Всеукраїнська наукова конференція, присвячена 150-річчю з дня народження видатного українського вченого, академіка АН України М. Ф. Сумцова
Тези наукових доповідей (повідомлень)
В 1877 році при Імператорському Харківському Університеті було створено історико-філологічне товариство.
Виникнення історико-філологічного товариства в кінці сімдесятих років 19 ст. співпало з пожвавленням провінційної історіографії, з тим прагненням до вивчення народності і давнини, яке виявилось як результат виникнення в самому суспільстві прагнення до розвитку національної самосвідомості на ґрунті вивчення вітчизняної історії. Зацікавленість історичним вивченням в різних містах виявилась по різному, в залежності від місцевих умов. В одних місцях виникали архівні комісії, в інших головними працівниками виступали церковно-археологічні комітети, в третіх ‑ Товариства вивчення рідного краю. Подекуди місцевою історією зайнялися такі установи, як статистичні комітети. Місцями виникали музеї археологічні або історичні, навколо яких згруповувались місцеві любителі історії.
Ідея створення Харківського історико-філологічного товариства виникла в 1873 році і належала О.І. Крип’якевичу та М.С. Дрінову. Але статут товариства було затверджено Міністром народної освіти лише 24 грудня 1876 року. Відкриття товариства відбулося 28 лютого 1877 року.
Харківське історико-філологічне товариство поєднувало у своїй діяльності різні наукові інтереси, поставлені на порядок денний тогочасним швидким прогресом історико-філологічних знань: збирання архівних матеріалів, їх описи, видання і розробки, збирання етнографічних матеріалів, збереження пам’яток давнини, розвиток наукових і педагогічних інтересів. В товаристві знаходили вихід спеціальні наукові інтереси у сфері історії мови і словесності, історії розвитку правових відносин і інституцій, історії церкви, історії мистецтва, по археології і етнографії. Тут, в товаристві, видавались звіти і повідомлення з різних наукових відомостей.
Перший параграф „Статуту історико-філологічного товариства” визначав мету товариства: “сприяти працями, зборами та виданнями розвитку і розповсюдженню історичних та філологічних знань”. Діяльність членів Товариства була надзвичайно різноманітною: читання публічних лекцій, охорона та дослідження історичних пам’яток, видання наукових та науково-популярних праць, сприяння розвитку народної освіти тощо.
В подальшому товариство набуло розгалуженої структури. Було створено: в 1880 році Історичний архів, в 1892 році – Педагогічний відділ, дві бібліотеки, в 1902 – Етнографічний музей, лекційний комітет. З 1895 року – від імені історико-філологічного товариства діяли жіночі курси, а з 1897 року – влаштовувались загальнодоступні публічні наукові читання.
Безумовно, серед головних напрямків діяльності Товариства було збирання, вивчення та введення до наукового обігу фольклорно-етнографічних та історико-архівних матеріалів, що відображали історію Слобідської та Лівобережної України другої половини 17 -початку 19 ст..
У 1886 році вийшов друком перший том „ Сборника ХИФО”, що поклав початок публікації як цінних документів і матеріалів, так і наукових статей. До 1914 року було видано 21 том.
В 1902 році в Харкові відбувся 12 археологічний з’їзд. Ця подія відіграла велику роль в науково-просвітницькій діяльності і розвитку Товариства. Під час підготовки до цього з’їзду відбувалося вивчення краю не тільки по архівних документах, але й по пам’ятках: археологічних, художніх, етнографічних. В різних містах губернії почали проводитися розкопки курганів; з’явилися матеріали, які розповіли про культуру народу, який жив на нашій території в доісторичну епоху. Ці матеріали тепер стали доступні для широкого вивчення.
Історико-філологічне товариство зібрало багатий науковий, архівний та етнографічний матеріал, цінну бібліотеку, зібрання рукописів, сприяло просвітницькій діяльності, розвитку національної свідомості та зацікавленості суспільства у вивченні вітчизняної історії.