До характеристики наукового світогляду М.Ф. Сумцова

Звертаючись до вивчення величезної і багатогранної наукової спадщини, громадської діяльності та біографії М.Ф.Сумцова перед дослідником, рано чи пізно, встає питання з’ясування рис світогляду видатної людини, витоків діяльності людини знакової для свого часу. Сам М.Ф.Сумцов вважав, що справжнє вшанування видатної особи полягає в спробі її пізнання, усвідомленні світоглядної системи, що спрямовувала, надавала поштовх для творчості та відповідного життя. Для з’ясування соціально-психологічних витоків діяльності вченого, важливою видається автобіографічна робота “Из гимназических воспоминаний” (1892 р.). В роки навчання в Університеті на формування наукових його зацікавлень та поглядів найбільш вплинули професори О.І.Кирпичніков та О.О.Потебня. Завдяки першому, що викладав історію всесвітньої літератури та деякі іноземні мови, він зацікавився літературознавством, обравши згодом темою дисертації біографію та літературну діяльність В.Одоєвського. О.І.Кирпичніков також допоміг молодому вченому, що серйозно захворів, підлікуваться у Німеччині й, разом з тим, збагатити знання на лекціях в Гейдельберзькому університеті. Повернувшись М.Ф.Сумцов видає свою першу наукову працю − “Очерк истории колдовства в Западной Европе”, що являла собою перероблену частину дипломної роботи, взагалі присвяченої християнської демонології. Ця робота цікава не тільки з точки зору придбаних М.Ф.Сумцовим знань і поглядів в роки навчання, але і як така, що характеризує його наукове світобачення в цілому. Увесь зміст нарису і, навіть сама обрана тема, красномовно свідчить про приналежність М.Ф.Сумцова до раціоналістично-просвітительської традиції, яка мала своє продовження в позитивістській філософії. Ідея прогресу, успіхи науки та поширення освіти як головний рушій суспільного розвитку, боротьба з марновірством і антиклєрікалізм, − все це присутнє і в наступних роботах вченого. Однак, слід зауважити, що висловлюючи сподівання на неминучий, науково спрогнозований прихід “світлого майбутнього”, вчений вважав його досягнення можливим, лише через справжні зміни суспільної свідомості, спричинені всебічним прогресом окремих індивідуумів. Присутність рис сцієнтизму в поглядах М.Ф.Сумцова компенсувалась, з іншого боку, увагою до духовного світу людини, гуманізмом, який був складовою його світогляду. Отже, саме ці погляди вченого, відбиті в багатьох роботах, публіцистиці, пояснюють ту широку просвітительську діяльність, як складової частини наукової й громадської.

 Взагалі, щодо історії України то можна припустити, що вчений сприйняв запропоновану М.С.Грушевським схему. Цю думку підтверджує використання ним у “Малюнках з життя українського народного слова” (1910 р.) поняття “України-Русі” та тлумачення історії та культури Київської доби, як органічно спорідненої з подальшою українською, наводить лінгвістичні докази цього на основі літературних пам’яток. З точки зору історіографії, його погляди близькі до народницької школи вітчизняних істориків. Громадянської мужності потребувало від вченого в часи реакції дати відверто негативну оцінку політики російського самодержавства щодо України, перелічити всі ті заходи, які були спрямовані на знищення української мови та просвіти аж до початку ХХ-го століття.

Вплив О.О.Потебні, особисті дружні стосунки з яким, склалися лише на початку викладацької кар’єри, визначив головну сферу наукових зацікавлень М.Ф.Сумцова, яку можна визначити як українознавство. Його праці охоплюють практично весь комплекс матеріальної та духовної традиційної національної культури. Їх характерною особливістю стає наявність широкого кола культурних порівнянь та прикладів, наведення багатьох паралелей, що нагадує сучасні культурологічні дослідження. Провідний діяч національно-культурного відродження свого часу, він, однак, не був безоглядним традиціоналістом і за найкращій шлях до національно-культурного відродження вважав “просторий шлях загальної освіти, науки і поширення її у всіх верствах суспільства”. Нова ж індустріальна доба породила низького рівня міську масову культуру. Руйнування засад та кращих елементів старої культури, замість їх органічного переходу до відповідних сучасності нових форм, викликало у М.Ф.Сумцова серйозні занепокоєння. Просвітительська діяльність вченого була спрямована на вирішення нагальних проблем суспільства. Цікавою особливістю його поглядів була не тільки екологія культури, але і екологія природи, що відбилось в педагогічних статтях та ініціативах.

Аналіз наукового світогляду, методологічних принципів М.Ф.Сумцова як фольклориста та етнографа, дано в післямові сучасного перевидання його найбільш значних робіт − ”О свадебных обрядах, преимущественно русских” (1881 р.) й “Хлеб в обрядах и песнях” (1885 р.) − В.З.Фрадкіним та О.К.Байбуріним. Користуючись здобутками різних етнографічних шкіл М.Ф.Сумцов довгий час не віддавав перевагу жодній з них (тому його погляди характеризували як еклектичні), лише на початку ХХ-го століття зробив вибір на користь еволюційної теорії, що знайшло своє відображення і в поглядах на суспільний розвиток. Публіцистика вченого дає підстави говорити про їх схожість з поглядами на суспільний розвиток Г.Спенсера. Вони вплинули на формування політичної позиції вченого, хоч головну роль відіграла його приналежність до кола діячів національного руху.

 Офіційно, в роки першої російської революції, він був членом партії кадетів, але в роки визвольних змагань відверто підтримав політичну самостійність, а не тільки культурну автономію України. З праць, що виходили після 1905 р. та ставлення до революційно налаштованого студентства, погляди М.Ф.Сумцова можна охарактеризувати як помірковані соціал-демократичні, яким були чужі анархічні риси. Демократична, правова, соціальна національна держава − такою мріялась йому Україна у майбутньому, що шляхом реформування зможе подолати соціально-економічні негаразди.

Однією з останніх наукових розробок М.Ф.Сумцова стала “Історія украінської філософської думки”, яка залишилася не закінченою. Другий її розділ (рукопис був надрукований вже після смерті вченого в № 2-3 Бюлетеня Музею Слобідської України у 1926 р.) був присвячений філософії Г.С.Сковороди. Торкнувшись питань дослідження життя й творчості філософа, порівнявши його вчення з поглядами деяких європейських філософів, М.Ф.Сумцов, також, надав своє розуміння філософії Г.С.Сковороди. В цілому, характеризуючи його світогляд як релігійно-філософській, він все ж відзначив в них матеріалістичну складову, звернув увагу на висловлене ним критичне ставлення до Біблії, риси раціоналістичності та скептицизму. Саме таке тлумачення закріпилося в радянській філософії. Однак, в світлі новітніх культурологічних та філософських досліджень, вочевидь його помилковість. Матеріалізм, науково критичне ставлення до Біблії,скептицизм – все це елементи наукового світогляду вчених-позитивістів і, М.Ф.Сумцова в тому числі, а не філософської системи Г.С.Сковороди. Перенесення власних поглядів в твори барокових авторів зустрічаємо і в багатьох роботах вченого з історії старої української літератури.

На наш погляд, особливої уваги до глибшого ознайомлення з фігурою вченого потребує учнівська та студентська молодь, молоді науковці, які ще мають сформувати свою громадянську позицію, зрозуміти відповідальність і призначення щодо майбутньої професії, усвідомити її роль у суспільстві. В рамках шкільного курсу „Харківщинознавство” можливе розроблення серії адаптованих історико-біографічних робіт, присвячених видатним слобожанам, серед яких важливе місце повинні зайняти представники інтелігенції кінця ХІХ-го – початку ХХ-го століття. М.Ф.Сумцов, пропонуючи створити порадник для студентів Університету, який би вводив молодих людей до „храму науки”, вважав за необхідне знайомити їх з біографіями кращих його представників минулого, вбачаючи в цьому виховний засіб, що привчатиме не тільки шанобливому ставленню до попередників, а й передаватиме для успадкування найкращі традиції закладу та якості окремих осіб. Ця пропозиція вченого, прийнявши сучасну форму, з відповідним розширенням змісту порадника, разом з відвідуванням вузівського музею, − отримує вигляд цілком сучасного заходу, актуальність якого безсумнівна для кожного, хто розуміє інтелігенцію, як еліту суспільства, найкращих представників громадськості в державі, а не тільки працівників розумової праці. Формування суспільно-орієнтованої мотивації наукової творчості та взагалі діяльності, вдосконалення моральних якостей студентства – завдання, яким М.Ф.Сумцов надавав великої ваги і сам був прикладом справжнього громадянина, що сміливо ставав на захист інтересів свого народу. Надати цілісне уявлення про видатного вченого особливо необхідно, якщо мова іде про популяризацію його творчості, представлення життя та діяльності для широкого загалу. Ім’я ж М.Ф.Сумцова заслуговує на громадське визнання, хоча б на його улюбленій Слобожанщині.