Харківський купецький банк – перший комерційний банк міста

Після активного державного перетворення 1861 року потреби в кредиті всіх класів суспільства Російської імперії були такими великими, що викликали необхідність у відкритті банків. Як згадував останній директор Харківського купецького банку М.Жуков: ”Харківський купецький банк був у нашому місті першою та єдиною громадською установою. Але потреби міста вже на той час були великими: по обсягах своїх торгівельних відносин та операцій Харків винятково вдячний в інтересах кредитних угод. В ньому розташовано три найголовніші ярмарки в Росії; за своїм географічним положенням він стає центральним пунктом пропозицій та попиту між Півднем та Північчю, зв’язуючи в собі торгівельно-промислові та хліборобські значної частини південно-західних та південно-східних районів імперії.”

10 липня 1864 року Харківський міський голова Олексій Олександрович Скрипник зібрав громадські збори, на яких закликав 80 купців, 5 міщан та 11 цехових скласти клопотання про відкриття банку на основі “Нормального положення про міські громадські банки” (1862 р.). За проектом статуту банку капітал, необхідний для його відкриття, складався із 25  тис. карбованців, що належали місту Харкову та із 25 тис. карбованців запасного капіталу заштатного міста Золочева. Статутом передбачалося, що ці суми повинні були негайно відраховані на позики з перспективою поповнення їх із майбутніх прибутків банку. Але за таких умов відкриття банку було недозволено урядом і тому 16 квітня 1865 року О.О. Скрипник знову запропонував громадським зборам відкрити банк з основним капіталом в 15 тис. карбованців добровільних пожертвувань із боку купців. 31 грудня 1865 року міністр фінансів докладав Сенату про відкриття Харківського купецького банку з основним капіталом 15 тис. карбованців, а 8 березня 1866 року відбулися вибори Правління банку. Першим директором було обрано Івана Івановича Ващенка, купця другої гільдії, гласного міської Думи, найбільшого вкладника Харківського купецького банку, власника свічкового та пивоварного заводів, відомого у місті благодійника, який зробив найбільший внесок на будівництво Троїцької церкви. Товаришами директора стали купці Акименко Семен Михайлович та Кравцов Іван Федорович. Усі керівні посади банку були затверджені губернатором графом Олександром Карповичем Сіверсом. У перший, найважчий період діяльності банку І.І. Ващенко підтримував касу власними коштами і виконував свої обов’язки, як і його товариші, безоплатно. Майже увесь прибуток банку спрямовувався на збільшення основного та запасного капіталів.

За перші двадцять років діяльності операції банку зросли банку зросли з 706702 карбованців (1866 р.) до 38040630 крб., основний капітал зростає до 1300000 крб. Позики під заставу товарів інколи перевищували 2 млн. крб. За перші двадцять років отримано чистого прибутку 3579818 крб. За період з 1866 по 1893 рік у розпорядження міської Думи було надано 2571320 крб., тобто в середньому 95 тис. крб. на рік. Навчальним закладам із прибутку банку було відраховано за цей період 329834 крб., у тому числі: ремісничому училищу 101614 крб., комерційному училищу 75000 крб., технологічному – 61043 крб., реальному училищу 45676 крб.

Найстаріший у місті – Харківський купецький банк, на початку своєї діяльності розташувався в будинку Сергєєва, потім у старовинному двоповерховому будинку купця Ломакіна на розі колишньої Торгової площі та Плєтнєвського провулку. У цьому будинку двічі надавали помешкання імператору Олександру I. У 1908 році цей будинок було визнано аварійним та знесли. Було оголошено Всеросійський конкурс на проект нової споруди, яку купці вирішили зробити універсальною: на першому поверсі розмістити банк, на другому і третьому поверхах – контори для різних організацій, а на останніх – готель “Асторія”. До виконання було прийнято проект у стилі модерн петербурзьких архітекторів Васильєва та Ржепішевського. Будівництво конструкції з монолітного залізобетону було завершено в 1913 році.