Зародження паровозобудування на Україні (1896-1900)

З початком будівництва залізниць в Росії стало зрозуміло, що треба організовувати виробництво власних паровозів. Вже в 70-ті роки 19-го століття в Росії було 5 паровозобудівних заводів. Однак в 80-х роках стався певний занепад: паровозобудування було зосереджено лише на одному Коломенському заводі. Економічний підйом в 90-х роках і, як наслідок, зріст залізничної мережі склали базу для зростання машинної індустрії в Росії.

Зародження паровозобудування на Україні відбулось в останньому десятилітті 19-го століття. Це десятиріччя було періодом промислового зростання в Росії, яке надало поштовх для швидкого розвитку металургійної, кам'яновугільної, залізоробної та інших галузей промисловості на Півдні Росії. Разом з цим, швидко зростала мережа залізниць на Півдні Росії. В 1900 році залізнична мережа на Україні досягла 10046 верст. Зростання мережі залізниць та економічний підйом обумовили розвиток транспортного машинобудування. Попит на паровози та обмеження їх імпорту з-за кордону, привели до виникнення в Росії нових паровозобудівних заводів.

У зв'язку з будуванням залізниць, які з кожним роком потребували все більше паровозів (промисловість повинна була щорічно виробляти для залізниць 1000 паровозів), у середині 90-х років почалось будівництво спеціалізованих паровозобудівних заводів в Харкові та Луганську. Ці міста не випадково було обрано для будівництва таких підприємств. Залізниці зв'язали Харків та Луганськ з морськими портами Чорного та Азовського морів, з Північчю Росії. Важливу роль відіграла також і територіальна близькість цих міст до донецького вугілля та криворізької руди. В містах вже працювало кілька машинобудівних заводів і тому саме тут порівняно легко можна було вирішити питання набору технічно підготовлених робітників.

8 серпня 1895 року в Петербурзі було створено акціонерне товариство під назвою Російське паровозобудівне та механічне товариство (РП та МТ), яке і розпочало, в серпні 1895 року, будівництво паровозобудівного заводу в Харкові. Будівництво заводу проводилося швидкими темпами. Вже 5 грудня 1897 року було випущено перший паровоз.

Влітку 1896 року німецький капіталіст Гартман, який заснував «Російське товариство машинобудівних заводів Гартмана», почав будівництво паровозобудівного заводу в Луганську, яке велось 4 роки. У 1900 році завод став до ладу і у перший же рік свого існування випустив 48 паровозів.

Швидкому зростанню паровозобудівних заводів сприяло становище, яке склалося на Україні та Росії в кінці 19-го століття, отримані ними крупні державні замовлення на паровози та політика уряду, яка була виражена в тому, що держава поставила в обов'язок усім залізничним компаніям і товариствам Росії купувати рухомий склад для залізниць виключно внутрішнього виробництва. Так, наприклад, РП та МТ, ще до початку будівництва заводу, отримало державне замовлення на 480 товарних паровозів, розподілене на 6 років, починаючи з 1897 року. В 1897 році завод отримав додаткове замовлення ще на 35 паровозів. Зі свого боку товариство зобов'язалось випускати не менше ніж 150 паровозів на рік. Керівництво РП та МО сподівалось у перший рік роботи заводу випустити не менше 60 паровозів. Насправді ж, в 1898 році, коли завод остаточно став до ладу, вдалося випустити 114 паровозів, тобто більше ніж на 50 штук.

Отже можна говорити, що 1896-1900 роки – це період зародження та становлення паровозобудування на Україні. В цей період ХПЗ випустив 482 паровози, а луганський-48. У цей час, загалом у Росії, було випущено 3157 паровозів, тобто на Україні збудували приблизно 17 % їх кількості. Таким чином, за 1897-1900 роки були збудовані 2 заводи, що зосередили на собі виробництво паровозів на Україні – Харківський та Луганський. Обидва вони будувались як спеціалізовані і обидва досягли значного розвитку. Всього до 1917 року ХПЗ випустив 2620 паровозів, а ЛПЗ – 2116.

Паровозобудівні заводи були важливими компонентами у системі залізничної інфраструктури, яка в кінці 19-го століття сформувалась і функціонувала на Україні.