Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Діяльність Харківського історичного музею по збереженню та популяризації пам’яток науки і техніки

Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства

Малиновський Михайло Олексійович

Тези наукових доповідей (повідомлень)

 

Як відомо, у світі більше 35 тисяч музеїв, і кількість їх постійно зростає. Це свідчить про значимість музеїв у житті людства, важливість їх ролі у збереженні та пропаганді пам’яток матеріальної та духовної культури, забезпеченні зв’язку поколінь. В умовах незалежної української держави відбувається переосмислення історико-культурної спадщини, розвиток краєзнавства, що сприяє вихованню національної самосвідомості та патріотизму. Дослідження історії науково-технічного прогресу не тільки викликає пізнавальний інтерес, але й зберігає та акумулює досягнення, сприяє подальшому поступу людства. Пам’ятки науки і техніки повинні зайняти своє почесне місце як матеріальне втілення історії науково-технічного прогресу, адже це сприяє успадкуванню наступними поколіннями національних традицій і досягнень [2, c. 27].

У Харкові склалися певні музейні традиції збереження та пропаганди пам’яток науки і техніки. Значну увагу цьому ще в дореволюційні часи приділяли такі харківські музеї, як Університетський музей витончених мистецтв і старожитностей (заснований 1835 р.), Міський художньо-промисловий музей (заснований 1886 р.), Етнографічний музей Харківського історико-філологічного товариства (заснований 1902 р.). Зокрема у колекції Художньо-промислового музею поважне місце займали зібрані на Слобожанщині після систематичного вивчення кустарних промислів кращі зразки народно-ужиткового мистецтва.

В результаті реорганізації міської музейної мережі, проведеної радянською владою у 1920 р, були створені музеї з більш визначеним профілем. Особливо плідною була діяльність Музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди. Колекція його досить повно відображала науку і техніку традиційного господарства нашого реґіону. Однак партійно-державне керівництво прагнуло перетворити музеї в ідеологічні установи по пропаганді політики комуністичної партії та радянської влади. Вимоги простої ілюстративності перетворювали експозиції музеїв в різновид примітивної аґітки.

При цьому досягнення науковців та конструкторів Харкова були дійсно видатними. Саме на Харківщині вперше було розщеплено атом, створено найпотужніший радіотелескоп, розроблено гаму прискорювачів заряджених часток, запропоновані новітні радіаційні та космічні технолоґії, створено унікальні установки радіолокаційного зондування атмосфери і вирощування монокристалів, здійснено і впроваджено видатні розробки в галузях машинобудування і приладобудування [2, c. 49].

Співробітники Харківського історичного музею підтримували зв’язок з провідними науковими і технічними центрами міста, внаслідок чого у колекціх з’явились численні і різноманітні фотодокументи, нагороди, моделі і зразки продукції підприємств і установ. Зокрема значні комплекси представляють життя і діяльність В.Я. Данилевського, М.П. Трінклера, Л.Л. Гіршмана, М.П. Барабашова, Г.В. Проскури, О.Г. Лібермана.

Пам’ятки науки і техніки завжди викликали широкий і постійно зростаючий інтерес громадськості у найрізноманітніших своїх формах: чи то промислові підприємства, науково-дослідні установи, чи зразки продукції, а ще більше – обставини життя та діяльності видатних вчених, конструкторів, виробничників, майстрів своєї справи.

Однак ознайомлення широких кіл громадськості з досягненнями харківських вчених і інженерів у радянські часи мало однобокий і досить обмежений характер, адже багато розробок не підлягали широкому розголошенню з міркувань збереження державної таємниці. Основними формами популяризації історії науково-технічного прогресу стали музейні виставки переважно вузькотематичного або ілюстративного характеру (наприклад, «Харків і радянська космонавтика» та ін.)

В умовах незалежності ХІМ, у фондах якого понад 250 тис. пам’яток матеріальної і духовної культури, зробив свій вклад у відродження духовності, історичної пам’яті українського народу. Пріоритетними стали проблеми історії козацтва, боротьби за українську державність, голодомори в радянський час, сталінські репресії. Значна увага приділялась етнографії, розвитку української культури, а в зв’язку з цим – діяльності таких відомих вчених як Д.І. Багалій, М.Ф. Сумцов тощо. При цьому питання історії науково-технічного прогресу висвітлювалися недостатньо. Періодично організовувались тимчасові виставки, зокрема «Харківщина промислова». Серед причин цього – різке погіршення становища ХІМ у кінці ХХ ст. Музей був переведений у приміщення колишнього ломбарду, що було значно меншим попереднього приміщення та потребувало докорінної реконструкції, переобладнання та ремонту. І все це за умов недостатнього державного фінансування. ХІМ не мав можливості створити постійну музейну експозицію, не мав належних технічних засобів і сучасних інформаційних технологій, які б відповідали запитам ХХІ ст. Більше десяти років фонди музею зберігалися у запакованому вигляді[6, c. 4].

Варто наголосити, що для музеєфікації технічної групи речей потрібні значні кошти, додаткові приміщення для зберігання зразків обладнання, продукції, інструментів, моделей, макетів тощо. Необхідна реальна допомога інженерно-технічних фахівців для вивчення, систематизації, обслуговування таких речових експонатів як годинники, телефонні, фото-фоно-відео апарати, електоронні прилади тощо. Тому речова група експонатів у багатьох музеях недостатньо вивчена, систематизована, малодоступна для широкого загалу[4, c. 14].

Ситуація почала змінюватися на краще в останні роки, коли була розроблена цільова обласна програма відродження Харківського історичного музею з метою забезпечення діяльності його як багатофункціонального інституту соціальної пам’яті з функціями документування, наукового вивчення, збереження та популяризації історичних цінностей Слобожанщини. Розгорнулась робота по переобладнанню фондосховища, частковому поетапному ремонту. В кінці 2011 – поч. 2012 р. розпочалася довгоочікувана реконструкція приміщення ХІМ, що повинна привести до збільшення експозиційних площ, покращенню умов функціонування музею. Це дасть можливість створити повнопрофільну експозицію, де належним чином мають бути представлені пам’ятки науки та техніки.

В умовах кризового стану економіки припиняють функціонування підприємства і організації іноді з столітньою історією (наприклад, «Серп і молот», до революції – Гельферіх-Саде), тому важливо на законодавчому рівні вирішити питання про передачу музеям унікальних предметів, утилізованого обладнання, посилити зв’язок з цього приводу з організаціями підприємців та громадськістю.

Якщо дрібніші предмети обладнання, прилади можуть бути експоновані безпосередньо, то для популяризації таких досягнень харківських науковців та виробничників як розщеплення атому, сервйний випуск літаків, турбін, турбогенераторів, тракторів, танків тощо варто використовувати мультимедійні технології, комп’ютерну графіку тощо. Можливості, напрями тут різноманітні. Наприклад, виробництво тракторів на ХТЗ – від малопотужних, примітивних зразка 1930-х рр. до сучасних. Або порівняти продукцію танкобудування заводу імені Малишева з зарубіжними аналогами часів ІІ Світової війни і т. д. [2, c. 90].

Серед основних напрямів сучасної історичної науки – вивчення історії повсякденності, повсякденного життя різних груп суспільства різних епох. Серед зачинателів цього напрямку – М.І. Костомаров, вихованець Харківського університету. Тому, показуючи побут в історичному аспекті, важливо показувати побутову техніку у розвитку, у співставленні з іншими країнами.

На майданчику навколо ХІМ експонується військова техніка. Мілітарний характер цієї експозиції склався історично і був виправданий до створення окремого музею історії Великої Вітчизняної війни. У наш час варто зменшити кількість протитанкових засобів та артилерії, замінивши їх на макети, муляжі мирних виробів харківських підприємств. На вулиці Пушкінській виставлені моделі шедеврів архітектури міста Харкова. Можливе використання досвіду вказаної експозиції у більш досконалій формі.

Стосовно джерел фінансування музеєфікації пам’яток науки і техніки, слід запозичити досвід розвинених країн, де провідні фірми, дбаючи про свій імідж надійних виробників, виділяють для таких цілей значні кошти. І, звичайно, повинна повернутися обличчям до даної проблеми держава, науково-технічна громадськість.

Як відомо, більша частина пам’яток науки і техніки знаходиться не в історичних та краєзнавчих музеях, а в музеях великих підприємств (зокрема, Харківського авіазаводу, ДП «Завод ім. Малишева», АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика» тощо), вузівських музеях (зокрема НТУ ХПІ, Харківської державної академії міського господарства тощо), різноманітних меморіальних музеях, де зберігаються переважно в запасниках через брак виставкових площ. В таких умовах варто звернутися до практики проведення на базі ХІМ спільних музейних виставок, де б експонувались пам’ятки з різних музеїв, як давноіснуючих, так і щойно започаткованих завдяки ентузіастам музейної справи, які пропонують нові форми музейної роботи. Так, у Центральній науковій бібліотеці ХНУ ім. В.Н. Каразіна створений музей праць вчених цього славетного вузу [5, c. 12], в багатьох школах Слобожанщини – музеї хліба, космонавтики тощо.

Отже, опрацювання і експозиціонування пам’яток історії науки і техніки може бути одним з перспективних напрямів роботи Харківського історичного музею. Такий напрям сприяє зміцненню творчого потенціалу нації на противагу споживацькому ставленню до життя і світу.

 

Література

1.                Бюлетень Музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди. – 1925– 1927/28. – №№ 1–5.

2.                Збереження пам’яток науки і техніки в музеях: історія, досвід, перспектива: Зб. наук. ст. – К., 2001. – 118 с.

3.                Перші сумцовські читання. Тези наук. конф. – Х., 1995. – 59 с.

4.                Скарби музеїв. – Дніпропетровськ, 2005. – 153 с.

5.                Скарбниця національної культури. – Х., 1995. – 162 с.

6.                Сошнікова О.М. Проект обласної програми відродження Харківського історичного музею, як одного з найважливіших елементів культури в умовах сучасної цивілізації //Чотирнадцяті Сумцовські читання. Матер. наук. конф. «Музей і сучасність: актуальні пробеми музейної діяльності». – Х., 2008. – С. 3 – 6.