Конференція, присвячена 100-річчю XII Археологічного з’їзду
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Однією із самих тяжких і трагічних сторінок історії радянської країни, пов'язаної з репресіями часів культу особи І.В. Сталіна є процес над видатними радянськими військовими командирами, який закінчився їхньою загибеллю.
Ці процеси були з початку і до кінця сфальсифіковані.
Як підроблювались справи видно на прикладі справи комкора, заступника командуючого ХВО, Туровського Семена Абрамовича. Він був одним з тих, кого не обійшла ця гірка доля - бути безвинно репресованим.
С.А. Туровський, талановитий військовий, з 1935року займав посаду першого заступника комкора Харківського військового округу, одного із найбільших на Україні. Роки служби в ХВО збігались з початком корінної реорганізації у військових силах країни, безпосередню участь у яких брав С.А. Туровський як однодумець та соратник ініціаторів перетворень - М.М. Тухачевського, Й.Е. Якіра, І.Н. Дубового, І.П. Уборевича. На початку 30-х років вони висунули революційну для того часу програму перебудови армії.
Перш за все робилася ставка на технічне переобладнання армії, переважне використання танків та авіації, утворення великих механізованих, військово-повітряних, військово-десантних підрозділів. Окрім С.А. Туровського значна частина воєначальників підтримали ці Реорганізації, які йшли врозріз із застарілими поглядами К.Є. Ворошилова, С.М. Будьонного та інших, які підтримували методи часів громадянської війни.
Власне, це стало приводом до організації наступного сфальсифікованого процесу: справи, так званої, троцькістської антирадянської організації у Червоній Армії, внаслідок якого загинули такі видатні воєначальники, як М.М. Тухачевський, І.П. Уборевич, Й.Е. Якір, А.І. Корк, В.М. Примаков, В.К. Путна, Р.П. Ейдеман, Б.М. Фельдман.
Ніяких доказів вини С.А. Туровського, як було встановлено з його справи, слідчі органи НКВС не мали, та все ж він був заарештований 4 вересня 1936 року в м. Москві ГУДБ НКВС СРСР за статтями 58-1 "Б", 58-8, 58-11 згідно Кримінального кодексу РСФСР, як учасник військово-фашистської терористичної змови.
Усі заарештовані були звинувачені в антидержавних зв'язках з представниками військових кіл однієї з іноземних держав, що веде недружню політику по відношенню до СРСР. Обвинувачені немов би вели роботу з ослаблення міці Червоної Армії, намагалися підготувати, у разі військового нападу на СРСР, поразку Червоної Армії.
Однак, ні на цьому, ні на інших процесах державний обвинувач не зміг пред'явити жодного документу, що доводив провину звинувачених. Про об'єктивні докази не могло йти і мови. Лейтмотив слідства був наступним: "Ми вас змусимо зізнатися у терорі, а спростовувати будете вже на тому світі". Таким чином, всі обвинувачення базувалися на зізнаннях самих звинувачених.
Після дев'яти місяців перебування у в'язниці С.А. Туровський підтвердив участь у військово-троцькістській антирадянській змові. З Туровського слідчі вибили прізвища інших військових: Орлова, Савка, Бутирського, Кожевнікова, Сабліна, а також зізнання у тому, що вирішальний вплив на формування змови мав Й.Е. Якір.
Семен Абрамович Туровський був засуджений ВК ВР СРСР 01.07.37 р. за статтями 58-1 "Б", 58-8,58-11 Кримінального кодексу РСФСР. внаслідок чого був засуджений до розстрілу з конфіскацією особистого майна, позбавлення звання комкора, з негайним виконанням вироку за постановою ЦВК та РНК СРСР від 1 грудня 1934 року, котрий виголошував:
1. Слідство закінчувати у термін, що не перевищує 10 днів.
2. Висновок про звинувачення надати обвинуваченим за одну добу до розглядання справи у суді.
3. Справу слухати буз участі сторін.
4. Касаційного оскарження вироків, як і подання клопотань щодо помилування, не припускати.
5. Вирок до вищої міри приводити негайно по винесенню.
Вирок С.А. Туровського було виконано 01.07.1937 р. у м. Москві. Пружину повідомили, що С.А. Туровський помер у ВТТ 29.11.1939 р.
НКВС добре "попрацював" у Харківському військовому окрузі. Було репресовано майже всіх начальників управлінь штабу ХВО, переважну більшість співробітників політуправління, командирів та політпрацівників корпусів, дивізій, полків.
Якщо говорити в цілому, у державі за 15 років репресій зазнали понад 40 тис. старших командирів Червоної Армії та ВМФ. Було знищено чимало представників середнього та молодшого командирського складу. Всесвітня історія не знала таких масштабів знищення військових у мирні часи. Фактично, Червона Армія була знекровлена. Тому не дивно, що перемога у Великій Вітчизняній війні була отримана такою дорогою ціною - адже практично всі талановиті воєначальники були знищені ще наприкінці 30-х років.
І лише майже через 20 років, у 1956 році, слідство, що було проведено за знову відкритими обставинами, показало, що Туровський та багато інших не були винні.
ВК ВСФСР 29.09.56 р. вирок від 01.07.1937 р. був скасований. Справу Туровського було припинено за відсутністю складу злочину.
В останні роки у багатьох містах колишнього Радянського Союзу здійснюється робота щодо реабілітації жертв політичних репресій.
У Харкові ця робота розпочалася Харківським обласним Управлінням КДБ у 1989 році згідно з Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року "Про додаткові заходи по відновленню справедливості щодо жертв сталінських репресій, які мали місце в період 30-40-х та на початку 50-х років", 3 квітня 1991 року роботу було продовжено відповідно до Закону України від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні".
За весь період роботи співробітниками Управління СБУ та редакційною колегією книги "Реабілітовані історією" було переглянуто 27725 архівних кримінальних справ, зроблено відповідні висновки, згідно яких органами прокуратури було реабілітовано 20889 чоловік.
Сподіваємося, що спільна праця науковців і органів державної влади буде сприяти подальшій реабілітації людей, що були безпідставно осуджені у роки сталінських репресій.