Конференція, присвячена 100-річчю XII Археологічного з’їзду
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Історичний центр Харкова здавна був осередком жвавої комерційної діяльності. Різноманітні крамниці й крамнички, товарні склади й торговельні ряди протягом всього XIX ст. з'являлися на вулицях і площах, іноді впритул до адміністративних будинків або і недалеко від культових споруд, часто при цьому не відзначаючись вишуканістю архітектурних форм, тим самим складаючи славу купецького міста.
Серед найбільш відомих і значних торгових будівель Харкова другої половини XIX ст. - "Великий корпус" та "Суздальский ряд", які, на жаль, не збереглися до нашого часу. Це були своєрідні торгові комплекси у центрі міста, історію яких відтворюють документи архівного фонду Харківської міської управи (ДАХО).
Обидві споруди належали крупному харківському домовласнику В.І. Пащенку-Тряпкіну, сину місцевого українського селянина, потомственому почесному громадянину м. Харкова, раднику комерції, московському купцю першої гільдії, котрий також володів нерухомістю у Харківському та Банківському повітах Харківської губернії, Полтаві та Москві.
Початок "Великому корпусу" було покладено у 1855 р., коли Пащенко-Тряпкін купує у вдови та синів купця С.Ф.Карпова кам'яні торговельні ряди з земельною ділянкою по вул. Університетській між Свято-Покровським монастирем та Сергієвською вулицею. В 1866 р. він придбав суміжне дворове місце колежського радника І.І. Федоренка по вул. Клочківській, що межувало з монастирським садом [ДАХО, ф-45, оп. 5, т. 2, спр. 63, арк. 7]. Саме на цих землях і розташувалась чи не найбільша будівля Харкова того часу.
"Суздальський корпус" включив володіння тієї ж купецької фамілії Карпових, "неспроможного боржника" купця Мухіна, удови колишнього компаньйона Пащенка А.Г. Тряпкіної. Ці ділянки дісталися спритному відкупщикові відповідно в 1859, 1860, 1874 рр. [Ф-45, оп. 5, т. 2, спр. 63, арк. 36]. Вони склали забудову Монастирської вулиці, Університетської - навпроти монастирських крамниць - і сягали будинку міського поліцейського управління, Дворянського депутатського зібрання на Миколаївській площі.
Торгові корпуси будувалися і упорядковувалися поступово, грунтовно з кінця 1850-х до початку 1880-х рр. Будівлі зводилися з каменю, у формах близьких до класики та модерну.
Спочатку це були придбані Пащенком двоповерхові (у Суздальському ряді - одноповерхові дерев'яні) будинки. Згодом частина їх надбудована третім поверхом. Нові ж будинки частіше одразу зводилися не менш ніж у три поверхи, кілька з них мало навіть п'ятий поверх, що відповідало вимогам нового часу.
У 1860-х рр. "Великий корпус" являв споруди, об'єднані в один великий двір, а західна частина ділянки була майже не забудована, за винятком наріжного будинку по вул. Сергіївській та Клочківській [Ф-4, оп. 12, спр. 990, арк. 3; ф-4, оп. 11, спр. 561, арк. З, 4].
Найбільший розмах будівельної діяльності Пащенка-Тряпкіна припадає на 70-і рр. XIX ст. В ДАХО зберігається чимало справ будівного, технічного відділень Харківської міської управи за ці роки, що рясніють проханнями службовців Пащенка щодо спорудження, перебудови будинків "Великого корпусу" та "Суздальського ряду". Тим часом їх власник майже постійно перебував у Москві. Так лише в 1871-1874 рр. зводиться трьохповерховий будинок у центрі двору "Великого корпусу", який розділив цей двір на два, надбудовується четвертий поверх будинку по Сергіївському провулку (де розташовувався Єврейський ряд), третій ярус скляної галереї, яка поєднувала внутрішні будівлі середнього двору з вуличними, кам'яні крамниці у верхньому дворі по вул. Університетській [Ф-45, оп. 4, спр. 101; ф-4, оп. 30, спр. 590; ф-45, оп. 4, спр. 1047].
Розширення торгових та іншого роду приміщень, певна річ, підвищувало їх доходність. Проте час від часу успішний домовласник зазнавав і суттєвих збитків, причину яких становили пожежі. Відновлення споруд гальмувалося бюрократичним порядком: найдрібніша перебудова передбачала санкцію міської управи. Аби не збільшити втрати, довірені особи Пащенка-Тряпкіна зверталися з проханням дозволити будівельні роботи до затвердження проектів, наводячи як аргумент наближення ярмарку, а то й просто самовільно починаючи відбудування [Ф-45, оп. 4, спр. 738; ф-45, оп. 4, спр. 114].
Своєрідною кульмінацією у створенні "Великого корпусу" стало улаштування в ньому Пасажу. Вбудований у корпус по Купецькому узвозу в 1875 р. за проектом архітектора Д.С. Чорненка, він являв новий не тільки для Харкова, а й для багатьох великих міст імперії, тип торгового будинку, дуже популярного у той час в Європі. В його широких галереях зі скляним покриттям посередині у два ряди розташувався універсачьний комплекс крамниць.
У 1879 р. Пащенко-Тряпкін купує будинок купця А.І. Расторгуєва по вул. Університетській, піддає його реконструкції, і тим завершується упорядження "Великого корпусу" як єдиного цілого [Ф-45, оп. 4, спр. 2303; ф-45, оп. 5, т. 2, спр. 63, арк. 2]. На цей час він складається з трьох сполучених брамами чотирикутних дворів і невеликого дворику, прилеглого до монастиря [Ф-45, оп. 4, спр. 1886]. Споруди "Суздальського корпусу" були об'єднані в один прямокутний двір з малим двориком у північно-східній частині [Ф-45, оп. 4, спр. 369].
Основна торгівля була зосереджена у Пасажі (згодом весь "Великий корпус" часто називали Пасажем). У нижніх поверхах, як правило, розташовувались підвали з "холодниками" для товарів, поперед ними на вулиці - палатки для дрібної торгівлі (частіше під час ярмарку). У дворах було розміщено оптові склади та різні господарські споруди. У середніх поверхах будинків - крамниці, часто згруповані у спеціалізовані ряди, як то "годинниковий", "срібний" тощо.
Всі ці приміщення здавалися Пащенком-Тряпкіним в оренду на вельми вигідних для орендатора умовах. Цікаво, що чимала частина величезної площі корпусів (в тому числі і "Суздальського ряду") знімалась різними установами. Так, у будинку по вул. Клочківській 20 кімнат здавалося повітовій управі [Ф-45, оп. 5, т. 2, спр. 63, арк. 26], тут розташувався з'їзд мирових суддів, в будинках по вул. Університетській та Купецькому узвозу деякі приміщення займалися поштово-телеграфною та нотаріальними конторами, в одному з внутрішніх будинків знаходилося правління синагоги (у Єврейському ряді Пасажу була зосереджена основна частина єврейської торгівлі Харкова). Ці ж установи перебували тут і після смерті Пащенка, коли його майно вже належало місту [Ф-45, оп. 5, т. 4, спр. 362, арк. 15-17].
У верхніх поверхах різним приватним особам здавалась житлова площа. Зокрема, у шестиповерховому корпусі у дворі по вул. Клочківській майже всі поверхи займали квартири [Ф-45, оп. 5, т. 2, спр. 63, арк. 21, 24]. Потреби у житлі приїжджих купців задовольняли "ярмаркові" квартири та номери готелів "Пасаж" (на Купецькому узвозі) та Астраханський" (на Миколаївській площі), які розташовувалися в будинках Пащенка-Тряпкіна.
Всього ж на 1893 р. у "Великому корпусі" та "Суздальському ряді" здавалося 348 приміщень, що принесло їх власнику чистого прибути 156855 крб. [Ф-45, оп. 5, т. 2, спр. 63, арк. 49].
Зведені Пащенком-Тряпкіним будинки значно оновили загальний вигляд старого торгового центру. Чимало було зроблено для благоустрою однієї з основних його вулиць - Купецького узвозу. В 1878 р. через узвіз від Пасажу до Університетської гірки протягнувся досить гарний металевий пішохідний місток. За проектом він мав бути з ажурними бічними решітками та критою галереєю від дощу. Однак пізніше від улаштування галереї відмовились, оскільки самі ж упорядники угледіли в критому мості з крізними боками "неподобство" [Ф-4, оп. 52, спр. 68, арк. 1,5; Ф-45, оп. 4, спр. 1886].
Спорудження мостику спричинило укріплення спуску Університетської гірки. Його було облицьовано каменем, що за словами повірника Пащенка В.І. Боровицького перетворило "потворний земляний насип" на "оздобу" вулиці. Все це потребувало неабияких коштів, проте витрати виправдовували себе. Пішохідний місток і Пасаж за словами того жБоровицького "стали внаслідок цього улюбленим місцем повсякчасних прогулянок та потреб харківської публіки, яка укривалась у чудових галереях - Пащенка-Тряпкіна від спеки, дощу та бруду" [Ф-45, оп. 4. спр. 2983, арк. 4].
На початку 1880 р. Пащенко-Тряпкін намагається здійснити ще ряд проектів: викласти новий тротуар по Купецькому узвозу, адже "уступи на ньому являли небезпеку для дітей та жінок", побудувати тераси на Пасажі, сполучені з містком, та невисокі штахети уздовж тротуару, які б "охороняли публіку від зухвалих візників" тощо [Ф-45, оп. 4, спр. 2983, арк. 4, 5].
У 1882 р. повірник Пащенка звертається до міської управи з проханням дозволити встановити в середньому дворі "Великого корпусу" паровий локомобіль, необхідний для проведення електричного освітлення, причому, передбачалося, що світло буде сягати будинку Службових місць та Казенної комори. Це був чи не найперший у місті досвід електричного освітлення: на цей час у Харкові майже повсюдно використовувалось газове [Ф-4, оп. 80, спр. 69, арк. 1,10].
Наприкінці 1880-х - поч. 1890-х рр. ніякі значні роботи щодо упорядження торгових корпусів не здійснювалися. А в 1893 р. "Великий корпус" та "Суздальський ряд" були закладені їх власником Харківському Земельному банку на велику суму - 600 тис. крб. (до цього враховуючи чималі збитки, завдані пожежею того ж року) [Ф-45, оп. 5, т. 2, спр. 63, арк. Ю, 39; ф-45, оп. 4, спр. 6860, арк. 6].
У 1894 р., можливо, передчуваючи близьку смерть, В.І. Пащенко-Тряпкін складає заповіт, згідно з яким все нерухоме майно у Харкові, Москві (будинок, де він мешкав), Полтаві переходить по його смерті у власність Харківської міської громади. Себе ж щедрий дарувальник заповів поховати "без будь-якої пишноти у Московському Донському монастирі" [Ф-45, оп. 5, т. 2, спр. 63, арк. 54, 73-79].
У наступні роки "Великий" та "Суздальський" корпуси так же справно функціонували, приносячи місту чималий прибуток. їх неодноразово перебудовували. Особливо значній реконструкції піддали "Суздальський ряд". У 1901 р. міська дума почала розглядати проект капітальної перебудови, пов'язаної зі спорудженням на його території будинку міського ломбарду. Частину будівель передбачалося зруйнувати, кілька приміщень пристосувати для міського архіву [Ф-45, оп. 4, спр. 8850, арк. 16, 33, 93]. Як відомо, проект здійснено у 1908 р.
Колишні будинки В.І. Пащенка-Тряпкіна певний час добре служили і мешканцям радянського Харкова. У війну 1941-1945 рр. "Великий корпус" і більшу частину "Суздальського ряду" було знищено. Історія не зберегла ці будівлі до нашого часу, проте залишила відкритою одну з цікавих сторінок літопису рідного міста.