Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Микола Сумцов як дослідник етнографічної спадщини Г.Ф. Квітки- Основ'яненка

Конференція, присвячена 100-річчю XII Археологічного з’їзду

Аксьонова Наталія Володимирівна

Тези наукових доповідей (повідомлень)

Творчість двох яскравих особистостей, що присвятили свій талант вивченню етнографії Слобожанщини дуже тісно пов'язана. Дослідники неодноразово наголошували на тісний науковий контакт, підкреслюючи, що саме з метою упорядкування і критичного опрацювання підходив до вивчення творчості Квітки Микола Федорович Сумцов [Єрофієва Г.М Бібліографічна діяльність М.Ф. Сумцова // Перші Сумцовські читання. - Харків, 1995; Пивоваров В.М. Вклад М.Ф. Сумцова в духовний розвій Слобідської України // Перші Сумцовські читання. - Харків, 1995].

До етнографічних скарбів неодноразово зверталися видатні етнографи. Згадки про етнографічне надбання Г.Ф. Квітки у науковій літературі носять дуже прихильний характер [Андріївський О. Бібліографія літератури українського фольклору. - К., 1930. - Т. 1 ], не позбавлені навіть таких епітетів як "художник-етнограф Слобожанщини" [Єрофіїв І. Літературно-етнографічна спадщина В.Г. Масловича// Бюлетень Музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди. - 1926/27. - № 2-3].

Але найзавзятішим і найприхильнішим дослідником етнографічної спадщини Григорія Федоровича був М.Ф. Сумцов. Квітка для Сумцова - найвидатніший український етнограф 30-40-х років XIX століття, спадщина якого з вивчення, народного життя передана у літературному вигляді, саме він найпершим відзначив етнографічність всіх, без винятку, творів Г.Ф. Квітки, у яких йдеться про життя народу. Саме він наголосив на використанні художніх творів письменника як джерела для докладного вивчення народного життя. Етнографічність і достовірність надбання письменника М.Ф. Сумцов охарактеризував у своєму творі "Квитка как этнограф", де відзначив напрямки етнографії, що можна вивчати за творами Квітки. Більшість свідчень Григорія Федоровича він навіть не піддає критиці, а прямо відсилає читачів до відповідних творів, або їх фрагментів, цілковито упевнений в тому, що ці свідчення без будь-якого коментаря є етнографічним джерелом, при цьому зазначаючи, що навіть деякі побічні свідчення у творах Квітки, передають важливі свідчення щодо застарілих звичаїв. Особливо Микола Федорович наголошує на значення висновків письменника щодо визначення ментальності українського народу [Сумцов Н.Ф. Квитка как этнограф. - К., 1893].

Але ще до цього Сумцов звертається до творів Квітки з метою віднайти саме в них ті факти, які йому так були необхідні для етнографічних узагальнень. Це безпосередньо стосується таких етнографічних розвідок як "Досветки и посиделки" і "Вечерницы". Особливо його вражає здатність письменника точно передавати подробиці побуту народу [Сумцов Н.Ф. Бытовая сторона в сочинениях Квитки // Харьков. - 1878. - № 272-275; Сумцов Н.Ф. Слободско-украинское дворянство в произведениях Г.Ф. Квитки. - К., 1884]. Микола Федорович визначає також й історичні підвалини різноманітних творів письменника [Сумцов Н.Ф. К истории сочинений Г.Ф. Квитки // ХГВ. - 1880. - 18 мая].

Навіть на початку XX століття етнографічна наука, не дивлячись на існування різноманітних програм, не мала чітких методичних вказівок щодо збору польового матеріалу. Тому напередодні XII Археологічного з'їзду постала нагальна потреба вивчення життя народу в губернії. За дорученням комітету з упорядкування XII Археологічного з'їзду М.Ф. Сумцова було відряджено до Ахтирського повіту з наданням відповідних коштів. Він знову повертається до творчості Г.Ф. Квітки, як надихача в польовій роботі, в якій М.Ф. Сумцов був початківцем. Хоча саме в переддень з'їзду склав декілька етнографічних програм зі збору матеріалу, що були поширені серед учителів і священиків [Труды Харьковского предварительного комитета по устройству ХIIАрхеологического съезда. - Т. 1. - Харьков, 1902. - С. 6]. У вступі свого етнографічного пошуку видатний філолог приводить паралелі зі свідченнями Квітки щодо фарбування місцевими коцарками шерсті за допомогою квітів, а також опис приготування сластьон із квітчиного "Салдатського патрета" [Сумцов Н.Ф. Очерки народного быта (Из этнографической экскурсии 1901 г. по Ахтырскому уезду Харьковской губернии). - Харьков, 1902].

У збірці "Слобожане" саме квітчині згадування про приготування різних страв і напоїв на Слобожанщині Сумцов наводить в передмові статті "їжа і напої", характеризуючи їх як "коротенькі, але влучні". Дослідник не мислить собі опису слобожанського ярмарку без цитування Г.Ф. Квітки, який описував ярмарок в Липцях [Сумцов Н.Ф. Слобожане. - Харьков, 1918].

Все сказане вище підтверджує шанобливе і поважне ставлення видатного фольклориста до етнографічного надбання Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка. Ніхто ні до нього, ні після не зміг запровадити повсякчасне звертання до літературної спадщини письменника як до етнографічного джерела, пояснюючи це тим, що видання "сирого" етнографічного матеріалу Квітка не міг зробити через низку об'єктивних причин і відсутність популяризації подібних досліджень на той час взагалі. Такий стан речей зберігається упродовж всього XIX століття: більшість з дослідників не вважає за потрібне чітко фіксувати польові записи. Звертання до творчості інших дослідників майже відсутні. Це пов'язано з тим, що більша частина обрядів ще широко побутує в житті народу, і в згадках про них найчастіше відсутні будь-які посилання. Лише М.Ф. Сумцов зміг пояснити (визначив навіть ареал записів, що проводив Григорій Федорович) значення цього доробку для широкого застосування в майбутньому для етнологічних узагальнень та всілякої роботи з вивчення різних сторін життя Слобожанщини початку XIX століття.