Хрестоподібні підвіски з Верхньосалтівського катакомбного могильника

Підвіски у вигляді хреста є дуже рідкою категорією знахідок для пам’яток аланського лісостепового варіанту салтівської культури. Так, до останього часу хрестоподібні підвіски були знайдені на головному Верхньосалтівському могильнику лише один раз – у 1984 р. у катакомбі № 15. Дослідження 1997 року експедицією ХІМ Верхньосалтівського IV могильника принесли ще одну подібну знахідку (кат. № 30).

В обох випадках підвіски були виготовлені з олов’янистої бронзи шляхом лиття. Підвіски мають форму рівнокінцевого хреста з петелькою на одному з кінців для підвішування. Середина хреста оформлена у вигляді ромбу, внутрішнє поле якого вкрито кількома смугами, що розташовані перпендикулярно одна до одної. Таким чином створюється так званий шашковий орнамент. Ромб, що має шашкове поле, спеціалістами трактується як символ зораної, підготовленої до сіяння землі /Амброз А.К., 1965, с. 22/. Самі хрестоподібні підвіски, завдяки оформленню кінців у вигляді стилізованої трьохпелюсткової квітки на стеблині, повторюють у плані начертання відомого ранньоземлеробського символу – так званого “ромба з гачками” /Амброз А.К., 1965, с. 16, Рис. 1; 57-64/. Останній у багатьох народів світу був символом божества землі, що надає життя усьому живому /Голан А., 1993, с. 107/. Все це не дозволяє однозначно пов’язувати дані підвіски з елементами християнського культу, тобто вважати їх натільними хрестами. На це вказує як розташування підвісок у похованні (кат. № 15) – під черепом, так і їх кількість при небіжчиці – дві.

Поховальний інвентар обох поховань, де були знайдені підвіски у вигляді хреста, вказує, що найбільш вірогідним часом складання цих комплексів є перша половина 9 ст.

У аланського населення в цей час, безумовно, повинно було мати місце взаємопроникнення язичеських та християнських мотивів (аналогії цьому можна бачити у західноєвропейських та слов’янських старожитностях /Бланков Ж., 1973, с. 203-204/), тому що алани з 4-6 ст.ст. були знайомі з християнством, тобто ще до їхнього переселення на нашу територію з Північного Кавказу. А на те, що язичество досить довгий час протистояло проникненню християнства в аланське суспільство, вказує той факт, що навіть у 11 ст. християнізація аланів Північного Кавказу була слабкою /Куссаєва С.С., 1961, с. 59/. Так, у катакомбному Змєйському могильнику 11-12 ст.ст. натільні хрести було знайдено лише в деяких поодиноких похованнях, та й ті пов’язуються дослідниками з впливом Київської Русі /Кузнєцов А.А., 1959, с. 109; 1961, с. 134; 1962, с. 40/. У достовірно християнських похованнях аланів 12-14 ст.ст. на погості біля храму на городищі Верхній Джулат натільні хрести не були виявлені взагалі /Милорадович О.В., 1963, с. 106/.

Таким чином, виявлені у похованнях Верхньосалтівського могильника хрестоподібні підвіски можна вважати речами, що за певних обставин могли бути як своєрідними символами християнської віри небіжчиків, так і звичайними язичеськими амулетами-апотропеями, тим більше, що вони були обидва рази виявлені у похованнях дітей (підлітків).