Стильові особливості пам’ятників харківської церковної архітектури

Українська церковна архітектура з’являється ще у часи Київського християнства. Успадкувавши давньоруську традицію, Православні церкви на Слобожанщині, порівняно з іншими українськими християнськими храмами, у результаті специфічної культурної історії регіону, відрізняються певними стильовими особливостями. Яскраві за сенсом і прості в плані, багаті за формами об’ємів та декору, чіткі кристалічні маси цих споруд своїми вишуканими силуетами справляли велике враження серед низької одноповерхової забудови. Архітектура цих храмів виражає художні ідеали народу, підйом його самосвідомості в один з найважливіших періодів історії України – визвольних змагань козацької революції.

Шедевром архітектури цього напрямку є Покровський собор (1689) у Харкові. Його три огранені башти-верхи з трьома заломами, кожна з яких стрімко злітає догори, вражають уяву витонченістю форм та красотою силуету. Покровський собор – найдавніша споруда у Харкові, освячена у 1789 році. Чудово зберігся, без спотворення переробками, пам’ятник українського зодчества, особливістю якого є розташування куполів по головній вісі храму та особливий спосіб зведення куполів, успадкований від дерев’яної архітектури. В нижньому ярусі собору знаходилася Хрестовоздвиженська церква, що слугувала в давні часи склепом представників видатних слобідських стародавніх родів; також там знаходилася гробниця шанованого в місті єпископа Мелетія.

Успенський собору Харкові був закладений у 1771 році, освячений у 1783 році. Будувався він за планом та фасадом московської церкви св. Климента; розширений та частково змінений у 1885 і 1887 роках. Старовинний іконостас – чудова пам’ятка декоративних творінь стилю бароко XVIII століття, виконаний з 1775 по 1783 рік.; був зроблений з липового дерева, густо визолочений та прикрашений срібними ризами стародавніх ікон, являв собою звичайну в ту епоху «золоту стіну», що були і в інших більш ранніх храмах. Наприклад – Козелецькому, Андріївському в Києві та інших, що належали до творінь Растреллі та його школи. Створення такого іконостасу приписується Растреллі, хоча документальні дані про це відсутні.

На особливу увагу заслуговує Благовіщенський собор у Харкові. Він належить до числа найстаріших храмів міста Харкова. Початкова історія його виникнення схована в  історії заснування і релігійно-культурному житті Харкова. Про цей «перший період» його існування збереглося доволі мало достовірних даних але й ті, що збереглися, різняться випадковим характером, є уривані та дають мало «історичного матеріалу». Головними джерелами історії «старого» Благовіщенського храму за цей початковий період слугують «Куряжскія записи» (1701-1720), «Метрическія книги» (з 1721 року), «Опись церкви», складена в 1775 році та інші церковні документи. Перший храм Благовіщення Божої Матері був зведений не пізніше 1655 року. Одночасно з церквами Миколаївською, Воскресенською. Перший храм був невеликий, дерев’яний, найпростіший, в тому художньо-архітектурному типі, за яким в той час, звичайно, будувалися дерев’яні церкви на Слобідській Україні: однопрестольний, з трьома главами, натомість огорожі був обнесений тином. Дзвіниця також була дерев’яна, рублена. Храм цей згорів у 1738 році. Кам’яний храм був заснований у 1789, а освячений у 1794 році. Всього він будувався п’ять років. У 1844-1846 роках храм був капітально відремонтований і у ньому встановили новий іконостас. Старий Благовіщенський храм в порівнянні з іншими храмами м. Харкова особливо відрізнявся за своїм устроєм, прикрасами, та місткістю. Ось чому, з 1846 року він деякий час називався навіть «собором». Першою, думка про зведення нового Благовіщенського храму з’явилася в невеликому колі іменитих прихожан, які і зайнялися процесом реставрації старого храму. Новий Благовіщенський храм – це монументальна споруда, культурно-історична пам’ятка релігійного мистецтва. Храм збудований у ново-візантійському стилі. Споруда мала фігуру подовженого квадрату, форму «човна» з п’ятьма куполами: один головний над центральним квадратом та чотири з боків. Зі сторони західного архітектурного фасаду відзначається своєю величчю головний портал з чудовими колонами, масивними вхідними дубовими дверима та широкими гранітними сходами. Купольне покриття, відносно художності церковної споруди – легке, пропорційне. Та ж архітектурна стрункість та завершеність художнього задуму талановитого зодчого відчувається і всередині храму, в самому плані архітектурної побудови. За архітектурним розміщенням та будовою частин, храм розподілений на три нефи: середній, більш високий та два бокових. Зі східної сторони план храму закінчується трьома закругленнями чи абсидами, відповідно широті внутрішніх нефів. Головний іконостас – повністю захоплює увагу глядача. Виповнений з білого, ніжного карарського мармуру; його тихий та витончений образ особливо відтіняється східно-візантійським орнаментом і позолотою стін, арок та плафонів. Стиль виробу, легкість і грація, пропорції загальної маси та надзвичайно вправне розміщення іконостасу під звід арки, що віддаляє вівтар від церкви – все це робить іконостас видатним художнім твором, вартим великої уваги. Місця для образів не справляють враження отворів, а навпаки, з тілом іконостасу складають якби одне ціле. Загальна гармонія, ефект враження внутрішнього виду храму переважно створюється від художнього розпису іконами і духовними картинами стін, куполу й плафонів храму та їх розташування. Всі зводи, купол та частини стін до карнизу орнаментовані за способом sgrafitto, що складається з накладання кількох тонких слоїв кольорової штукатурки. Основні мотиви орнаментів взяті з храму Святої Софії-Премудрості Божої в Константинополі та древньогрецьких рукописів. Харків, завдячуючи Благовіщенському собору, збагатився новим, культурно-історичним пам’ятником, що складає найкращу прикрасу та велич міста. Тож харків’яни пишаються своїм найвідомішим витвором архітектурного мистецтва та намагаються бути гідними його слави.