Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Книги ХVІІІ - поч. ХХ ст. з історії Слобожанщини у фонді бібліотеки ХІМ та їх використання в науково-дослідній, експозиційній та науково-освітній роботі музею

Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства

Голеніщева Антоніна Петрівна

Тези наукових доповідей (повідомлень)

 

Найбільшу частину книжкового фонду бібліотеки ХІМ займають книги з історії України, найцікавіші з яких це книги з історії Слобожанщини. Ця література розглядає питання заселення краю, його історико-географічний розвиток, історію виникнення слобідських полків.

Серед описово-статистичних джерел з історії України важливе місце займають описи Харківського намісництва кінця 18 ст. В них вперше була зроблена спроба охарактеризувати один з важливих регіонів українських земель відомий під назвою Слобідської України. Ці унікальні за змістом джерела містять відомості про адміністративно-політичний устрій, кількісний склад та соціально-етнічну структуру населення, його заняття, побут та культуру. Нині ця територія входить до складу Харківської, Сумської областей України і частково Воронезької, Бєлгородської та Курської областей Росії. Слобідська Україна стала активно заселятися з часу визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. проти польсько-шляхетського панування за створення власної держави і описи Харківського намісництва дозволяють відтворити стан заселення та господарського освоєння краю на кінець 70-х — середину 90-х років 18 ст.

На сьогодні відомі три описи Харківського намісництва: 1785, 1787, 1788 рр. Всі три описи мають спільний протограф-опис, складений І.Переверзєвим, тобто це три різних списки одного і того ж опису. У той же час кожний з них мав своє функціональне призначення, що вплинуло на їх структуру.

В бібліотеці ХІМ є “Топографическое описание Харьковского наместничества” 1788 р. Чимало достовірних даних, наведених у топографіч-ному описі Харківського намісництва, робить його важливим джерелом для науково-дослідної та науково-освітньої роботи в музеї.

В описі надається історія виникнення слобідських полків, детально описані міста Білгородської лінії. Викликають інтерес грамоти слобідським полкам. Грамоти дають можливість простежити процес заселення Слобідської України, становище слобожан у другій половині 17 ст. Автор розповідає про систему управління в полках, управління Слобідською Україною з боку Росії, зазначає що “Слободские полки именовались по пяти полковым городам: Харьков, Сумы, Ахтырка, Острогожск и Изюм. В каждом полковом городе было правительство, т.е. Полковая канцелярия, где ведомы были всех жителей того полку воинские и гражданские дела” [9, с.24].

Далі детально описується географічне положення Харківського намісництва, його грунт, клімат, ріки, озера. Значне місце приділено землеробству, наведені дані про врожайність. Крім землеробства і скотарства, жителі Слобідської України займалися гуральництвом і садівництвом. Автор детально розповідає про ремісничі спеціальності в губернському й повітових містах. Лише в Харкові нараховувалося близько 20 ремісничих спеціальностей: чоботарі, римарі, кушніри, шаповали, столярі, склорізи, колісники, стельмахи, бондарі, мідники, слюсарі і т.п.

Велике місце в “Топографическом описании Харьковского наместни-чества” відведено торгівлі. Ярмарки відбувалися не тільки в містах, а й у селах, приватних і казених слободах. На них продавалося багато іноземних товарів, а особливо російських.

Питання історії торгівлі в краї розглядались також Аксаковим І.С. (1823-1886) - російським письменником-публіцистом, який за завданням географічного товариства побував у Києві, Харкові, Полтаві та інших містах України та написав у 1858 р. “Исследование о торговле на украинских ярмарках”, яке є важливим джерелом для вивчення історії торгівлі.

Автор дослідження дає докладний опис одинадцяти ярмарок. Спочатку Аксаков І.С. знайомить читача із загальним видом української ярмарочної місцевості і того середовища, де відбувалась торгівля та характером головних діячів. Перша частина книги містить опис кожного ярмарочного пункту і кожного ярмарку окремо. Друга частина - нариси торгівлі кожним значним товаром, їх торгової долі і мандрування по всіх ярмарочних митарствах.

В фонді бібліотеки ХІМ також зберігається “Введение к украинским ярмаркам И.С.Аксакова” 1858 р., в якому міститься загальний історичний та економічний погляд на тему дослідження.

Серед історичних творів 18 ст. певне місце посідає “Летописное повествование о Малой России” О.Рігельмана ч.1-4 1785-1786 рр. Ця праця була вперше повністю видана Й.Бодянським у 1847 р.

При написанні цієї роботи О.І.Рігельман використав українські козацькі літописи, польські хроніки і мемуари, книгу С.Мишецького “Історія козаків запорозьких”, а також власні спостереження та документальні матеріали. Праця має додаток: “Список именной всем бывшим в Малой России гетьманам”, а також альбом (28 портретів представників різних соціальних верств населення України) та двох карт України.

Документи та ілюстрації цього видання будуть у пригоді при створенні музейних експозицій та виставок.

Історія Слобідської України розглянута у статті видатного ученого-славіста, фольклориста, етнографа, письменника — Срезневського І.І. (1812-1880) “Историческое обозрение гражданского устроения Слободской Украины со времени заселения до преобразования в Харьковскую губернию”, надруковану в Харківських Губернських Відомостях у 1839 р. В бібліотеці ХІМ є окреме видання цієї роботи видане у Харкові у 1883 р.

Цікаві відомості про Слобожанщину можна знайти в історично-художніх нарисах Г.Ф.Квітки-Основ'яненка (1778-1843) - українського пись-менника і культурно-громадського діяча, вся діяльність якого була пов'язана з Харковом. Г.Ф.Квітка-Основ'яненко походив із одного з найстаріших родів на Слобожанщині, з якого вийшло чимало високих для тих часів урядовців вищого козацького полкового управління.

В історії Cлобідських полків, зокрема Харківських, Квітки відігравали велику роль, починаючи з другої половини 17 ст. і кінчаючи скасуванням козацької автономії цих полків 1765 р. за Катерини ІІ.

Серед кращих історико-художніх творів з історії Слобожанщини можна назвати: “О Слободских полках” (1840), “История театра в Харькове” (1841), “Основание Харькова” (1843). В цих творах Квітка використав власні враження, деякі офіційні документи, народні перекази та спогади очевидців.

У нарисі “Основание Харькова (Старинное предание)” Квітка-Основ'яненко робить спробу відтворити картину заселення вільних земель Слобожанщини переселенцями-втікачами з-за Дніпра в 17 ст. На основі сімейних переказів, літопису Квіток і власного домислу автор створює легенду про походження Квіток і заснування предком Андрієм Квіткою Основи.

“История театра в Харькове” - багатий фактажем нарис про репертуар, театральні звичаї, антрепренерів Харківського театру кінця 17 - поч. 19 ст. Сам активний учасник театрального життя, Квітка дає кваліфіковану характеристику виставам, визначнішим акторам і театральним трупам.

Найбільш популярна серед фахівців книга з історії колишньої Харківської губернії — це “Историко-статистическое описание Харьковской епархии Филарета” 1852-1858 рр. у п'яти томах.

Філарет (Гумілевський Дмитро Григорович) (1805-1866) - письменник, церковний діяч, історик, богослов. Був архієпископом у Харкові з 1848 - і до 1859 р. Серед подібних видань, здійснених в часи Російської імперії і присвячених іншим єпархіям, книга Філарета є найкращою та повноцінною. Вона містить важливий матеріал з історії Слобожанщини. В ній детально описано військові поселення, повіти, села і міста Харківщини та Сумщини, подаються відомості про топоніміку краю, наводяться численні документальні матеріали, а також оповіді та легенди.

Не менш важливе видання з історії Слобідської України: “Список населенных мест по сведениям 1864 года XLVI. Харьковская губерния” Спб, 1869. Книга видана Центральним статистичним комітетом міністерства внутрішніх справ. У І розділі книги надаються такі загальні відомості про Харківську губернію як: топографічний огляд, гідрографічний огляд, клімат, сухопутні сполучення, історичний нарис, народонаселення, сільськогоспо-дарська промисловість. У ІІ розділі розглядаються міста Харківської губернії і наводяться цифрові дані про кількість будинікв, мешканців, церков, учбових та благодійних установ, базарів, ярмарок, фабрик та заводів. Далі наводяться відомості по повітам. Книга має велику карту Харківської губернії. В кінці видання є алфавітний покажчик населених місць. Завдяки цьому виданню можна дізнатись будь-яку інформацію про усі населені місця Харківської губернії.

Початковий період історії Слобідської України та створення слобідських полків один з найцікавіших періодів цього регіону.

Виникнення слобідского козацтва пов'язане с заселенням і освоєнням протягом 17-18 ст. великої території між кордонами трьох держав — Росії, Речі Посполитої та Кримського ханства. На освоєних землях переселенці створили своєрідну адміністративно-територіальну і військову організацію — Слобідські черкаські полки. “Название полков слободскими,- писав один із перших їхніх істориків І.К.Квітка,- произошло от поселившихся слобод, кои переименовано местечками, название черкесами потому, что первоначальные семейства, пришедшие для поселения сумского полка, вышли из повета Черкасского, староства Чигиринского, бывших в польском владении, за которыми и из других областей оных, а также Харьковский и Ахтырский полки приняли наименование вообще черкасами” [6, с.5].

Полки були учасниками майже усіх воєн, що вела Росія. Їхні бойові подвиги відзначені всіма почесними нагородами що існували в царській армії.

Політична та воєнна історія Слобідських полків також змальована у творі П.Головинського “Слободские казачьи полки” СПБ, 1864.

Історія Слобожанщини та Харківського полку одна з головних тем творчості Альбовського Є.О.- кадрового офіцера, письменника, краєзнавця другої половини 19 — поч. 20 ст. Згідно родинній традиції, він вступив на військову службу в Харківський слобідський полк. В той час широке розповсюдження здобула полкова історіографія. Для вивчення історії полку знадобились поїздки до архівів Москви, Харкова, розшук та вивчення документів. В процесі своїх досліджень Альбовський познайомився з Д.І.Багалієм, який підтримав молодого історика та дав в його розпорядження важливі архівні матеріали та особисту бібліотеку з багатим зібранням старовинних книг.

У 1895 р. в Харкові виходить перша книга Є.Альбовського “История Харьковского слободского казачьего полка. 1651-1765”. Через два роки в 1897 р. у Мінську вийшла друга частина історії Харківського полку до кінця 19 ст. Монографія Є.О.Альбовського виходить за межі воєнної історіографії. Це дійсно науково-історичне дослідження, яке відтворює реалістичну картину військового та цивільного життя Слобідської України в 17-18 віках.

Для вивчення історії Слобідської України корисною може бути книга “Краткий очерк истории Харьковского дворянства Л.В.Илляшевича” Х., 1885. Книга написана спадковим дворянином Харківської губернії, Л.В.Ілляше-вичем. Вона розкриває сторінки Харківського дворянства з моменту заснування міста і до 1880 р.

Довгі роки представники Харківського дворянства ставали воїнами, захищавшими Вітчизну, будівниками храмів і монастирів, службовцями державних установ. Зображення гербів і дворянських грамот, список осіб, внесенних в Дворянську родословну книгу Харківської губернії в 1786 р. все це може бути додатковим матеріалом у вивченні історичного минулого Слобожанщини та створенні музейних експозицій.

Найповніше втілення історичне краєзнавство Слобожанщини знайшло в творчості видатного українського історика і громадського діяча, академіка УАН (з 1918) Багалія Д.І. (1857-1932). Наукова спадщина Д.І.Багаліія включає понад 500 публікацій.

Центральне місце серед них посідають дослідження з історії Слобідської України. Багалій ввів до наукового обігу чимало архівного матеріалу. Його праці поклали початок систематичному науковому вивченню історії Слобожанщини.

Д.І.Багалій мав певний план вивчення історії краю, котрий передбачав дослідження заселення, соціально-економічного та культурного розвитку. Цей план отримав свій повний вираз в промові Д.І.Багалія “Заселение Харьковского края и общий ход его культурного развития до открытия университета” з якою він виступив на університетському акті в 1889 р. Першим важливим кроком в здійсненні плану стала публікація в 1887 р. “Очерков истории колонизации и быта степной окраины Московского государства” Т.І.История колонизации” М., 1881. Провідним в цій монографії є описи місцевості, географія населення, політико-адміністративний поділ. Ця робота була удостоєна премії Петербурзької Академії наук. Другий том нарисів на жаль не вийшов, але замість нього були опубліковані численні статті та замітки Д.І.Багалія, присвячені окремим питанням – торгівлі, духовній та матеріальній культурі, землеволодінню. Всі вони були згодом перевидані у вигляді двох окремих збірників: “Очерки из русской истории Т.I. Статьи по истории просвещения и культуры” Х., 1911, “Очерки из русской истории. Т.2. Монография и статьи по истории Слободской Украины” Х., 1913.

Наступним кроком у вивченні Д.І.Багалієм історії Слобожанщини стало створення у співавторстві з Д.П.Міллером двотомної праці “История города Харькова за 250 лет его существования” Х., 1905, Т.1; Х., 1912, Т.2. Ця праця охоплює майже усі сторінки історії Харкова на протязі двох з половиною віків. Другий том доповнює окремий додаток “Альбом старинных планов г.Харькова, снимков его видов и портретов его деятелей”

Серед кращих творів Д.І.Багалія: “Історія Слобідської України” Х., 1918. Ця робота з історії Слобожанщини охоплює період з моменту його заселення і до початку ХХ ст. Вона включає в себе важливі проблеми історичної географії та етнографії краю, його соціально-економічного і політичного розвитку, історію духовної і матеріальної культури, побуту населення. Написана простою і зрозумілою українською мовою з деякими діалектичними особливостями, характерними для Слобожанщини, насичена фольклорно-етнографічним і ілюстративним матеріалом.

Це перша велика робота Д.І.Багалія, написана українською мовою. Створюючи цю роботу, Д.І.Багалій переслідував просвітницьку мету. “Історію Слобідської України” - підкреслював він, - треба знати і нашій інтелігенції, котра працюватиме серед слобідсько-українського населення, і самому народові, котрий своєю кров'ю обороняв цю країну од ворогів” [2, с.3].

Багату творчу спадщину, яка має велике значення для вивчення історії і культури Слобожанщини залишив М.Ф.Сумцов (1854-1922) - видатний український етнограф, літературознавець та громадський діяч.

Перу дослідника належать численні праці й розвідки з етнографії, історії російської та української літератури, народної творчості, нариси з історії окремих губерній і повітів України, мистецтва, педагогіки, освіти та культури наслення України.

Історією Слобожанщини вчений цікавився упродовж усієї наукової діяльності. Найширшою щодо кількості висвітлених в ній питань є робота “Культурные переживания” (1889-1890). Це велике за обсягом дослідження у формі окремих нотатків з родинних і весільних українських обрядів, ремесел і промислів, одягу та їжі селян, музичним інструментам, громадським організаціям, святам, іграм, обрядам і повір'ям. Для ціє праці характерна спроба не просто опису і порівняння різноманітних народних звичаїв, а прагнення розкрити через “культурные переживания” українського селянина, його неповторну душу і зрозуміти його.

Малою енциклопедією Слобожанщини вважають працю М.Ф.Сумцова “Слобожане. Історико-етнографічна розвідка”, яка вийшла у видавництві “Союз” у 1918 р. Для М.Ф.Сумцова ця узагальнююча праця була найдорожчою. У передмові до книги автор зауважував: “На цю книжку треба дивитись з такого погляду, як на першу спробу наукового викладу що до еволюційного життя Слобожанщини на протязі трьох віків, по можливості з усіх боків – станового, промислового, що до торгівлі, побуту, сім'ї, школи, переселення, словесності і т.д.” [15, с.5].

Дійсно, в цій книзі М.Ф.Сумцов змальовує всі сторони життя слобожан: заселення краю, розвиток хліборобства, промисловості, торгівлі, сімейний побут, звичаї та обряди, розвиток науки і мистецтва, наводить короткі відомості про діячів слобідського фольклору. Книга написана чудовою мовою, має ілюстрації.

Дослідження М.Ф.Сумцова містять цінний фактичний матеріал, а відомості з питань побуту і духовної культури українського народу можуть бути добре використані в музейній роботі.

Всі названі книги давно вже стали бібліографічною рідкістю і тим приємніше, що бібліотека ХІМ має в своїх фондах ці раритетні видання. Ці книги – важливі історичні джерела, бо в їх основі лежать унікальні документи. І по сей час вони не втратили своєї науково-пізнавальної цінності і мають важливе значення для науково-дослідної, експозиційної та науково-освітньої роботи музею.

 

Література

1.                Аксаков И.И Исследование о торговле на украинских ярмарках.- Спб, 1858.- 381с.

2.                Альбовский Е. История Харьковского слободского казачьего полка (1651-1765)// Харьковский сборник. Вып.10.- 1896.- С.1-117; Вып.9.- 1895.- С.1-100.

3.                Багалій Д.І. Історія Слобідської України.- Х., 1918.- 308с.

4.                Багалей Д.И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства.- М., 1887.- 614 с.

5.                Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования.- Т.1.- Х., 1905.- 568 с.

6.                Головинский П. Слободские казачьи полки.- Спб, 1864.- 246 с.

7.                Записки о Слободских полках с начала их поселения до 1766 года.- Х., 1812.- 24 с.

8.                Илляшевич Л.В. Краткий очерк истории Харьковского дворянства.- Х., 1885.- 168 с.

9.                Квитка Г.Ф. Повести и рассказы. Т.IV. Статьи исторические.- Х., 1901.- 478 с.

10.           Описи Харківського намісництва кінця ХVІІ ст.: Описово-статистичні джерела.- К., 1991.- 220 с.

11.           Потрашков С.В. Слобідські полки. Історія, героїка, атрибутика.- Х., 2009.- 167 с.

12.           Ригельман А. Летописное повествование о Малой России.- М., 1847.- 101 с.

13.           Слобідська Україна. Короткий історико-краєзнавчий довідник.- К., 1994.- 80 с.

14.           Слюсарский А.Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины ХVІІ-ХVІІІ вв. Х., 1964.- 459 с.

15.           Список населенных мест по сведениям 1864 года. XLVI. Харьковская губерния.- Спб., 1869.- 208 с.

16.           Срезневский И.И. Историческое обозрение гражданского устроения Слободской Украины со времени ее заселения до преобразования в Харьковскую губернию.- Х., 1883.- 24 с.

17.           Сумцов М.Ф. Слобожане. Історико-етнографічна розвідка.- Х., 1918.- 239 с.

18.           Топографическое описание Харьковского наместничества.- 1788.- 170 с.

19.           Филарет(Гумилевский) Историко-статистическое описание Харьковской епархии.- М., 1857-1859.- Отд. 1-5.