Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Скарби музею Слобідської України у колекції тканин Харківського історичного музею

Конференція, присвячена 100-річчю XII Археологічного з’їзду

Буличова Вікторія Віталіївна

Тези наукових доповідей (повідомлень)

Кожен музей нерозривно пов'язаний з історією: з одного боку, це місце, де людина постійно стикається з пам'ятками минулого, а з іншого - місце, яке теж мас свою особисту історію.

Історія багатьох музеїв нашої країни складна та сповнена протиріч, внесених у повільний плин часу бурхливими політичними подіями.

Не є виключенням і історія нашого музею, фонди якого були створені у 1943 р. на основі колекцій трьох передвоєнних музеїв м. Харкова: Всеукраїнського історичного музею, Обласного краєзнавчого музею ім. Артема та Центрального Українського музею Жовтневої революції і громадянської війни.

Значна кількість музейних предметів з фондів Всеукраїнського історичного музею раніше входила до колекції музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди, який функціонував у Харкові протягом 1920-1929 рр. Метою даного дослідження є перші кроки у науковій розробці колекції тканин, що надійшла з музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди, виокремлення цих предметів серед загалу так званого "передвоєнного фонду".

Для виконання цього завдання основним джерелом інформації є облікова документація. На жаль, під час окупації міста 1941-1943 рр. облікова документація цих музеїв була втрачена, і зараз ми вимушені звертатися до інвентарних книг III, історичної, групи, та книг групи "Тканини", у яких містяться записи про приналежність предметів до колекції Музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди.

На основі кількісного та якісного аналізу інвентарних книг автор виявив 673 музейні предмети з колекції музею Слобідської України, які за тематикою можуть бути умовно розділені на кілька груп.

Більша частина цих предметів (227 одиниць) представляє чоловіче та жіноче народне вбрання українців та росіян Слобожанщини. Серед них найбільш численними є сорочки, пояси, фартухи, різні варіанти плечового та поясного одягу.

Основним елементом народного вбрання належно вважається сорочка. Колекція налічує 59 жіночих та 36 чоловічих сорочок, причому співвідношення жіночих українських та російських сорочок складає 30 до 29, а чоловічих - 13 до 23 відповідно.

Сорочка у народному вбранні завжди носилася з поясним та плечовим одягом, який, завдяки своїй різноманітності, доцільно розбирати окремо.

Святковим поясним одягом українок були, як відомо, плахти. З колекції музею Слобідської України надійшли 19 плахт, серед яких є і "червчатки" для молодиць, і плахти більш темних кольорів для літніх жінок.

Поясним одягом росіянок на Слобожанщині були паньови, 4 примірника яких зберігаються у колекції ХІМ до сьогодні, причому одна з них - плахта-паньова. Цей факт віддзеркалює взаємовплив української та російської культур на території Слобідської України.

На початку XX ст. у селянському побуті під впливом міської культури з'являються жіночі спідниці, перші варіанти яких виготовлялися на селі з домотканої волосіні. Про цей факт свідчать одна українська та одна російська спідниці, що зберігаються у колекції.

Один з основних елементів чоловічого вбрання - штани - представлений у колекції 10 парами. Не дивлячись на те, що більшість з них виготовлена з домотканої вибійки або крашанини, такі штани зустрічалися як в українських, так і в російських селах. За даними інвентарних книг, 6 пар були знайдені в українських селах, а 4 - в російських.

Характерним плечовим одягом українок були керсетки, функціональним аналогом цього вбрання у російському жіночому костюмі є безрукавки. Колекція налічує 15 керсеток, одна з яких дитяча, та 4 безрукавки.

Одним з варіантів плечового одягу, характерним для російського жіночого вбрання є сарафани. З музею Слобідської України надійшло 7 сарафанів різних типів, серед яких 1 належить до складу болгарського національного вбрання.

Розповсюдженим жіночим одягом росіянок у колишніх військових поселеннях були шушуни, які зберігаються у колекції ХІМ у кількості 6 штук.

Осіннім та зимовим одягом на селі були кофти, юпки, сіряки та свити. Якщо кофти носилися як в українських, так і в російських селах, то юпки - підбиті ватою кофти - були прерогативою тільки українського жіночого вбрання. У колекції зберігається 15 кофт з українських сіл, 2 - з російських, та 5 юпок. Свити та сіряки носили без виключення у всіх селах Слобожанщини. Музейна збірка ХІМ має у розпорядженні 6 чоловічих свит, 4 жіночі, 1 дитячу, а також 1 сіряк.

Функціональним доповненням будь-якого народного одягу є фартухи та пояси, крайки. Загальна кількість поясів складає 53 предмети, серед яких 34 українських і 19 російських. Збірка фартухів представлена 15 музейними предметами, зібраними виключно серед російського населення Слобожанщини, причому один з них - зі складу дитячого одягу молодшого віку.

Головні убори та аксесуари, на жаль, представлені у колекції одиничними екземплярами. Цікавим доповненням до комплексу українського вбрання є очіпок, а російського - фата, рукава, дві пари панчохів та кісники, стрічки.

Потяг народних майстринь до самобутності та бажання урізноманітнити навколишнє життя знайшло прояв у виготовленні рушників, підзорів, подарункових хусточок, скатертин, серветок, килимів, доріжок, ряден тощо. Колекція цих декоративно-утилітарних предметів з музею Слобідської України представлена більш ніж 100 предметами, з них 79 рушників, 36 килимів, 5 ряден, 4 скатертини, 3 підзори, 3 подарункові хусточки.

Робота міських майстринь представлена 15 серветками, 1 завісою, 4 фрагментами мережива - гіпюр ручної роботи.

Одяг жителів міста, що надійшов до колекції ХІМ з фондів музею Слобідської України, обмежений, з одного боку, візитною сукнею харківської купчихи, мантильєю, шарфом та носовою хусточкою, які були приналежністю жіночого одягу вищих прошарків міського населення, і, з іншого боку, утепленою сукнею, кофтою і штанами міщан-вихідців з сільського населення.

Певний інтерес для вивчення історії розвитку і орнаментації вишивок і тканин становлять колекції зразків цих предметів. З музею Слобідської України надійшло 42 зразка тканин, серед яких 29 представляють ручне ткацтво та вибійку, і 13 характеризують фабричне ткацтво, у тому числі іноземне. Колекція зразків вишивки представлена 30 предметами, що у більшості є фрагментами народного одягу.

Окрему групу музейних предметів (29 одиниць) становлять речі, пов'язані з побутом, ритуалами та релігійним культом народів Криму. Записи у інвентарній книзі свідчать про наявність серед них чадри, марами, тахми, рушників тощо, але, оскільки етнографія народів Криму відірвана від матеріальної культури Слобожанщини, автор не може 100-відсотково підтвердити або спростувати ці дані.

Невелика група музейних предметів, що також перейшли до колекції ХІМ з музею Слобідської України, характеризує рівень монастирського мистецтва Слобідської України кінця XVIII - початку XIX ст. Одна частина цих предметів є збіркою срібного та золотого мережива і налічує 34 фрагменти різного за розмірами та орнаментом мережива, сплетеного у монастирських майстернях у кінці XVIII ст. Іншу частину цієї групи складають кілька елементів одягу священнослужителів різних рангів: риза, підризник, пояс, орарь та 11 вишитих фрагментів підризників.

Колекція музею Слобідської України мала у своєму складі тематично відірвані від усіх попередніх груп музейні предмети - реліквії нашої історії, що ілюструють деякі сторінки козацької доби. Серед цих речей значиться корогва Запорізького Самарського полку, прапор Слобідсько-Українського війська, 2 козацькі жупани, причому один з них виготовлений як репліка оригіналу, та кунтуш жінки козацького старшини.

Ілюстрацією розвитку ремісничого виробництва на Слобожанщині є прапори кравецького, гончарного та калашного цехів, а також жупан представника харківської цехової старшини.

Колекція музею Слобідської України поряд з вищезгаданими музейними предметами поповнила збірку тканин ХІМ ще двома пам'ятками, які хронологічно відносяться до часів Миколи II. Це тужурка кавалериста і пам'ятна хустка періоду війни 1914-1918 рр.

У процесі поповнення музейних колекцій так чи інакше простежується історія самого музею, тому під час вивчення колекції тканин з музею Слобідської України автор дослідження звертається до історії виникнення цього музею.

Відомо, що основою колекцій музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди стали речі, зібрані ще на поч. XX ст. у різних районах Слобожанщини для етнографічної виставки до XII Археологічного з'їзду, робота якого проходила у Харкові у 1902 р. Виставка була настільки різноманітна і багата, що її фундаторами було запропоновано перетворити колекції виставки в Етнографічний музей при Харківському Імператорському університеті. Музей існував з 1904 до 1918 р., мав три відділи: російський, український та кримськотатарський, які протягом цього часу поповнювались новими музейними предметами.

21 січня 1920 р. Етнографічний музей при Харківському університеті став Етнографічним відділом ім. Г.Ф. Квітки-Основ'яненка щойноствореного Музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди, колекція якого була покладена в основу колекції Харківського історичного музею.

Провівши кількісний аналіз колекції тканин з фондів музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди, автор прийшов до висновку, що поступове наукове вивчення та детальний аналіз музейних предметів, які були покладені в основу колекції Харківського історичного музею, може стати однією з найцікавіших наукових розробок співробітників музею.