Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Досвід використання епістолярних документів часів Великої Вітчизняної війни у виставковій роботі

Конференція, присвячена 100-річчю XII Археологічного з’їзду

Лисенко (Пенькова) Леонідівна

Тези наукових доповідей (повідомлень)

Колекція документів Харківського історичного музею нараховує більше 30 тисяч предметів і є однією з найбільших. Це документи громадських та державних організацій, особисті документи, листівки та інші. Окремим пластом цієї колекції йдуть епістолярні матеріали: щоденники, спогади, листи. Протягом останніх років на основі цього та інших зібрань було створено декілька виставок-публікацій, присвячених визначним постатям в історії Харківщини (до ювілеїв з Дня народження: 120-річчя - В.Я. Юр'єва, 100-річчя - Г.С. Могильченка та інші), у яких йшла розповідь про їх творчий та трудовий шлях на тлі конкретних історичних умов. Але такий експозиційний показ став вже традиційним у виставковій практиці музеїв історичного профілю. Цей підхід повністю не розкривав тему в іншому ракурсі - з точки зору життя окремої людини. Маємо на увазі звичайні людські стосунки: дружба, кохання, сімейні відносини, які дають можливість по справжньому зрозуміти що це була за людина, її думки, прагнення, сподівання, а також, виходячи з цього, висвітлити історичні події з іншого боку.

У жовтні 2001 р. у музеї була побудована виставка-публікація "Кохання пронесли крізь полум'я битв", яка створена на основі епістолярних документів часів Великої Вітчизняної війни з колекції ХІМ, а також сімейних фотографій того часу. Мета цієї виставки розкрити внутрішній світ людини на війні, не тільки з точки зору трагічних подій, але і тяжких випробувань для людських стосунків.

Тематичне експонування здійснюється чотирма експозиційними комплексами. Найбільший та найцікавіший для відвідувачів є комплекс Костянтина Миколайовича Курячого. Крім епістолярної спадщини, до його складу входять фотографії та документи. Гвардії капітан К.М. Курячий (1909-1943) на фронті з червня 1941 р., командир батареї 33-го гвардійського кавалерійського полку, 8-ї дивізії, 3-ї танкової армії Воронезького фронту. У січні 1943 р. в боях за визволення м. Валуйки (зараз Бєлгородської області) вміло керував вогнем батареї, таким чином було підбито 10 танків, 7 бронемашин, 19 автомашин німців. Він загинув 14 лютого 1943 р. під час операції по визволенню Харківщини "Зірка" в бою біля с. Меліхівка (Нововодолазького району, Харківської області). Похований у Харкові, де мешкав до війни. Його дружина та діти були евакуйовані до Сибіру. Вони спочатку одержали "похоронку", а у 1944 р. - повідомлення про нагородження батька званням Героя Радянського Союзу (вже посмертно).

Епістолярна спадщина К.М. Курячого складає 11 листів до дружини. Вони надзвичайно ніжні, лагідні, в них немає жодного слова про страх, голод, холод, важки солдатські будні. Він підбадьорював своїх рідних і вірив у швидку зустріч. У кожному листі були його вірші.

Ты просишь писать тебе часто и много

Но редки и коротки письма мои, -

К тебе от меня - непростая дорога,

И много писать мне мешают бои.

Враги - недалеко. И в сумке походной

Я начатых писем десяток ношу.

Не хмурься! - Я выберу часик свободный,

Настроюсь - и сразу их все допишу!

 

Ці рядки з листа від 6 вересня 1942 р. (Д-12380/4) стали епіграфом виставки-публікації "Кохання пронесли крізь полум'я битв".

Другий, не менш цікавий комплекс належить родині Поданників. Галина Іванівна та Петро Петрович Поданник познайомилися ще у довоєнний період, обидва знаходилися на фронті, але у різних військових частинах, тому довгі роки війни вони лише листувалися. У колекції ХІМ зберігається 5 листів до дружини (Д-26405 - Д-26410). Найзворушливішим є лист від 14 березня 1945 р. (Д-26407), в якому лежала засушена квітка.

Інші матеріали належать родинам Котових та Пильциних. Обидві - познайомилися та одружилися на фронті. Вони служили разом у військових частинах, тому не листувалися. Але слід зазначити увагу на зворушливі рядки на зворотах фотографій, іноді у віршованій формі, як на родинному фото Олександра Івановича та Наталії Лук'янівни Котових. Дуже цікавою є книга, де зібрані спогади, листи, поздоровлення і взагалі все що пов'язане з життям Маргарита Сергіївни Пильциної. Автором книги "Тут ни убавить, ни прибавить" (необычная история обычной советской семьи) є чоловік Олександр Іванович Пильцин.

Під час створення виставки був виявлений дуже цікавий лист, який надрукований на друкарській машинці на власноруч вишитій хусточці. Його надіслала з поздоровленням до Нового 1944 року сестра Валентина своєму братові Семену Омеляновичу Басову на фронт. Семен Омельянович Басов на фронті з липня 1941 р. у складі 409 будівельно-саперного батальйону. Після оточення під Києвом (літо 1941 р.) потрапив у полон, втік, перейшов до Червоної Армії, де служив у штрафному батальйоні їх направляли на найнебезпечніші ділянки фронту, з метою розмінування та забезпечення наступу армійських частин. Родина Басових мешкала у невеличкому місті Фатеж Курської області. З одинадцяти дітей шестеро пішли на фронт і тільки четверо з них повернулися, їхній будинок та все майно загинуло під час Курської битви, але сестра ні слова не написала про своє важке та голодне життя.

На відкритті виставки був присутній єдиний з її героїв, який на сьогодні залишився у живих, - Олександр Васильович Пильцин. Його душевна промова про власний "військово-польовий роман", а також відеофільм про фронтове подружжя знайшли відгук у серцях присутніх.

Епістолярний жанр як ніякий інший пробуджує симпатію у відвідувачів, знаходить відгук у їхніх серцях та допомагає викликати у них відповідний емоційний стан.