Всеукраїнська наукова конференція, присвячена 150-річчю з дня народження видатного українського вченого, академіка АН України М. Ф. Сумцова
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Згідно наукової концепції музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини передбачалось створення тематичних експозицій, які б могли б ширше і повніше розкрити окремі теми, що не можливо зробити в експозиції музею-села, а також передбачалось відтворення традиційних народних свят, обрядів шляхом проведення етнографічних свят.
Перша спроба відтворення традиційних звичаїв та обрядів була зроблена при створенні „Музею хліба" (1984 р.) у розділі „Хліб у звичаях та обрядах". Було розкрито такі теми: „Хліб у весільному обряді", „Хліб у святах та звичаях-осінньо-зимового циклу", „Зустріч весни", „Обжинки" та „Свято урожаю" за допомогою етнографічних матеріалів, муляжів.
На протязі 1985-1989 років проводились роботи по створенню музею Українських народних свят, звичаїв та обрядів: написання наукової концепції, розробка структурного та тематико-експозиційного планів, збір експонатів, створення художнього образу кожної теми і музею в цілому. Експозиція музею має такі розділи: „Виникнення народних звичаїв та обрядів", „Обряди та свята календарного циклу", „Родинно-побутові свята та обряди", „Звичаї та обряди громадського побуту", „Сучасні свята та обрядовість". Для створення експозиції використано етнографічні матеріали, твори декоративно-прикладного мистецтва, живопис, плакати, муляжі, копії. Якщо в експозиції музею-села в інтер'єрах хат одні і ті ж предмети виконують функціональну, побутову, навіть соціальну роль, то в музеї „Українських народних свят, звичаїв та обрядів" вони є носіями інформації про магічний, обереговий, обрядовий, символічний їх зміст.
Дотримання традицій, звичаїв, влаштування свят виявлялось через обрядодійство, організацію систему харчування, дотримання певних змін в одязі, а також через відповідні зміни в інтер'єрі житла. Відповідно цього в 90-х роках XX ст. реалізували ще одну форму висвітлення народних звичаїв та обрядів. Це тематичні експозиції в інтер'єрах хат та інтер'єрі садиб. Вони тимчасові, тривали рівно стільки скільки атрибутація свята тривала в дійсності.
Атрибутовані свята „Великдень", „Земна неділя", „Спас", „Сухий четвер", обряд „Одруження комина" на свято Симона Стовпника.
Атрибутація свята Зеленої Неділі надзвичайно багата і живописна. Все тільки-що зрубані, зрізані гілки дерев, квіти, запашні трави в захисну силу яких вірили в давнину. Від чародійства, від злих сил вони мали захистити садибу, сім'ю, тварин. Гілки клена ( дуба, липи, осокора, осики, ясеня) закріплені у воротях, хвіртках, над дверима у стріхах хат, повіток, сажків, перед порогом, у сінях над дверима хати і прихатньої комори, а в хаті за іконами, портретами, на покуті, за сволоком, на стінах між вікнами. А на вікнах по кутках стоять пучки гав’яру (аір), любистку, полину. Зелена трава, а також чебрець, полин, гав’яр устеляють долівку в хаті та сінях. На столі - хліб-сіль, свічка, глечик з букетом півонії, лілії, пижми.
А на майдані в центрі музею-села основний атрибут Зеленої Неділі, характерна для Переяслава „віха". Біля „віхи" відбувається етнографічне свято. Атрибутація тематичної експозиції „Великдень" триває три дні і передбачає нанесення хреста від страсної свічки на воротях, одвірках, на стелі перед порогом та покуті, наявності на столі в мисках крашанок, писанок, на тарілках паски.
На свято „Спаса" (19 серпня) в експозиції поміщають всі ті фрукти, овочі, злаки, що носять до церкви на посвяту.
14 вересня на свято Симона Стовпника у поліській хаті II Пол XIX ст. з х. Вабля Бородянського р-ну Київської обл. атрибутується обряд „одруження комина". Комин причепурений рушниками, поясами, квітами. Стіл зі свого традиційного місця на покуті виноситься до печі.
У четвер після Зеленої Неділі - сушили скрині. В цей день на тинах, на латах викладали одяг, рушники, килими.
Тематичні експозиції супроводжують розповіді екскурсоводів та експозиційні тексти.
Тематичні експозиції вносять різноманітність, викликають велику зацікавленість відвідувачів, сприяють кращому сприйняттю і розумінню народних звичаїв, свят та обрядів, допомагають осягнути сутність неоціненних скарбів духовної спадщини українського народу.