Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Матеріали сковородинознавця А.М. Ніженець у фондах Літературно-меморіального музею Г.С. Сковороди

Конференція, присвячена 100-річчю XII Археологічного з’їзду

Дудко Дмитро Михайлович

Тези наукових доповідей (повідомлень)

Одним з найвидатніших сковородинознавців була доцент Харківського державного університету, кандидат філологічних наук Анастасія Максимівна Ніженець( 1902-1992). Їй належить монографія про Г.С. Сковороду та Харківський колегіум (1970); неодноразово видана книжка про сковородинівські місця Харківщини і України, ряд статей в наукових збірниках, журналах, газетах. Вона розшукувала сліди Сковороди в ряді місць Харківщини, відкрила хату мислителя в Харкові, знайшла і впорядкувала його улюблене джерело в Бабаях. З ініціативи її та А.П. Ковалівського в Сковородинівці було створено 1960 року Громадський музей просвітителя, в 1972 році - Державний музей.

До останніх своїх днів Анастасія Максимівна залишалася щирим другом літературно-меморіального музею Г.С. Сковороди у Сковородинівці. Вона, а потім її спадкоємці передали музеєві багато цінних і цікавих матеріалів. Це, насамперед, праці самої дослідниці (книги, відбитки статей та ін.); книги, подаровані їй авторами - сковородинознавцями та письменниками (І. Пільгуком, В. Шевчуком, І. Стогнієм); газети з публікаціями про Г.С. Сковороду; рідкісне видання творів мислителя 1894 року (підготовлене Д.І. Багалієм); книга румунського сковородинознавця М. Ласло-Куцюк (1974); видання творів Г.С. Сковороди грузинською мовою (1972); пам'ятна медаль, виготовлена народними умільцями Харкова.

Близько півсотні фотографій зображують сковородинівські місця в Бабаях, Великому Бурлуці, Гусинці, Сковородинівці, урочистості з нагоди відкриття музею. Особливо цінні фотографії пам'ятних місць Сковородинівки до їх впорядкування у 1972 р. та криниці у Бабаях у ході її реконструкції. Є фото з портрету молодого Сковороди роботи невідомого українського художника XIX ст.

Чималий науковий інтерес становить машинописна копія неопублікованого псевдосковородинського твору "Ключ к описанню орбитыв юдоли житейской" (з зібрання ДПБ ім. Салтикова-Щедріна). Є також копія статті Р. Данковсько із "Бюлетеня Музею Слобідської України" (1926) про місця і речі, пов'язані з Г.С. Сковородою на Слобожанщині.

Особливо багатим і цінним є зібрання документальних матеріалів (більше 60) з архіву дослідниці: рукописи, листи, телеграми та ін. Серед них - спогади A.M. Ніженець (досі неопубліковані); її нарис "До історії моїх інтересів"; матеріали очоленої нею експедиції по сковородинівських місцях Харківщини (1959 p.); підготовчі матеріали до нездійсненних видань; список тем для живописних творів про Г.С. Сковороду (використаний харківськими художниками для ювілейного альбому); нотатки про пам'ятник філософу у Москві. Серед кореспондентів дослідниці - відомі сковородинознавці (Ю. Лошиц, Л. Махновець, І. Пільгук, П. Шкурінов, Є. Шабліовський, П. Попов, В. Нічик) і маловідомі краєзнавці (з Сум, Острогозька, Глухова, Гусинки, Кавраю), видавництва, партійні органи, навіть астрономи й орнітологи. З цього листування видно широке коло наукових і громадських інтересів A.M. Ніженець. Вона не лише досліджувала і популяризувала творчість Сковороди, але й наполегливо домагалася впорядкування пов'язаних з ним місць, відкриття музею в Сковородинівці. Для історії створення останнього важливе листування її з директором місцевої школи І.М. Глушком та колгоспником Ю.С. Дерягою - багатолітнім добровільним екскурсоводом по сковородинівських місцях села. Рукопис останнього "Біографія Г.С. Сковороди" містить, зокрема, унікальну легенду про виступ Сковороди в Римі проти унії. В листі В.Д. Бонч-Бруєвича (копія) є цінна інформація про ставлення В.І. Леніна до Г.С. Сковороди. В інших матеріалах є цікаві відомості про астероїд та корабель, названі ім'ям мислителя, про вищезгаданий його портрет. Дослідниця турбувалася навіть про те, як заохотити лелек гніздуватися на Сковородинівському дубі.

Нарешті, в музеї зберігаються фотографії Анастасії Максимівни та її особисті речі і документи (окуляри, рідікюль, ручка, читацький квиток).

Багата і різноманітна наукова спадщина A.M. Ніженець, збережена в музеї (а також в Інституті літератури НАНУ), заслуговує подальшого вивчення.