Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
В музеї історичного профілю зберігається багато різноманітних предметів, що відображують його приналежність до певного регіону. Окрім речових предметів, в колекції історичного музею є предмети зображувального типу‑живопис та графіка. Для повноти освітлення тематики виставки чи експозиції дуже часто використовують зображення батальних сцен та військового побуту. Не виключенням став і Харківський історичний музей. В колекції музею зберігається живопис батального жанру різної тематики і відображує різні історичні події.
Всю колекцію батального живопису Харківського історичного музею можно поділити за хронологією зображених сюжетів військових подій. А саме: батальний живопис Київської Русі, батальний живопис “Козацької доби”, участь українських козацьких формувань у Пвнічній війні 1700-1721 рр., участь українських військових загонів у Семирічній війні 1756-1762 рр., батальні сцени з подій Русько-Турецької війни 1774-1778 рр., батальні сцени з Вітчизняної війни 1812 р., війна з Туреччиною 1877-1878 рр., епізоди Русько-Японської війни 1904-1905 рр., революційні події 1905-1907 рр., Перша Світова війна 1914-1918 рр., революція 1917-1721 рр., події Другої Світової війни 1939-1945 рр.
Загальновідомо, що батальним живописом чи баталісткою називають жанр, присвячений військовій тематиці, війнам, боям і сценам військового побуту. Митців, що працюють у цьому жанрі називають баталістами. Баталістика є розділом історичного живопису, коло сюжетів якої становлять важливі події в житті народів, такими є і військові події. Батальний живопис тісно повязаний та переплітається з портретним жанром. [2. с.‑13.]
Завдання батального живопису полягає в тому, щоб передати та зберегти важливий, характерний момент битви, її пафос, героїку. Діяльність художників-баталістів постійно повязана з життям армії і флоту, що сприяє розширенню рамок мистецької діяльності, доповнюється сценами з військового побуту, а також узагальненими образами воїна та фронтовими замальовками.
Формування батального живопису як жанру почалось ще у XVI-XVIIстолітті, але зображення, що переносили на полотна митці, можуть бути як сучасними для самого митця, так і відображувати військові події Східної Європи у стародавні часи. Вітчизняний академічний батальний живопис формувався за принципом: акцент на полководці-військовому, якого зображували ближче до центру, на фоні батальних подій, битви чи поля після битви. [1. с.‑115.] У більшості своїх робіт митці передавали психологічний стан війська при різному розгортанні подій на полі битви, підготовці до битви, побуті звичайного воїна, та його ставлення до самої війни як способу вирішення дипломатичних та політичних проблем.
Найбільш ранній історичний період, відображений в колекції батального живопису Харківського історичного музею, сягає часів Київської Русі. Митці відображують народно-героїчну епопею боротьби Київської Русі з кочівниками різних часів. Однією із особливостей зображення батальних сцен цього періоду є народний героїзм, який іде поряд з билинним перебільшенням. Про це говорить малюнок “Перемога Кожем`яки над Печенігом у 982 р.” худ. невідомий (Ж-964). Воїн руський переміг печеніга-велетня, який був родом з м. Чуфут-Кале. Також на зображеннях, які розкривають події тих часів, можна побачити княжу дружину, яка протистоїть половцям “Перемога Руських князів на р. Сулі у 1107 р.” худ. невідомий (Ж-959), “Бій дружини В. Мономаха з половцями на р. Сальниці у 1111 р.” худ. Левіна Е. І. (Ж-1013). Також треба приділити особливу увагу княжим міжуособицям, які продовжувались до середини ХІІІ ст. та стали поштовхом до періоду Руїни на терирторії Київської Русі. Так малюнок “Повстання в Києві у 1147 р.” невідомого художника (Ж-962), зображує невдоволення народних мас князем Ігорем Ольговичем, що вилилось в сутичку. Озлоблення киян було настільки великим, що навіть вже мертве тіло князя було бито і поругане.
Наступним великим блоком батального живопису в колекції Харквського історичного музею є період “Козацької доби”. Відображаючи період, митці прагнули змалювати на батальних полотнах процеси боротьби за об`єднання України та здобуття незалежності. Прикладом є картина “Бой Богуна з Чернецьким” худ. Самокіша М. С. (Ж-83), де автор змалював як козацьке військо відстоювало свою мету та ідею одержання незалежності для України від польсько-магнатського панування. Художники також не обійшли теми селянсько-козацьких повстань та сутичок з польською шляхтою. Прикладом є картина “Повстання селян в Галиції під проводом Мухи у 1490 р.”, худ. Луценка В. І. (Ж-1077). Одним з видів оспівування героїв тих часів‑є складання дум та пісень про героїчні сутички та військові події. Картина “Схватка козака Голоти” худ. Васильківського С. І. (Ж-967) була написана за сюжетом “Думи про козака Голоту”, де сміливий і відважний козак на одинці зміг перемогти татарина, захищаючи кордони своєї Вітчизни. Також треба зазначити, що митці-баталісти не обійшли ще одну історичну подію: домовленість польської шляхти з козаками про допомогу в обороні від нападів турків на свою територію, запропонувавши козакам побудувати фортецю поблизу турецької фортеці Трапезунд, так і народилось полотно “Взяття Трапезунда запорізькими та донськими козаками у 1623 р.” худ. Шматька Л. А. (Ж-617). Не можна не відзначити участь козаків беспосередньо у війнах з Туреччиною за-для того, щоб попередити напади на територію України, ії розорення, ‑ картина “Битва за Перекоп” невідомого художника (Ж-434) відображує похід козацького війська під проводом Івана Сірка на Туреччину у 1670 р.
Ще однією важливою та великою темою є участь українських козацьких загонів у війнах Російської імперії. Першою темою, що висвітлюють художники-баталісти в колекції Харківського історичного музею, є Північна війна та участь в ній українських загонів на боці як Російської імперії, наприклад: “Взяття Нотебурга, 1702 р.” худ. Схонебека А. (Ж-818), так і на боці польської армії та армії козаків: “Бій зі шведами” худ. Самокіша М. С. (Ж-830), “Бій під Веприком харківського полку зі шведами” худ. Д`яченка І. О. (Ж-615), “Перемога біля Превалочної, 1709 р.” гравера Ламерсена Н., копія з картини худ. Мартена Н. (Ж-819), “Битва біля с. Лісне, 1708 р.” гравера Ламерсена Н., копія з картини худ. Мартена Н. (Ж-816). На картинах та гравюрах переможці зображені у традиціях російської школи живописного мистецтва, коли головний полководець був зображений в центральній частині полотна на фоні баталії, що розгортається чи розгорталась.
Окремо стоїть участь харківських військових козацьких формувань у Семирічній війні 1756-1762 рр. з Прусією та її коаліцією, де козаки брали участь на боці Російської імперії та антипруської коаліції. У колекції Харківського історичного музею зберігається картина: “Харківські козаки в бою при Грос-Егєсдорфе, 1757 р.” худ. Самокіша М. С. (Ж-880)
Під час зображення теми боротьби з французькими інтервентами академічна художня школа починає відходити від традиційних, умовних композицій з полководцем в центріі, а зображує більш детально загальну картину бою, змальовує народно-героїчну епопею, подвиг народний у Вітчизняній війні 1812 р. [6. С‑54.]Прикладом може стати картина, що зберігається в колеції Харківського історичного музею, “Повстання Чугуєвських військових поселенців” худ. Вихтинського В. І. (Ж-658), що змальовує до чого привела необміркована політика Російської імперії з створення резервних поселень для поповнення регулярної армії для потреб Вітчизняної війни 1812 р. та закордонних походів 1813-1814 рр. Митець зображує жорстоке подавлення опору поселенців царській армії та арешт найбільш активних представників повстання проти системи військових поселень.
В період війни Росії з Туреччиною 1854-1855 рр., художники-баталісти відобразили жорстокість завойовників та ту самовідданість, з якою російські воїни відбивали напади турків під Севастополем. У Харківському історичному музеї зберігається картина “Оборона Севастополя” худ. Парчевського В. В. (Ж-722), де зображений барикадний бій чорноморських моряків у Севастополі з турецькими солдатами.
Тема Русько-Японської війни 1904-1905 рр. представлена в колекції Харківського історичного музею картинами художника Мазуровського, на яких присутній настрій похмурого відчаю. Картина “Епізод із Русько-Японської війни” (Ж-13) зображує динаміку бою, переслідування япоськими солдатами російських та засідку, яку прикривав загін для відходу на інші позиції. Картина “Епізод бою в Русько-Японській війні” (Ж-468) відображує окопну оборонну лінію фронту та тиловий побут. На картині “Епізод з Русько-Японської війни” (Ж-466) зображено наслідки поля битви, поранені, померлі чи помираючі російські солдати та покинутий обоз біля фотреці, під стінами якої йшли жорстокі бої. А картина “Русько-Японська війна” (Ж-465), зображує околицю поселення, вулицями якого їдуть верхи озброєні воїни. Митець намагався передати характер війни з різних її боків, розкрити єдність військ Російської імперії, іх кмітливість у веденні бойових операцій, показав, що російська армія ‑ це був налогоджений апарат, у якому відбувались певні події, велась боротьба, займались побутом і пораненими, незважаючи на кількість супротивника та на те, що вони вели війну не на власній території.
В період Русько-Японської війни на території Російської Імперії почали розвиватись, беспосередньо переходячи до дій, революційні рухи. По містах і селах підіймались повстання за повалення імперського режиму. Так почалась так звана Перша російська революція 1905-1907 рр. В батальному живописі того часу, що представлений в колекції Харківського історичного музею, відображається дійсність класової боротьби між панівним та умовно-вільним класом. Митцям важливо було передати максимально правдиво і широко всі воєнно-політичні події під час революції. На політичному фоні виникла маса економічних і соціальних проблем, які, насамперед, торкалися робітничого класу та селян. Масові виступи стали основою сюжетів для сцен батального живопису. Прикладом є картини: “Сутичка студентів та робітників з військами та поліцією 19 лютого 1901 р. в м. Харкові” худ. Бичкова Ю. Ф. (Ж-833), “Повстання селян в с. Прелісном Ізюмського повіту на Харківщині у 1905 р.” худ. Вихтинського В. І. (Ж-655), “Повстання селян у Валківському повіті у 1902 р.” худ. Д`яченка І. О. (Ж-613), “Повстання селян в Старому Салтові в листопаді 1905 р.” невідомого художника (Ж-724), “Збройне повстання робітників і селян в Люботині у 1905 р.” худ. Сафаргаліна А. Г. (Ж-727), “Горловське повстання у 1905 р.” худ. Капельникова Н. Р. (Ж-616). Більшість виступів та повстань починалась як стачка, мітинг, забастовка, але коли реакції адміністрації не отримували, то це переростало у збройні виступи, опори місцевій владі та царським військам. Художники намагались чітко передати настрій учасників, як повстанців, так і тих, хто придушував виступи. На художніх полотнах учасники представлені рішучими, діяльними, деякі з них мали сумніви. На іншому боці ‑ війська та поліція з ненавистю, злом, образою ставились до всих, кого вважали винними в збройних виступах. Торкаючись цієй теми, треба виділити картини “Грудневе збройне повстання в Москві 1905 р. (бій біля горбатого мосту на Червоній Прісні)” худ. Сафаргаліна А. Г. (Ж-669) та “Бой на барикадах в Харкові, 1905 р.” худ. Чернова Л. І. (Ж-534). Тут повстання охопили не лише частину населеного пункту, не трансформувались з мітингу чи стачки, тут були справжні бої за повалення царського режиму, за надання прав та землі селянам, соціальної допомоги робітникам. Митці чітко передають ту настирність, з якою діяли повстанці. Вони, вперше, в процесі збройних повстань висували політичні вимоги.
Події, повязані з Першою Світовою війною 1914-1918 рр., знайшли відображення в полотнах художників-баталістів різних періодів. Коли митці змальовують події тієї війни, то це можуть бути як великі батальні картини, так і невеликі полотна, де відображені менш маштабні битви та сутички. Саме в цей час у батальному художньому напрямі з`являється новий напрям, що зображує динаміку у рухах учасників баталії на полотні. Художники надихають життям та реалізмом події на своїх полотнах. З`являється почуття прагнення звичайного солдата відстояти своє право на визначення себе до певної державної приналежності. [6. с.‑74.]Митці, на прикладах картин з колекції Харківського історичного музею, чітко передають емоційний стан будь-якого воїна на портреті, у рухах, жестах. Художники-баталісти приділяють найбільше уваги саме баталії, залишаючи фон умовним, приветраючи увагу до самого процесу воєнних дій. Прикладами можуть бути картини художника Самокіша М. С. “Епізод із Імперіалістичної війни” (Ж-790) та “Бій партизан поблизу Ізюма на Харківщині, у 1918 р.” (Ж-879). Інші митці продовжують дотримуватись класичної школи батального живопису і детально змальовують не тільки учасників бойових дій, але і оточуюче середовище. Наприклад картини: “Епізод з Імперіалістичної війни 1916 р.” худ. Володимирова І. О. (Ж-467) та “Барикадний бій на Виборзькій стороні у 1914 р.” невідомого художника (Ж-277).
В період жовтневого перевороту та громадянської війни 1917-1921 рр. батальний живопис отримав широкий розвиток, відображаючи ідеї захисту соціалістичної Вітчизни, прагнення втановити єдину владу, остаточно знищити пережитки імперського типу управління державою, встановити демократичні права і свободи. Саме в полотнах цього періоду можна побачити єдність армії і народу, єдність робітничого класу та селянства, що виступали за різні політичні та військові сили, але переслідуювали одну мету ‑ формування великої єдиної держави. Художники-баталісти висунули на перший план образ безстрашного воїна-патріота за свої ідеї. Картини змальовують бойові дії у різних містах по всій державі. У колекції Харківського історичного музею є декілька прикладів батального живопису цієї тематики: “Збройне повстання робітників м. Харкова. Визволення міста від петлюрівців, 3 січня 1919 р.” худ. Капельникова Н. Р.(Ж-753), “Дії селян паритизанського загону в Печенігах” худ. Таньпетера К. А. (Ж-746), “Бій з Гайдамаками в Одесі” невідомого художника (Ж-285), “Бій за Арсенал 1917 р в Києві” худ. Бикова Ю. Ф. (Ж-578). Також є картини, які висвітлюють окремі важливі епізоди ходу бойових дій по всій країні: “Епізод бою в громадянську війну 1917-1921 рр.” худ. Володимирова І. О. (Ж-469), “Всі на захист Петрограда, 1919 р. (до боротьби з Юденічем)” худ. Серова В. О., копія з картини худ. Тоскіна Е. П. (Ж-308), “Епізод бою на Південному фронті, 1920 р.” копія з картини худ. Грекова М. Б. (Ж-45), “Будьоний на чолі кінного війська іде в атаку на білополяків” невідомого художника (Ж-41), “Пархоменко в бою за Донбас” худ Баришнікова Р. В. (Ж-788). Також є картини, присвячені не тільки бойовим діям, але і повсякденності на війні, як неминучому у будь-якому збройному протистоянні, наприклад: “Арешт царських генералів у лютневі дні, 1917 р” копія худ. Володимирова І. О. (Ж-276), “Зимовий взятий” худ. Кузнецова В. В., копія з картини худ. Серова В. О. (Ж-1039), “Сцена з подій єврейського погрому” худ. Мушкетова К. І. (Ж-30)
В батальному живописі періоду Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. художники-баталісти намагалися створити психологічно-конкретні образи радянських полководців, офіцерів, рядових, а також узагальнюючі образи, що символізують могутність, непохитну волю і героїзм радянського народу та армії вцілому в боротьбі з німецькими загарбниками. В колекції Харківського історичного музею зберігається багато великих маштабних полотен, що зображують саме запеклу баталію між двома ворогуючими сторонами. Прикладами можуть бути такі картини: “Переправа через р. Дніпро” худ. Балясного В. І. (Ж-1052), “Стояти насмерть” худ. Буднікова О. Г. (Ж-701), “Орловська битва” худ. Осадчука С. П. (Ж-1034), “Корсунь-Шевченківське побоїще”, худ. Каплана М. Я. (Ж-1035), “Сталінградська битва” невідомого художника (Ж-531), “Бій під Белгородом” худ. Мартинова А. В. (Ж-293), “Форсування Дніпра” худ. Горпенка А. А. (Ж-244), “Штурм Руського первалу Радянською армією” худ. Волинцева О. Н. (Ж-243), “За Вітчизну”, худ. Беседіна С. Ф. (Ж-323), “Штурм Рейхстагу” худ. Каплана М. Я. (Ж-542), “Розгром німців під Сталінградом” худ. Сабліна П. (Ж-532), “Епізод бою за оборону Севастополя” невідомого художника (Ж-66), “Героїчний подвиг широнинців” худ. Насєдкіна А. Л., Парчевського В. В. (Ж-805), “Бій за Харків” худ. Мегмедова Г. І. (Ж-371). На цих полотнах майстри-баталісти зобразили поряд з трагічністю війни, що охопила майже весь світ, ту мужність, впертість, рішучість, яку можна побачити на портретах учасників баталії. Німецьких солдат змальовують не так чітко, як радянських воїнів, іноді вони навіть виглядають принизливо. Автори не мають почуття жалю до німецького солдата. Дуже часто на картинах їх зображення не поступається карикатурному висміюванню.
Поряд з батальними картинами є картини військового побуту та картини, що відображують наслідки війни. Наприклад, картини художниці Наследишевої Н. І.: “Місто в огні” (Ж-229) та “Ранок. До Харкова у лютому 1943 р. вступають партизани” (Ж-546). Окремо можна назвати картину “Форсування р. Донець” худ. Осадчука С. П. (Ж-533), на якій зображено підготовку радянських воїнів до атаки. Митець чітко відображує у портретах учасників ту зосередженість та напругу, що була важливішою складовою при підготовці та веденню бойових дій. Радянські люди завжди прагнули свободи та визволення під час війни від окупантів. Діяли за допомогою партизанських загонів та диверсій. Особливим прикладом можна вважати тих, хто не зламав свою силу, не загубив стійкість духу у скрутному становищі та підіймався на боротьбу навіть у концентраційному таборі, прикладом є картина “Повстання в концтаборі Ланц-ІІІ” худ. Болотова Е. І. (Ж-1331).
Таким чином, ми бачимо, що колекція батального живопису Харківського історичного музею відображує не тільки різні історичні події, але і повністю розкриває розвиток стилів та шкіл вітчизняного батального живопису. Завдяки цьому дослідники можуть собі уявити розвиток бойових дій у різних баталіях. Художники зображували не тільки окремі епізоди бойових дій, характер війни, а і плани та стратегічні пункти, що займали війська супротивників. Завдяки батальному живопису відвідувач музею може наглядно уявити всю ту героїку та трагічність будь-якої війни, починаючи з періоду розвитку та становлення держави Київської Русі та закінчуючи картинами баталій Великої Вітчизняної війни, що стала трагедією як для одного, так і для іншого з ворогуючих блоків.
Завдяки великій експресивності та емоційності, батальний живопис має великі атрактивні властивості та здатен викликати у глядача найрізноманатніші почуття при розгляданні полотна батальної сцени. Без жанру батального живопису у тематичних виставках та експозиціях неможливо предати повноту ходу історичного процесу та виду дипломатичних відносин під назвою війна.
Батальний живопис в колекції Харківського історичного музею користується великою популярністю серед дослідників, бо достатньо відображує воєнні дії в історичних державотворчих процесах.
Література
1. Садовень С. С. Російські художники-баталісти XVIII-XIXст.‑М., 1955.‑647 с.
2. Бродський С. Радянський батальний живопис.‑Л.-М., 1950.‑548 с.
3. Українські радянські художники.‑К.: Мистецтво, 1972.‑563 с.
4. Словник художників України. Головна редакція української радянської енциклопедії.‑Київ, 1973.‑272 с.
5. Жолтовський П. М. Український живопис XVII-XVIIIст.‑К:. Наукова думка, 1978.-326 с.
6. Дмитренко А. Український радянський історичний живопис.‑К.: Мистецтво, 1966.‑134 с.
7. Самокіш М. С.‑М.: Советский художник, 1954‑79 с.