О.К. Алчевський – один з організаторів банківської справи на Харківщині

О.К. Алчевський був у числі перших і найбільш відомим банкіром Харківщини. Представник південнозаводської групи підприємців, харківський першої гільдії купець і радник комерції Олексій Кирилович Алчевський розпочав свою комерційну діяльність з того, що у 1867 році відкрив у Харкові чайну лавку. Мало кому відомий міщанин з Сум за рахунок своєї підприємливості вже у 1868 році був серед засновників Харківського торговельного банку. Це був перший у Росії акціонерний банк, створений за приватною ініціативою, так як заснований раніше Петербурзький приватний банк було відкрито за допомогою уряду. У 1871 році О.К. Алчевський виступив ініціатором заснування Харківського земельного банку – першої в Росії установи іпотечного кредиту. Не маючи значних капіталів, О.К. Алчевський був скоріше організатором справи, а статут банку було складено управляючим Харківською конторою Державного банку І.В. Вернадським.

Так як статут Харківського земельного банку чітко обмежував умови надання позик тільки під наявне майно на правах особистої приватної власності, то в умовах зростання попиту на грошовий капітал для розвитку виробничої сфери економіки О.К. Алчевський сформував систему зв’язків із Харківським торговельним та Катеринославським комерційним банками. Кошти Земельного банку переводилися на рахунки лоро до торговельного банку, а звідти гроші йшли на фінансування численних підприємств, серед засновників яких виступав О.К. Алчевський. У 1875 році Алчевський заснував Олексіївське гірничопромислове товариство з правлінням у Харкові. У 1895 році Алчевський виступив у числі засновників Донецько-Юр’ївського металургійного товариства з правлінням у Петербурзі та увійшов до його дирекції. Але банкір та підприємець у значній мірі ризикував, коли спрямовував гроші акціонерів зазначених банків у перспективні галузі виробництва, прибутки від яких очікувалися у перспективі. Обладнання Донецько-Юр’ївського металургійного товариства, на думку експертів, було одним із найкращих на півдні Росії. Здавалося, що фінансовий стан цих підприємств був стійким і в майбутньому малювалися оптимістичні перспективи. Однак Алчевський створив свої підприємства в значній мірі на ресурси Харківського торговельного банку, куди переводилися також гроші Харківського земельного банку. Економічна криза 1900 року та обмеження кредитування під заставу цінних паперів виникли труднощі при маніпулюванні “чужими грошима”. Щоб запобігти банкрутства, Алчевський сподівався на дозвіл Міністерства фінансів для випуску облігацій на 8 млн. крб. під заставу майна підприємств, в яких він відігравав провідну роль. Але міністр фінансів С.Ю. Вітте відмовив у цих клопотаннях, і 7 травня 1901 року О.К. Алчевський кинувся під потяг на Варшавському вокзалі Петербурга. Людина, яка іще вчора вважалася мільйонером, залишила після себе майна на 150 тис. крб. при заборгованості в 19 млн. карбованців.

Після трагічної загибелі О.К. Алчевського та з’ясування причин банкрутства Земельного банку було визнано доцільним Комітету міністрів звернутися до імператора Миколи II із проханням відкрити даній банківській установі кредит у Державному банку на суму 6 млн.крб. для сплати термінових зобов’язань. Це приблизно ті гроші, у яких С.Ю. Вітте відмовив раніше О.К. Алчевському. Коли С.Ю. Вітте відмовляв у кредиті О.К. Алчевському, то він, мабуть, вже мав на увазі зміну керівництва банку і відповідні наміри заволодіти Харківським земельним банком із боку Московського торговельного дому братів Рябушинських. Перед трагічною смертю О.К. Алчевського значна частина його цінностей опинилася у перезаставі Товариства мануфактур П.М. Рябушинського, яке відкрило терміновий кредит Харківському торговельному банку. Після самогубства О.К. Алчевського почалося різке зниження цін на акції Харківського земельного банку, Рябушинські почали скуповувати ці акції і на надзвичайних зборах акціонерів 26 червня 1901 року вони спромоглися зібрати більшість голосів та захопити у свої руки справи банку.