Сторінки харківського некрополя

На 2-му міському кладовищі по вул. Пушкінській. 102 - одному з найстаріших і найбільших у Харкові, знаходяться могили визначних діячів науки і культури, які залишили помітний слід в історії нашого міста, усієї держави.

Самою старою могилою на кладовищі є могила нашого прославленого земляка, видатного українського письменника, засновника художньої прози у новій українській літературі Г.Ф.Квітки-Основ'яненка (1778-1843), який народився і усе життя прожив у Харкові. Г.Ф.Квітка є автором численних романів, повістей, оповідань і п'єс. Такі п'єси як "Сватання на Гончарівці" (дія п'єси відбувається у Харкові) та "Шельменко-денщик" не сходять зі сцени і в наші дні. Спочатку Г.Ф.Квітка був похований на Холодногорському кладовищі. Пізніше могила письменника була перенесена на 2-е міське кладовище. Нині вона розташована праворуч від центральної алеї, неподалік від входу на кладовище.

Праворуч від входу знаходиться також могила відомого українського геолога, професора О.В.Гурова (1845-1921). Він народився у Саратові. У 1867 р. закінчив Харківський університет. Професор університету (з 1888 р.) і технологічного інституту (з 1887 р.). Під його керівництвом у 1886 р. пробурена перша глибока свердловина, що дала Харкову артезіанську воду. За його участю будувався харківський водопровід.

Ліворуч від центральної алеї розташована могила визначного вченого-окуліста професора Л.Л Гіршмана (1839-1921). Він народився у м.Тукумі (Латвія). У 1860 р. закінчив медичний факультет Харківського університету; з 1875 р. - професор університету. 1870 р. організував в університеті першу самостійну клініку очних хвороб. У 1905 р. залишив університет на знак протесту проти репресій уряду проти студентів. З 1908 р. і до кінця життя працював у Харківській міській очній лікарні (нині 14-а офтальмологічна лікарня ім. Л.Л.Гіршмана). На будинку лікарні та на будинку по вул Гіршмана, 5, де жив Л.Л.Гіршман, встановлені меморіальні дошки.

Поблизу від могили Л.Л.Гіршмана знаходиться могила відомого хірурга М.П.Трінклера (1859-1925).

На 7-ій алеї кладовища розташована могила М.С.Бокаріуса (1869-1931), відомого радянського вченого, одного з основоположників радянської судової медицини і криміналістики, заслуженого професора. З 1910 р. він завідував кафедрою судової медицини Харківського університету. З 1928 р. головний судово-медичний експерт УРСР. За його ініціативою у 1923 р. у Харкові був створений кабінет науково-судової експертизи, реорганізований у 1926 р. в інститут судової експертизи. У 1931 р. інституту було присвоєне ім'я вченого.

На 3-ій алеї знаходиться могила І.І.Стрєлкова (1898-1954) - українського, радянського фізико-хіміка, члена-кореспондента АН УРСР (з 1948 р). Він народився у станиці Архангельській Краснодарського краю У 1925 р закінчив Харківський технологічний інститут. У 1921-24 рр. Стрєлков - секретар Раднаркому УРСР, у 1924-30 - вчений секретар Голови Раднаркому УРСР. У 1933-39 рр - директор Харківського хіміко-технологічного інституту, у 1944-49 рр. - Українського інституту будівельних матеріалів.

На цій же 3-ій алеї розташована могила видатного українського радянського вченого-агрогрунтознавця, академіка АН УРСР О.Н.Соколовського (1884-1959) - дійсного члена ВАСГНІЛ (1935) Він народився у с. Велика Буромка (нині Черкаської обл.). У 1908 р. закінчив Київський університет, у 1910 р. - Московський сільськогосподарський інститут. З 1922 р. - професор Московського межового інституту, з 1924 р. - професор, а з 1944 р - директор Харківського сільськогосподарського інституту: одночасно (з 1956 р.) - директор УкрНДІ ґрунтознавства. Нині - це НД1 ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н.Соколовського.

На 3-ій алеї похований і відомий український радянський фізіолог і біохімік, член-кореснондент АН УРСР О.В Нагорний (1887-1953). Він народився у Харкові. У 1912 р. закінчив Харківський університет. З 1924 р. професор О.В. Нагорний очолював кафедру; з 1935 був також директором інституту біології університету. Він - автор більше 100 наукових праць.

Одним з учнів О В.Нагорного був І.М.Буланкін (1901-1960) - теж український радянський вчений-біохімік, академік АН УРСР (з 1951 р.). Він народився у о Теньки Татарської РСР у селянській родині. У 1926 р. закінчив Харківський інститут народної освіти. У 1934 р. став професором, а у 1945 - ректором Харківського університету. Разом зі своїм вчителем Буланкін створив новий напрямок у радянській науці - вікову біохімію та фізіологію. Буланкін похований на центральній алеї, майже біля входу на кладовище.

На цій же стороні кладовища (на 2-ій алеї) похований М.А.Валяшко (1871-1955) - український радянський хімік-органік заслужений діяч науки УРСР (з 1946 р.). Він народився у м. Куп'янську на Харківщині. З 1895 р. працював у Харківському університеті (з 1909 р - професор) 3 1919р. - професор Харківського політехнічного інституту У 1910р. створив першу в Росії спектроскопічну лабораторію. Був членом президії Комітету хімізації Держплану СРСР (з 1932 р.). Нагороджений орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора.

У лівій частині кладовища похований видатний український радянський ортопед, член-кореспондент АН УРСР М.І.Ситенко (1X85-1940). Він народився у с Рябушки Лебединського повіту. Закінчив Сумську гімназію і медичний факультет Харківського університету. З 1921 р. - головний лікар Харківського медико-механічного інституту, з 1926 р. - директор НД1 ортопедії та травматології, з 1936 р. - голова Президії Українського товариства ортопедів. Після смерті вченого у 1940 р. спеціальною постановою Уряду УРСР їм’я М.І.Ситенка було присвоєне Харківському НД1 ортопедії і травматології, який він очолював багато років.

Поряд з могилою М.І.Ситенка знаходиться могила другого українського радянського ортопеда і травматолога, члена-кореспондента АМН СРСР М.П.Новаченка (1898-1966). Він народився у с. Буринь Сумської обл. у селянській родині. Після закінчення Харківського медичного інституту (1922 р.) працював в Українському НДІ ортопедії та травматології (з 1940 р. - інститут ім. проф. М.І.Ситенка). де пройшов шлях від лікаря-ординатора до директора і наукового керівника інституту. Праці М.П.Новаченка присвячені питанням лікування переломів кісток, протезування тощо. З 1955 р - депутат Верховної Ради УРСР, з 1948 до 1966 р. - беззмінний голова Харківського наукового медичного товариства.

На 10-ій алеї похований А.К.Вальтер (1905-1965) - відомий радянський фізик, академік АН УРСР (з 195 1 р), засл. діяч науки УРСР (1955 р.). Народився у Петербурзі. У 1926 р. закінчив Ленінградський політехнічний інститут. У 1924-30 рр. працював у ФТІ АН СРСР у Ленінграді, з 1930 р. - у ФТІ АН УРСР у Харкові. З 1937 р. - професор Харківського університету. У 1933 р. досліджував атом ядра літія і ядерні реакції й разом з О.І.Лейпунським, К.Д.Синельниковим і ГД.Латишевим вперше в СРСР розщепив атомне ядро штучно прискореними частками. Створив школу фізиків-ядерщиків. Нагороджений двома орденами Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.

На сусідній, 11-й алеї, похований другий відомий український радянський фізик, теж академік АН УРСР і засл. діяч науки УРСР К.Д.Синельников (1901 -1966). Він народився у Павлограді (нині Дніпропетровської обл.). У 1923 р. закінчив Кримський (у Симферополі) університет. Працював у ФТІ АН СРСР у Ленінграді (1924-1930). Потім працював у ХФТ1 АН УРСР (з 1944 р. - директор інституту) і одночасно (з 1936 р.) - професор Харківського університету; організатор фізико-технічного факультету. У 1931-32 рр. разом з І.В.Курчатовим провадив дослідження у галузі напівпроводників У 1933 р разом з А К. Вальтером. 0.І.Лейпунським і ГД.Латишевим вперше в СРСР розщепив атомне ядро літія штучно прискореними протонами. Нагороджений 3-ма орденами Леніна і 3-ма орденами Трудового Червоного Прапора.

Біля центральної алеї знаходиться могила Д.М.Соболева (1872-1949) - українського радянського геолога і палеонтолога, засл. діяча науки УРСР (з 1935 р). Він народився у с. Хріпелі Костромської губернії. У 1899 р. закінчив природничий відділ Варшавського університету. Працював у Варшавському політехнічному інституті. З 1914 р. - професор Харківського університету і керівник (з 1922 р.) науково-дослідної кафедри геології, перетвореної 1933 р. в інститут геології при університеті. Серед праць Д.М.Соболева - праці з геології Українського кристалічного щита, Донецького кряжу, Великого Донецького басейну та ін. Він одним з перших (1933 р.) зробив прогноз про можливу нафтоносність Дніпровсько-Донецької западини.

Усі ці могили як важливі історичні пам'ятки взято на облік та під охорону держави.