Музей і сучасність: актуальні проблеми музейної діяльності
Тези наукових доповідей (повідомлень)
На фронтах Великої Вітчизняної війни воювали сотні тисяч харків'ян. Більше двохсот уродженців Харкова і Харківської області стали Героями Радянського Союзу. Двом з них - льотчику А.К. Недбайлу і танкісту З.К. Слюсаренку - це почесне звання було присвоєно двічі. Харківський історичний музей зберігає пам'ять про їх героїчні подвиги. Серед значної кількості музейних предметів періоду Великої Вітчизняної війни є у фондах музею і комплекс матеріалів Захара Карповича Слюсаренка.
Народився З.К. Слюсаренко 16.09.1907 р. у місті Змійові в родині селянина. Важке матеріальне становище не дозволило йому отримати достойну освіту. З 13 років хлопцеві довелося почати самостійне трудове життя: працювати на лісозаготівлі, ремонті залізниці, Мерефянському скляному заводі. В 1932 році З.К Слюсаренко за партійною мобілізацією був направлений на навчання до Орловської бронетанкової школи. Так почалася служба в Червоній Армії, з якою він пройшов шлях від курсанта до командира з'єднання, генерал - лейтенанта танкових військ.
Велика Вітчизняна війна застала частину, в якій служив З.К. Слюсаренко, біля західного кордону країни. Танкістам прийшлося вести тяжкі оборонні бої під Тернополем, Львовом, Києвом, Житомиром, Конотопом, Харковом. Батальйон важких танків під командуванням капітана З.К. Слюсаренка приймав участь в запеклих боях під Москвою і Ленінградом. Захар Карпович вміло керував діями танкістів, проявляючи при цьому особисту мужність і відвагу, показуючи приклад виконання військового обов'язку.
З 1942 року З.К. Слюсаренко командував спочатку 168-ю, а потім уславленою 56-ю гвардійською танковою бригадою, що пройшла з боями шлях у 4 тисячі кілометрів. Бригада приймала участь у шестидесяти великих битвах, звільнила десятки міст і сотні селищ. П'ять танків, на яких протягом війни бився комбриг, були підбиті. Шість разів був поранений Захар Карпович, але тільки двічі знаходився у шпиталях, в інших випадках залишався в строю.
Восени 1944 року бригада Слюсаренка в складних умовах успішно форсувала Віслу, на західному березі біля м. Сташува і м. Шідлува захопила плацдарм і утримували його до підходу основних сил 7-го гвардійського танкового корпусу. За захоплення, утримання і розширення Сандомирського плацдарму гвардії полковнику Слюсаренку Захару Карповичу указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі "Золота Зірка".
Під час Берлінської операції 26 квітня 1945 року гвардійці З.К. Слюсаренка, діючи у південно – західній частині Берліну, по затопленому танку форсували Тельтов канал і увірвалися в місто, де з'єдналися з частинами 1-го Білоруського фронту, замкнувши коло оточення. За уміле керівництво цією сміливою операцією 31 травня 1945 року гвардії полковнику Слюсаренку З.К. було вдруге присвоєне звання Героя Радянського Союзу.
Після війни генерал – лейтенант Слюсаренко З.К. жив у Києві, займав відповідальні посади в Радянській Армії, у тому числі з 1960 до 1965 року був заступником командуючого Північної групи військ. У 1965 році вийшов у відставку. 6 квітня 1977 року З.К.Слюсаренко пішов із життя. Він був нагороджений двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Суворова 2-го ступеню, Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, Червоної Зірки, медалями, іноземними орденами. На батьківщині славного танкіста, у місті Змійові, йому встановлений бронзовий бюст.
Комплекс матеріалів З.К. Слюсаренка, що зберігається у Харківському історичному музеї, досить різноманітний. Це фотодокументи, негативи, документи, особисті речі, книга, що надходили до музею протягом 1940-1970-х рр. Перші матеріали надійшли ще у 1946 р., коли ХІМ мав назву "Харківський державний історико-краєзнавчий музей ім. Г.С.Сковороди". Серед них 9 фотодокументів (Інв. 12164 – 12172), підбірка фотографій у вигляді буклету "Двічі Герой Радянського Союзу гвардії – полковник Слюсаренко Захар Карпович" (Інв. 12154 - 12163) і телеграма-блискавка дружині героя з повідомленням про нагородження його орденом Леніна (Інв. 9370). На жаль, джерело надходження цих матеріалів невідоме. Привертає увагу фотопортрет 1944 року з дарчим написом дружині (Фт-1856) і фото з зображенням хати у м. Мерефа, де якийсь час мешкав Захар Карпович. У колекції всього 2 фотографії періоду його навчання в школі бронетанкових військ. У 1949 році колекція музею поповнилася ще одним фото (Фт-2046), що було передане сином З.К.Слюсаренка. Це фотопортрет кінця 40 – х років з цікавим дарчим написом: "На память сыну будущему танкисту, Игорю Захаровичу, от отца "старого" танкиста З.К.Слюсаренко, "догоняй".
У 1964 році з архіву Міністерства Оборони СРСР до музею була прислана фотокопія подання від 20.08.1944 р. на присвоєння Слюсаренку З.К. звання Героя Радянського Союзу (Д-12672/1,2).
Найбільша частина комплексу - 32 предмета, була передана до музею у 1973 р. особисто Захаром Карповичем. Серед них срібний портсигар (М-2244), компас (М-2245), шинель (Тк-2965), книга "Останній постріл" (КБ-6373), написана З.К.Слюсаренком, з дарчим написом Харківському історичному музею, подяка за взяття Берліну 2 травня 1945 року (Д – 17215), поздоровча телеграма від однополчан з приводу присвоєння звання двічі Героя Радянського Союзу у липні 1945 року (Д-17216) та 17 негативів. Більша частина їх відноситься до періоду Берлінської операції.
На жаль, у колекції дуже мало матеріалів, що висвітлюють післявоєнне життя З.К. Слюсаренка, його громадську і літературну діяльність. До цього періоду належать лише дві фотографії к.60-х – п.70-х років (Фт-2047, Фт-2048). У збірці фотографій переважають індивідуальні фотопортрети воєнних років, немає жодного родинного фото, майже немає сюжетних фотографій.
Завершуючи огляд персонального комплексу двічі Героя Радянського Союзу З.К.Слюсаренка, можна зробити висновок, що, хоча колекція цікава і різнопланова, треба докласти зусиль для її подальшого поповнення, що дасть можливість музею всебічно відображати життя нашого відомого земляка.