Музей: історія і проблеми сьогодення
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Аналіз експозиційної роботи музею останнього десятиріччя дозволяє відзначити прихильність ряду експозиціонерів до нетрадиційних форм показу окремих тем виставок та експозицій, а саме - перехід від ілюстративного принципу розкриття окремого хронологічного періоду чи історичної проблеми до так званих алегорій, що повинні не стільки проілюструвати подію, скільки дати їм певну (так звану авторську) оцінку яка, як правило, виповідає кон'юнктурним вимогам часу.
Причин подібної популярності алегорій декілька - це і пошук нових форм експозиційної роботи, і перегляд історичною наукою оцінок ряду подій вітчизняної історії, що викликало, у свою чергу прагненні показати подібні переоцінки і в експозиціях, а відсутність необхідних матеріалів вимушує робити наголос на емоційних рецепторах сприйнятті матеріалу, і бажання додержуватися традиційної формули "піднесення загальнокультурного рівня відвідувачів на більш вищий щабель, а не зниження до рівня непідготовленого глядача", і. нарешті, задоволення історикотворчих амбіцій автора експозиції чи виставки.
Алє надмірне захоплення алегоріями дає негативні результати Більшості відвідувачів експозиції подібні алегорії або ж незрозумілі, або ж не відповідають їх власним поглядам на історичні події, недостатня ж кількість (а часом майже повна їх відсутність) власне предметів, які б характеризували подію, викликає розчарування як виставкою, так і музеєм взагалі.
Прикладом гармонійного поєднання ілюстративної та "алегорійної" традицій висвітлення історичного процесу може бути відкрита у травні 1996 року експозиція "На перехрестях століть. Археологія краю" взагалі, та її скіфський розділ зокрема. Всього у другому залі згадуваної експозиції скіфському часу (VІІ-ІІІ ст.ст. до н. е.) присвячено 5 вітрин, 2 карти, подіум та стенд. Репрезентований матеріал дозволяє всебічно висвітлити різні сторони життя племен скіфського часу: господарство (як землеробських, так і кочових племен), різноманітні ремесла та промисли, військову справу, кінське спорядження, мистецтво звіриного стилю, релігійні, поховальні звичаї тощо.
Разом з тим розміщення всього матеріалу проводилося не просто шляхом традиційного послідовного переходу від однієї теми до іншої, а було підпорядковане чіткій схемі, що відповідає умовним уявленням давнього населення про горизонтальну та вертикальну організацію світового простору. Наріжним каменем подібної схеми є концепція світового дерева, згідно з якою світовий простір має чотирьохчленну горизонтальну (відповідаючи чотирьом сторонам світу - півночі, півдню, сходу та заходу) та трьохчленну вертикальну (за якою всесвіт складається з трьох послідовно розташованих світів: верхнього - небесного світу богів, середнього - земного світу смертних людей та нижнього - підземною світу померлих) структури Організуючим началом цієї структури виступає образ світового дерева, яке знаходиться у центрі всесвіту і проходить через усі світи, зв'язуючи їх поміж собою та фіксуючи їх взаємне розташування. При цьому різні частини дерева відповідають певному світові: крона - верхньому, стовбур - середньому, коріння – нижньому.
Проекціювання подібних уявлень на експозиційну площу набуло наступного вигляду. Ознаками чотирьох сторін світу, що відображають уявлення про горизонтальну структуру всесвіту є чотири вітрини, розташовані в залі по кутах геометрично правильного прямокутника, що символізує так званий "скіфський квадрат". Крім чисто зовнішнього умовного оформлення залу внутрішній зміст цих вітрин також підпорядкований стрункій системі протиставлень у вигляді традиційних бінарних опозицій: чоловік-жінка, господарство-ідеологія, землероби-кочовики тощо. У центрі, як залу, так і всієї експозиції знаходиться вітрина "світове дерево", в якій репрезентовано древко, що увінчане бронзовим навершям скіфського часу. Подібне древко у світогляді скіфів виступаю матеріальним втіленням світового дерева і використовувалося у різноманітних ритуалах - поховальному, жертвоприношеннях тощо, забезпечуючи зв'язок сакралізованого мікропростору з сусідніми по вертикалі світами - верхнім та нижнім.
Ідея вертикальності простору присутня і в інших місцях експозиції. Так, у ряді випадків горизонтальна площина вітрин репрезентує нижній світ померлих (реконструкція поховань у кургані, черняхівськітрупоспалення, салтівські катакомба та кінське поховання).
Уявлення давнього населення про верхній, небесній світ богів деяким чином репрезентовано на фризах вітрин у вигляді орнаментальних сюжетів різного типу відповідного часу.
Позитивне значення подібного втілення в експозицію певних надбудовних структур полягає у тому, що вони не підміняють інформативну насиченість вітрин, а існують паралельно, діючи не стільки на рецепторні фактори сприйняття матеріалу, скільки на підсвідомість відвідувача, організуючи сприйняття всього матеріалу у вигляді цілісної та стрункої системи.