Проблема збереження цінностей Харківського історичного музею під час Великої Вітчизняної війни та її вирішення

Ще перед початком війни гостро постало питання про екстрений вивіз із прифронтових районів країни до глибокого тилу історичних та культурних цінностей. За вказівкою Ради по евакуації був опрацьований загальний план евакуації СРСР. Ним передбачалося, що фонди музеїв, які підлягали вивезенню, мали поділятися на 3 групи залежно від їх історичної та художньої цінності, що обумовлювало б першочерговість відправки. Керівництво евакуацією центральних та республіканських музеїв покладалося на музейні відділи наркомосвіт та управлінь у справах мистецтв союзних республік, а музеїв обласного та районного значення - на місцеві відділи народної освіти, управління в справах мистецтв, відомчі організації.

Розроблена система евакуації музеїв далеко не завжди спрацьовувала належним чином. Одним із таких прикладів її провалу стала доля музеїв міста Харків.

На початку жовтня 1941 року для евакуації фондів Харківського історичного музею ім. Г.С.Сковороди і фондів музею Революції було надано лише два вагони. З фондів історичного музею, що налічували близько 100 тисяч експонатів, для вивезення були обрані лише вироби з дорогоцінних металів та інші коштовності, колекції медалей та монет, деякі археологічні та етнографічні збірки, прапори, окремі твори живопису тощо.

2 жовтня 1941 року ешелон вирушив із Харкова. Та вже 10 жовтня о десятій годині ранку на станції Олексіївка Білгородської області він потрапив під бомбардування. Прямим влученням німецької авіабомби один з вагонів із пам¢ятниками був повністю знищений. Загинули і директори обох музеїв. Деякі предмети старовини та твори мистецтва, за розпорядженням військового коменданта станції, були зібрані бійцями винищувального батальйону й відіслані до Уфи.

 Вони прибули до Уфи без  супроводу, в розгромлених вагонах і декілька місяців простояли в тупику під дощем та мокрим  снігом. За свідченням працівників уфимського держбанку, багато картин та інших пам¢яток було викрадено біля вагонів, значна частина історичних та культурних цінностей виявилося розкраденою. Але завдяки значним зусиллям банківських працівників 27 грудня 1941 року частина експонатів усе ж попала на зберігання до Башкірського художнього музею, а частина залишилася в приміщенні банку. Проте під час інвентаризації експонатів, що протягом 1941-1944 рр. зберігалися в Уфимській конторі Держбанку СРСР, було зафіксовано недостачу 19 кілограмів 165 грамів срібла. Матеріалів із розслідування не виявлено. 1944 році  співробітниця Харківського історичного музею Л.Ткаченко перевезла залишки евакуйованих фондів з Уфи до Києва, серед них (22 ящика) були зібрання з розкопок Олександропольського кургану та Чмиревої могили, цінні унікальні вироби Візантії, Київської Русі, інші колекції та експонати, що мали всесвітню цінність. Певна частина музейного майна загинула або була пограбована вже дорогою. До Харківського історичного музею вони потрапили 5 листопада 1944 року. Реєстр реевакуйованих пам’яток, на жаль, не зберігся.

Так була проведена евакуація фондів Харківського історичного музею ім.. Г.С. Сковороди та Центрального музею Революції. Розроблена система евакуації, на жаль, не спрацювала. Влада тільки робила вигляд, що щось робить. Насправді ж доля музейних зібрань лягла на плечі їх працівників, які зробили все можливе, щоб зберегти для наступних поколінь шедеври українського й світового мистецтва, а директори обох музеїв навіть заплатили за це власним життям.