Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини
Тези наукових доповідей (повідомлень) 2008
У серпні 2006 року до відділу археології Харківського історичного музею звернувся Дубінін В.Р. з проханням оглянути частково зруйноване під час проведення земляних робіт на його присадибній ділянці давнє поховання. Виїзд на місце з метою обстеження пам'ятки виявив наступну картину.
Поховання знаходилося на підвищенні правого берега р.Уди, на північно-західній околиці смт. Коротич Харківського району Харківської області, в 300 м на південь від автотраси Харків-Київ.
Залишки будь-якого курганного насипу над могилою візуально не простежувалися. Поховання було виявлене під час викопування на присадибній ділянці колодязя для вигрібної ями, край якого на глибині 1,35 м зачепив північно-східну частину поховальної камери та частину дромоса, зруйнувавши череп, праву ключицю, верхню частину правої плечової кістки та декілька ребер небіжчика. Крім цього, було знайдено залізний наконечник списа, що лежав нижче черепа небіжчика, поперек кістяка, втулкою на північний захід.
Для дослідження поховання було закладено розкоп, що перекривав здогадні розміри поховання. На глибині близько 1,1 м була зафіксована верхівка склепіння камери у вигляді плями чорного кольору підтрикутної продовгуватої форми з нерівними краями, спрямованої вершиною на південний захід. Донизу пляма розширювалася до меж поховальної камери, яка мала вузьку продовгувату у плані форму, що поволі звужувалася від входу до торцевої стінки. Простежена довжина камери близько 1,9 м, ширина біля входу ‑ 0,5 м, у районі торця ‑ 0,3 м. Торцева частина камери закруглена. Глибина камери від рівня сучасної поверхні біля входу ‑ 1,35 м, в районі торця ‑ 1,6 м. Таким чином, камера мала похиле дно, що поволі заглиблювалося у бік торця з перепадом глибин у 0,25 м.
Місце переходу камери в дромос зруйноване колодязем вигрібної ями. Перетин дромоса чітко простежувався на зачищеній стінці колодязя у вигляді плями чорного кольору аркоподібної форми шириною 0,25 м та висотою близько 0,4 м.
Кістяк належав чоловіку 20-25 років, що лежав у витягнутому положенні на спині, головою до входу камери, на північний схід (азимут 35°). Ліва рука розташована паралельно тулубу, кисть правої руки розміщена поверх кульшового суглоба. Ноги прямі, витягнуті, схрещені в районі кісточок. Права нога лежала зверху лівої, носки ступнів розвернуті у протилежні боки. У верхній частині правого передпліччя знаходився залізний браслет з тонкого дроту.
За класифікацією В.С. Ольховського коротичанська катакомба належить до II типу варіанту 2А ‑ однодромосна однокамерна катакомба, довга вісь вхідної ями та камери якої знаходиться на одній прямій.
Найкраще поховання з північно-східним орієнтуванням репрезентовані серед пам'яток степового Причорномор'я пізньоскіфського часу (IV-III ст. до н.е.), де із 738 випадків зі встановленим орієнтуванням північно-східний напрям зафіксований у 41 небіжчика.
Безсумнівно привертає увагу особливості пози небіжчика ‑ схрещеність ніг у районі кісточок та розміщення кисті правиці на верхній частині стегна. Ряд дослідників подібне положення кінцівок пов'язують зі впливом східного, савромато-сарматського поховального обряду, де подібні поховання складають також помітну частку ‑ за підрахунками К.Ф. Смирнова в савроматських пам'ятках VIII-IV ст. до н.е. відомі 39 випадків з положенням руки на тазу (11,1%) та 8 зі схрещеними ногами. Однак, за подібними показниками савроматські поховання не суттєво перевершують пам'ятки степового Причорномор'я і навіть поступаються за деякими параметрами пам'яткам Криму цього ж часу. Так, у пам'ятках степового Причорномор'я пізньоскіфського часу відомо 10 випадків зі схрещеними ногами (1,36% від загальної кількості комплексів) та 50 з рукою на стегну чи тазу (6,78%). Ще краще подібні поховання представлені у синхронних пам'ятках Криму ‑ відомі 5 комплексів зі схрещеними ногами (3,23%) та 15 з рукою на стегну чи тазу (9,7%).
Відсутність слідів пограбування могили свідчить про збереження практично повного складу поховального інвентарю (за виключенням предметів з нетривких матеріалів), що не вирізняється репрезентативністю.
Залізний наконечник списа вирізняється короткою тонкою втулкою та формою продовгуватого гостролистого пера з сильним розширенням у нижній частині. Кінчик вістря та край пера у декількох місцях відламані. Посередині пера, по всій його довжині проходить грановане ребро. В нижній частині втулки пробито наскрізний отвір овальної форми для фіксації наконечника списа на ратищі. Всередині втулки присутні залишки зітлілої деревини. Загальна довжина ‑ 29,3 см, довжина пера ‑ 20,5 см, ширина пера у місці найбільшого розширення ‑ 5,3 см, діаметр втулки ‑ 2,3 см. Наконечники списів з подібною формою пера були знайдені в курганах № 2 біля с. Красний Поділ на Херсонщині, № 487 біля с. Макіївка, № 14 Стеблівського могильника, № 4 поблизу с. , № 1/1 біля с. Яснозор'є, , № 25 Пісочинського могильника. Схожу форму гранованого ребра мав наконечник списа з кургану № 454 біля с. Макіївка.
Залізний браслет округлої форми (діаметр 6,9 см) з ледь звуженими кінцями, що майже дотикаються одне одного. Виготовлений із тонкого, круглого у перетині дроту (діаметр 0,4 см). За класифікацією, розробленою В.Г. Петренко, браслет належить до першого варіанту шостого типу, найбільш репрезентативного серед подібних прикрас скіфського часу. Браслети цього типу з'являються в пам'ятках VI ст. до н.е. і продовжують існування до IV ст. до н.е.
Дату поховання в межах IV ст. до н.е. визначають тип поховальної споруди та наконечника списа.
Можна з упевненістю стверджувати іноетнічність коротичанського похованого по відношенню до місцевого населення. Однак відсутність серед інвентаря поховання яскравих етномаркірованих виробів заважає однозначному визначенню етноса небіжника на користь східного (савромато-сірматського) чи південного (власне скіфського) походження похованого. Разом з тим тип поховальної споруди та досить широка репрезентативність саме в степових пам'ятках Північного Причорномор'я похованих з аналогічним орієнтуванням та особливостями положення кінцівок кістяка спонукає нас більше схилятися на користь походження небіжчика із території вказаного регіону.