Фібули могильника Суха Гомільша салтівської археологічної культури

Могильник Суха Гомільша досліджувався у 60-70-х роках 20 ст. середньовічною археологічною експедицією Харківського держуніверситету під керівництвом В.К. Міхеєва. Матеріали дослідження цього салтівського кремаційного могильника знайшли своє відображення лише у двох, незначних за обсягом, журнальних публікаціях автора розкопок (Михеев, 1983, 1986). Наш інтерес привернули залізні фібули, які є найбільш частою знахідкою для поховань могильника (Михеев, 1986, с.171).

Залізні фібули були знайдені у 25 похованнях та п’яти поминальних камплексах могильника Суха Гомільша. Ще п’ять фібул походять з культурного шару некрополя та пов’язані зі зруйнованими похованнями. Усього на могильнику знайдено 37 залізних фібул. У похованні № 57 та комплексі XVI знаходилось по дві фібули, в інших випадках – лише по одній. Фібули могильника Суха Гомільша відносяться до двух типів.

Тип I представлений двочленними фібулами, спинка яких плавно зігнута і закінчується пружиною з нижньою тятивою. Кінець п’ятки загнутий догори, утворюючи завиток. Приймальник низький, пластинчастий. Довжина корпусу фібул коливається від 4,4 до 8,6 см, довжина приймальника складає 1,4 – 3,3 см, при його ширині – 0,6-1,1 см, довжина вісі, до якої одним кінцем прикріплялася пружина голки, дорівнується 1,2-2,6 см.. Вершина спинки у більшості фібул припадає на середину дуги, рідше – зміщена до приймальника або до пружини. За формою, яку має спинка фібули у перетині, усі фібули розподіляються на відділи, по характеру спинки – на види.

Відділ 1. Квадратні. Тіло фібул виготовлено з металевого бруска квадратного в перерізі зі сторонами 0,3-0,8 см, при цьому у 4 фібул спинка утворюється однією з площин бруска (вид А) (поховання №40/комплекс V, 57, 122/комплекс IX, 313). У двох фібул спинка реберчаста, утворена однією з граней бруска (вид Б) (поховання №57, комплекс XV). Вид В представлений фібулою, що походить з культурного шару могильника. Вона також виготовлена з квадратного в перерізі бруска, але спинка, що утворена однією з граней – випукла.

Відділ 2. Подвійні, кручені. Фібули (поховання №89, 217, 288, культурний шар могильника) виготовлені з двох брусків квадратних у перерізі, розміром 0,4х0,4, 0,5х0,5 см. Після зварки кінців брусків з однієї сторони, кожен з них перекручувався вздовж продольної вісі, та знов зварювався з протилежної сторони. Після цього відбувалася подальша обробка по формуванню приймальника та оформленню пружинної частини.

Відділ 3. Прямокутні. Такі фібули знайдені в похованнях №9, 17/комплекс II, 303, 312, 48/комплекс III, комплекс XVII та дві фібули вилучено з культурного шару могильника. Переріз спинка фібул має вигляд прямокутника розміром 0,8-1,5 х 0,2-0,3 см. Обидві фібули з культурного шару могильника, фібули з поховань №9, 303, 312, комплексу XVII мають спинку, що злегка звужується до приймальника.

Відділ 4. Трикутні. В цей відділ увійшли фібули, що мають ребро посередині лицевої частини спинки. До нього включені і фібули, що мають спинку, переріз якої наближаеться до трикутника. У фібул цього відділу спинка по всій довжині може мати однакову ширину (поховання №54/комплекс VI, 120, 143, комплекс XI, 270, 302), злегка звужуватися (поховання № 125, 252, 277) або разширятися (поховання № 259). Ширина спинки у фібул цього відділу коливається від 1,0 см до 2,1 см.

Відділ 5. Овальні. Спинка фібул в перерізі має форму сегмента. При цьому спинка у фібул може як злегка звужуватися до приймальника (поховання № 111) при ії найбільшій ширині 1,3 см, так і розширятися (дві фібули з культурного шару могильника).

До типу II відносяться фібули-“кресала” з завитком на кінці приймальника, з вуглувато вигнутою вертикально-пластинчастою спинкою та щипковим прижимаючим пристроєм. На могильнику Суха Гомільша фібули цього типу (6 екземплярів) знайдені в похованнях № 151, 232, 296 та в двох поминальних комплексах (комплекси XI, XVI). Комплекс XVI містив дві фібули цього типу. Довжина фібул коливається від 13,5 до 21,0 см. Висота фібул сягає 3,0 – 6,0 см.

Знайдені в похованнях та комплексах могильника Суха Гомільша фібули є досить надійним датуючим матеріалом.

Фібули типу I, подібні за формою та розмірами фібулам могильника Суха Гомільша, у Подонні знайдені в кількох катакомбних похованнях Дмитрієвського могильника (№ 36, 81, 116, 118, 143, 155) (Плетнева, 1989), в комплексах воїнів-вершників, що знайдені біля с. Кочеток та с. Тополі на Харківщіні (Кухаренко, 1951). Фрагменти фібул такого типу було знайдено в катакомбному похованні № 55 Верхньо-Салтівського IV могильника (Аксенов, 2000), що датується першою половиною 9 ст., та в катакомбі другої половини 8 – початку 9 ст. (№ 1) Рубежанського могильника (Аксенов, 2001). За межами Подоння аналогічні фібули зустрінуті в матеріалах кремаційних могильників Прикубання – Дюрсо (Дмитриев, 1979), Молдованівського (Тарабанов, 1992), Казазовського (Тарабанов, 1999), Борисівського (Саханев, 1914). Фрагмент фібули цього типу походить з поховання № 58 алано-болгарського могильника другої половини 8 – першої половини 9 ст. біля станиці Старокорсунської на Кубані (Каминский, 1987). Фібули типу I походять з комплексів, що датуються різними дослідниками другою половиною 8 – початком 9 ст. (Дмитриев, 1979), другою половиною 8 – першою половиною 9 ст. (Каминский, 1987), другою половиною 8 – серединою 9 ст. (Плетнева, 1989). За матеріалами кремаційних поховань басейну Сіверського Дінця залізні фібули з завитком на кінці приймальника більш характерні для комплексів другої половини 8 – початка 9 ст. (Аксьонов, 1999). Поясні набори (пряжки, бляшки, наконечники) з аланських катакомбних поховань де були знайдені подібні сухогомільшанських фібули I типу відносіться, за О.В. Комаром, до хронологічних горизонів I/II (780-800 р.) та II (800-825 р.) (Комар, 1999). Це підтверджує нашу висновки відносно часу використання залізних фібул I типу. На зміну їм приходять подібні фібули, але з приймальником меньшої довжини та виготовлені, у більшості випадків, з бронзи. Ширина спинок у піздніх фібул зменшується та рідко перевищує 1,0 см. Зменшуються і розміри самих фібул. Такі фібули представлені у катакомбних похованнях 9 – початку 10 ст. Дмитрієвського, Верхньо-Салтівського, Ютанівського могильників (Плетнева, 1981; Плетнева, 1989; Бородулин, 1989). В похованнях з такими фібулами зустрічаються поясні набори, що характерні для II, III та IV хронологічних горизонтів салтівського часу (Комар, 1999).

Фібули-“кресала”, крім поховань Сухогомільшанського могильника, знайдені в трьох похованнях (№ 101, 103/к-7, 254) біритуального могильника Червона Гірка на Харківщіні (Аксьонов, 1999). Цікаво, що у двох випадках фібули цього типу походять з поховань здійснених за обрядом кремації небіжчика. Аналогічні фібули-“кресала” іноді зустрічаються у болгарських пам’ятках Середнього Поволжя, де вони походять з інгумаційних поховань (Большетархановський, Танкеєвський могильники) (Генинг, Халиков, 1964; Казаков, 1971). Другим районом, де цей вид фібул зустрічався у похованнях, виключно, за обрядом кремації, є Північно-Західний Кавказ (Дмитриев, 1982). За матеріалами Кавказу та Середнього Поволжя фібули-“кресала” датуються другою половиною 8 – 9 ст. За нашими спостереженнями фібули цього типу все ж більш характерні для старожитностей 9 ст. (Аксьонов, 1999), а в комплексах другої половини 8 ст. вони не були зустрінуті жодного разу. Нам невідомі комплекси, в яких були б присутні одночасно фібули і I, і II типу. Це, можливо, вказує на їх принилежність до різних хронологічних періодів існування старожитностей салтівського часу.

Для нас дуже важливий той факт, що у більшості випадків – і в Подонні, і на Північному Кавказі – типи фібул, що походять з могильника Суха Гомільша, зустрічалися переважно у похованнях за обрядом кремації, і кожен раз у похованні знаходили по одному екземпляру фібули. Наявність у похованнях найбільш спірного щодо етнічної приналежності Сухогомільшанського могильника по одному екземпляру залізних прогнутих фібул з завитком на спинці, на нашу думку, не може служити підтвердженням слов’янської приналежності даних поховань, тому що костюм слов’янських жінок 5 – 8 ст. характеризується наявністю двох однакових фібул (Щеглова, 1990; Гавритухин, Обломский, 1996). Звідсіля наявна різниця у такому важливому ентокультурному елементі, як одяг. Фібули в даному випадку представляють частину сакралізованого комплексу особистих речей та оберегів жіночого костюму, що складався впродовж богатьох поколінь і не може змінитися водночас. Проте поодинокі фібули різних типів, як елемент чоловічого та жіночого одягу, використовувалися населенням лісостепового аланського варіанту салтівської культури впродовж усього часу існування культури (до середини 10 ст.), про шо свідчать знахідки у катакомбах Дмитрієвського, Старо-Салтівського, Верхньо-Салтівського могильників (Плетнева, 1989; Михеев, 1983; Бородулин, 1992).