Історичні пам'ятки Краснокутчини

Біля с. Городнє, поблизу Краснокутська, знаходиться одна з найстаріших історичних пам'яток Харківщини - місце бойових дій російських військ з шведськими загарбниками. Наприкінці січня 1709 р. шведська армія на чолі з королем Карлом XII розпочала свій похід на Слобідську Україну. На початку лютого король, дізнавшись про те, що недалеко від Краснокутська зосереджено 10 російських драгунських полків під командуванням генерал-лейтенанта Ренне, вирішив нанести росіянам удар і з значними силами кінноти та піхоти пішов на Краснокутськ. Бій відбувся 9 лютого 1709 р. Вже на початку бою перемога почала схилятися на бік росіян. На правому боці річки Городеньки шведи потрапили у засаду, були розбиті й прогнані до Красного Кута. На лівому боці річки російські драгуни, зробивши залп з рушниць, вдарили на палашах і розірвали лінію шведських військ. Під Карлом XII був убитий кінь, загинули 6 драбантів, що охороняли короля, і він сам ледве встиг уникнути полону, сховавшись у млині, що стояв поблизу. Тільки ніч припинила бій, у якому ворог, за словами "Журнала, или поденной завивки ... Петра Великого", був "в конфузию от наших приведен и в великим потерянием людей отогнан". Під Городнім вводи втратили 500 чол. убитими і пораненими, в той час як росіяни - 42 убитими і 27 пораненими. На місці бою встановлений пам'ятний знак.

У с. Основинцях збереглася цінна архітектурно-історична пам'ятка XIX ст. Тут у 1809 р. відомий акліматизатор і садівник І.Н. Каразін, брат засновника Харківського університету В.Н. Каразіна, заклав дендрологічний парк, у якому насадив багато нових культурних і плодових дерев, які звичайно не ростуть в наших кліматичних умовах. Значення варку І.Н. Каразіна вийшло за межі повіту і навіть губернії. Син Івана Назаровича Іван Іванович продовжив справу батька і значно поглибив справу акліматизації на Україні рідких рослин. На території дендропарку нині ростуть дерева і куші більш ніж 350 рідкісних, екзотичних і цінних хвойних та листяних порід. Тут знаходяться могили І.Н. і І.І. Каразіних.

У с-щі Володимирівка (кол. с. Наталівка) до революції був маєток цукрозаводчика ПЛ. Харитоненка. У роки Радянської влади на території садиби було організовано Володимирський протитуберкульозний санаторій. Він розташований у прекрасному парку, заснованому ще у 1884 р. Серед високих сосен стоїть незвичайної краси Спаська церква. Її побудував у 1911-1913 рр. відомий архітектор академік О.В. Щусєв, його помічником був архітектор О.М. Рухлядєв. Розписував церкву художник А.І. Савінов. У роботі над декоративним оздобленням брали участь скульптори СТ. Коньонков, А.Т. Матвеев і Є.А. Євсеєв.

У період Великої Вітчизняної війні (1941-1943 рр.) на території Краснокутського району неодноразово відбувалися запеклі бої радянських воїнів з фашистськими загарбниками. Майже в усіх селах району є братські могили радянських воїнів, які віддали своє життя за свободу і незалежність Радянської Еитчизни. На всіх могилах споруджені пам'ятники.

У Краснокутську споруджено меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, які загинули в боях при обороні і визволенні Краснокутчини від фашистських окупантів у 1941 і 1943 рр. У 1977 р. на братській могилі замість типової скульптури споруджені на гранітній основі 3 тригранних залізобетонних пілони. 11 гранітних стел увічнюють пам'ять радянських воїнів, удостоєних звання Героя Радянського Союзу за подвиги, здійснені в боях з фашистами на території Краснокутського району. Біля братської могили в центрі меморіалу похований герой-партизан, уродженець Краснокутська Василь Олександрович Войцехович (1913-1967), удостоєний у 1944 р. за подвиги в тилу ворога звання Героя Радянського Союзу.

У центрі с. Качалівка у братській могилі поховано 71 воїни, у т. ч. два Герої Радянського Союзу-ст. сержант Веніамін Андрійович Сидоров і сержант Михайло Архипович Ніколаєв. Звання Героя їм буде присвоєно посмертно.

У с. Пархомівці у братській могилі радянських воїнів і партизанів поховано три Герої Радянського Союзу - Олексія Дмитровича Майорова (1923-1943), Івана Нестеровича Нестерова (1921-1943) і Тимофія Єгоровича Несговорова (1924-1943).

На будинку Пархомівської середньої шкоди встановлено меморіальну дошку, що увічнює пам'ять піонера-героя Віталія Муковоза. Це було восени 1941 р. Військовий підрозділ, який прикривав відхід радянських воїнів, ще знаходився у селі, коли з другого кінця в нього вже вдерлися фашисти. Учень 7-го класу, піонер Віталій Муковоз вивів підрозділ Червоної Армії через ліс до своїх. Коли він повертався назад в село, був схоплений фашистським патрулем. Незважаючи на катування, юнак так і не вказав гітлерівцям, куди направив радянських бійців. Віталій був розстріляний поблизу своєї хати. Посмертно його нагородили медаллю "За відвагу". На могилі Віталія установлено обеліск, увінчаний 5-кінцевою зіркою. Його ім'я присвоєне Пархомівській школі, в якій він учився.

У с. В'язовій поховано Героя Радянського Союзу Івана Федоровича Погорєлова (1924-1961). Герой Дніпра народився у с. Перше Радянське Вовчанського району, а останні роки жив у с. В'язовому. На могилі І.Ф. Погорєлова теж установлено пам'ятник.

У с. Колонтаєві на сільському кладовищі поховано заслуженого лікаря України Єлизавету Яківну Сорбінову (1895-1969). Вона народилася у Ризі. У період 1-ї світової і громадянської воєн була медичною сестрою. З 1932 р., після закінчення Харківського медінституту, і до останніх днів життя працювала лікарем у Колонтаєвській лікарні. У період тимчасової фашистської окупації Є.Я. Сербінова за допомогою місцевих жителів рятувала поранених радянських воїнів і партизанів, а також молодь від угону на фашистську каторгу. Створила підземний госпіталь. Разом з чоловіком, теж лікарем, К.Л. Сорбіновим і санітарками М.І. Кихтьовою і М.Ф. Кононенко врятувала в цій лікарні життя 52 радянським воїнам.

Пам'ятниками і пам'ятними знаками увічнена на Краснокутчині пам'ять воїнів-земляків, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. У с. Мурафі біля школи установлено пам'ятник уродженцю села легендарному комісару Спартаку Желєзному (1912-1941), посмертно удостоєному звання Героя Радянського Союзу.

У с. Каплунівці установлено пам'ятник земляку, Героєві Радянського Союзу, Івану Максимовичу Нестеренку (1918-1943), який зі своїми гвардійцями повторив подвиг героїв-інвалідів.

Уродженець с. Степанівки Ф.З. Бабаченко відзначився ще у боях з білофінами, і звання Героя йому було присвоєно Указом від 10 квітня 1940 р. Брав Федір Захарович участь і у битвах Великої Вітчизняної війни і героїчно загинув на Дніпрі. Увічнюючи пам'ять про Героя-земляка, трудівники Степанівки до 30-річчя Великої Перемоги спорудили йому пам'ятник на батьківщині.

Усі вищезгадані пам'ятники - це безцінні пам'ятки нашої незабутньої історії. Їх збереження і вивчення допомагає у дослідженні подій та осіб і давньої історії, і сьогодення.