Конференція, присвячена 100-річчю XII Археологічного з’їзду
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Кінець XIX - початок XX ст. ознаменувався справжнім ренесансом вітчизняного музейництва. Піднесення музейного будівництва стало можливим передусім завдяки участі широкого кола гуманітарної та технічної інтелігенції у справі заснування й подальшій діяльності музейних закладів.
Особливої актуальності набули археологічні, історичні та етнографічні дослідження. Найбільшу зацікавленість викликали малодосліджені регіони, в першу чергу так звані "національні окраїни". Це сприяло динамічному розвитку краєзнавства.
Вирішальну роль в організації досліджень регіонів країни відіграли наукові товариства, зокрема Московське археологічне. Ефективною формою його діяльності були Археологічні з'їзди, що супроводжувалися створенням виставок. Не став виключенням і Харків, де у серпні 1902 р. відбувся XII Археологічний з'їзд.
Початок формування музейної мережі Харкова було покладено заснуванням Харківського університету та його навчально-допоміжних закладів, майбутніх університетських музеїв. Одним з перших 1807 р. було засновано кабінет рідкостей, де поступово концентрувалися пам'ятки старовини, серед них і невелика кількість місцевого походження. За університетським статутом 1835 р. було створено музей красних мистецтв та старожитностей, до складу якого увійшли мистецькі колекції, археологічні та етнографічні пам'ятки. Проте подальше комплектування відділу старожитностей здійснювалося цілком випадково, безсистемно, незначною кількістю предметів, що не сприяло його становленню як осередку місцевої історії та старовини.
Рішення Московського археологічного товариства про проведення чергового XII Археологічного з'їзду у Харкові стало поштовхом до подальшого розвитку музейного будівництва регіону. Передбачалося розгортання широкомасштабних експедицій з комплексного історико-етнографічного дослідження Слобожанщини, їх кінцевою метою мало стати створення у Харкові музею місцевих старожитностей та етнографії.
Науково обґрунтовані систематичні дослідження регіону значно збагатили музейні збірки, передусім університетського Музею старожитностей і красних мистецтв. Переважна більшість пам'яток, які надійшли з виставки, створеної до з'їзду, були місцевого походження. Таким чином, музей мав змогу висвітлити історію краю з давніх часів. Виділилися нові підрозділи: археологічний, місцевих історичних пам'яток, а також підвідділи антропології та місцевої нумізматики. Виняткове значення мало створення принципово нових музеїв: етнографічного та церковної старовини. Етнографічний музей Харківського історико-філологічного товариства був цілком новим явищем на терені України. Його збірки широко висвітлювали всі ланки матеріальної і духовної культури населення Слобожанщини.
Видатною заслугою XII Археологічного з'їзду виявилося проведення досліджень та організація збирання пам'яток церковної старовини, що після з'їзду стали основою університетського музею церковних старожитностей.
Експонована на виставці значна кількість особистих матеріалів діячів вітчизняної історії, науки, культури, поклала початок "музею українського генія", в якому мали зосереджуватися пам'ятки видатних діячів національної науки і культури. На жаль, цей задум не було реалізовано у повній мірі, зібрані колекції увійшли до складу університетського музею старожитностей і мистецтв.
Унікальні зібрання університетських музеїв після закінчення з'їзду внаслідок ряду обставин знов стали малодоступними для городян.