музею були визначні сковородинознавці: М.Ф.Сумцов, Д.І.Багалій, А.П.Ковалівський. Активно займалися сковородинознавчими дослідженнями завідуюча музеєм Р.С. Данковська. Вже 1924 р. в музеї було оформлено куточок, згодом відділ Г.С.Сковороди. Було придбано унікальні експонати - особисті речі мислителя: 1) посох з витим древком, навершям у вигляді благославляючої руки і написами «Работа ручного труда Г.Сковороди» та «1774» (придбаний Харківським єпархіальним музеєм від управителя маєтку Ковалівських в Дворічному); 2) посох з навершям у вигляді крота (придбаний від доктора Тарасдарова з Полтави, а ним - від харків'янина Пічети): у творах філософа кріт - символ діалектики світу (сліпота підземної тварини компенсується гострим слухом), скромності, задоволення своєю долею; 3) дзеркало (придбано А.П.Ковалівським в с. Гусинка на Куп'янщині в священика, сина поетеси К.Соколовської). Всі ці реліквії загинули в роки гітлерівської окупації і відомі нині лише за публікаціями в «Бюлетені Музею Слобідської України».

Музей придбав портрет Г.С.Сковороди, написаний нібито ще за його життя для харків'янина І.Н.Рейпольського і подарований 1879 р. доктору В.Д.Александрову. На думку Д.І.Багалія, цей портрет, подібний до гравюри П.Мещерякова (до 1823 р.), міг бути копією портрета роботи Лук'янова 1794 р. На звороті іншого, пізнішого портрета просвітителя була записана легенда про його розмову з Катериною II. Серед експонатів Сковородинівського відділу були також інші портрети просвітителя (картини, мініатюри, листівки), його статуетка (скульпт. Пухальський), портрети сучасників філософа, картина С.Васильківського «Сковородинський псалм» (2 варіанти), види Чистоклетівської (Сковородинівської) криниці (худ. Святенко) та фотографії, фотознімки сковородинівських місць в с. Сковородинівка (Пан-Іванівка), видання творів мислителя (починаючи з 1837 р.), книги з бібліотеки Харківського колегіуму.

Співробітники музею записували слова та музику пісень Сковороди, виконуваних Харківськими кобзарями, збирали народні перекази про нього. Був обстежений район Чистоклетівської криниці та вулиці Сковородинівської під Лисою горою. За місцевими поданнями, тут, на колишній колегіумській леваді, біля криниці з цілющою водою, мислитель любив відпочивати, бесідував з пастухами, розмовляв з Катериною II, або її посланцем (за іншим переказом ця розмова відбулася біля Пан-Іванівки). Криниця була оформлена як сакральний об'єкт (з хрестом, іконою). Працівники музею не надали уваги переказові про те, що Сковорода жив біля криниці у власній хаті. 1958 р. А.М.Ніженець та її співпрацівники виявили, що цей переказ стосується до хати, яка на той час ще існувала і за архітектурними особливостями могла датуватися XVIII ст. 1972 р. хата була по-варварському зруйнована.

1926 р. Р.С.Данковська відвідала Сковородинівку (в зв'язку з відкриттям тут пам'ятника поетові), оглянула і описала сковородинівські місця села.

А.П.Ковалівський опублікував у № 2-3 «Бюлетеню» музею уривок з незакінченої роботи М.Ф.Сумцова «Начерки української філософії», присвячений філософським поглядам Сковороди. Ця дуже цінна робота доводить органічний зв'язок просвітителя з староукраїнською культурою, містить ряд цікавих паралелей між його світоглядом та поглядами Л.М.Толстого, Е.Ренана, А.Ам'єля, Л.Вовенарга, Дм.Ростовського та ін. У №4-5 «Бюлетеню» А.П.Ковалівський опублікував огляд сковородинознавчих робіт 1920-х рр.

Своїми дослідженнями сковородинівської теми в нелегких умовах 20-х рр. Музей Слобідської України по праву заслужив ім'я Г.С.Сковороди.