Матеріали І.О. Мар’яненка в колекції Харківського історичного музею

Значне місце в колекції Харківського історичного музею займають комплекси матеріалів відомих вчених, письменників, діячів культури. Серед них великий, понад сто предметів, комплекс матеріалів видатного артиста, талановитого режисера та організатора театральної справи, невтомного вихователя акторської зміни, лауреата Державної премії, народного артиста СРСР, професора Івана Олександровича Мар’яненка (Петлішенка).

Іван Олександрович народився 9 червня 1878 року у селі Мар’янівка Херсонської губернії (звідси – псевдонім) в родині сільського коваля. У 1895 році з похвальним листом закінчив Куп’янську повітову школу і вирушив до Києва, де вступив до професійного театру у трупу свого дядька і першого вчителя сценічного мистецтва відомого актора Марка Лукича Кропивницького. Спочатку він виконував функції сценаріуса, машиніста сцени, бібліотекаря, помічника адміністратора і розсильного. Пізніше його взяли на посаду актора.

З 1899 року по 1906 рік Іван Олександрович працював у трупі О. Суслова. Кращі ролі цього періоду: Василь у “Циганці Азі”, Денис в “Бондарівні”, Гнат у "Безталанній" та інші. Виступаючи у найрізноманітніших п’єсах, від оперет до шекспірівських трагедій, молодий актор значно збагатив свій сценічний досвід.

У 1906 році І.О.Мар’яненко вступив до театру М.Садовського у Києві. Робота з М.Заньковецькою та М.Садовським сприяла творчому зростанню І.Мар’яненка. Виконуючи переважно ролі героїчного плану, він з успіхом грав також ролі Хлестакова (“Ревізор” М.В. Гоголя) та Жадова (“Тепленьке місце” О.Островського). Значним творчим досягненням його була роль Дон-Жуана в “Кам’яному господарі” Л.Українки.

У 1915 році І.О.Мар’яненко створив і очолив “Товариство українських артистів”, до якого увійшли М.Заньковецька, П.Саксаганський і молоді актори – випускники Музично-драматичної школи М.В.Лисенка. Мар’яненко працював в театрі одночасно провідним актором, режисером і одним з худруків. Грали в основному твори української класики: “Безталанна”, “За двома зайцями”, “Мартин Боруля”, “Дай серцю волю, заведе в неволю” та інші.

У післяжовтневі роки Іван Олександрович працював у Народному театрі в Києві. Краща роль цього періоду – Гонта в “Гайдамаках” Т.Г. Шевченка.

З 1926 року творча біографія митця пов'язана з Харковом, де він залишався до останніх років свого життя. До 1958 року , з невеликою перервою, І.Мар'яненко працював у театрі “Березіль” (з 1934 року Харківський державний український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка). Серед образів, створених в українському радянському театрі, відзначаються Макбет, Вершинін, Стрижень, Богдан Хмельницький, Феноген та ін. Творчий доробок актора складає понад 300 ролей. Внесок І.О.Мар’яненка у справу розвитку театрального мистецтва відзначений найвищими урядовими нагородами та почесним мистецьким званням народного артиста СРСР, а також званням лауреата Державної премії Першого ступеня.

І.О.Мар’яненко був вихователем і наставником не одного покоління майстрів української сцени. На початку 20- х років він викладав майстерність актора у Київському театральному технікумі, а після переїзду до Харкова з 1928 року почав викладацьку роботу у Харківському музично-драматичному інституті. У 1944 році Іван Олександрович очолив кафедру майстерності актора Харківського державного театрального інституту. В 1946 році йому було присвоєно вчене звання професора. Серед його учнів – народні артисти СРСР І.Козловський, Н.Ужвій, В.Грініч, народні артисти України Л.Биков, Л.Сердюк, С.Чібісова та ін. Тільки в 1961 році у зв’язку з погіршенням здоров’я І.Мар’яненко був змушений припинити свою 35- річну працю по вихованню акторської зміни.

Помер І.О.Мар'яненко 4 листопада 1962 року.

У Харкові, біля театру ім. Т.Г.Шевченка, де артист пропрацював багато років, є провулок, названий на його честь. Кожен рік кращим акторам присуджується Державна премія імені І.О. Мар’яненка.

Комплекс матеріалів видатного актора, що зберігається у Харківському історичному музеї, досить різноплановий. Це особисті речі, документи, фотографії, книги, портрет, бюст Івана Олександровича.

Перші матеріали актора надійшли у музей у 1949-1950 рр. і були передані особисто Іваном Олександровичем. Це автобіографія 1949 року (Інв.13539), 22 фотографії, 4 почесні грамоти (вст.2154), адрес і поздоровлення з нагоди 50 –річчя сценічної діяльності (вст.2261).

У 1965 році після смерті видатного актора  його дружина Теодора Макарівна Миргород передала у музей 56 предметів. Серед них: портфель, яким І.О.Мар’яненко користувався з 1926 року (К-172), театральний грим актора (Р-428), ніж для розрізання паперу (Р-427), підставка для олівців (КС-1414), бюст (С-188) і портрет (Ж-884) Мар'яненка, 13 книг і брошур, що були подаровані актору (КБ-5339-5351). Усі книги з дарчими написами авторів. Особливий інтерес представляє книга І.Піскуна “Український радянський театр” з власноручним підписом І.О.Мар'яненка. У музеї зберігається також кілька афіш і програм вистав 50-х років, у яких приймав участь відомий актор (АП-105, АП-230 та ін.)

Значне місце в комплексі матеріалів Івана Олександровича займають фотодокументи. Більше 40 фото ілюструють творчу діяльність актора у різні роки. Це сцени із вистав під час його роботи в трупі О.Суслова (ОФ-22520/23,24), в театрі М.Садовського (ОФ-22748/1-6, ОФ-21822/2,4, ОФ-22520(9 шт.), в театрі “Березіль” (ОФ-21822/3, ОФ-22520/37), українському драматичному театрі ім. Т.Г.Шевченка (ОФ-21822/1,5, ОФ-22520(21 шт.), ОФ-10738, ОФ-10740, Інв.4666, 4668 (ІV гр.). Багато в колекції фотопортретів різних років життя актора: (ОФ-22520(4 шт.), ОФ-22748/1, ОФ-24702/1,2, ОФ-20605, Інв.4667(ІV)). Майже всі фото копійні і більшість з них відносяться до раннього періоду життя. Найбільшу цікавість викликають груповий фотопортрет 1896 року, на якому І.О.Мар'яненко знятий разом з батьком і братами в фотоательє Одеси, і фотографія з зображенням бюста актора, зробленого скульптором М.Лисенком за два місяця до смерті Івана Олександровича. На фото є дарчий напис автора скульптури.

Слід зазначити, що у колекції відсутні фотографії, що висвітлюють особисте життя Івана Олександровича, його педагогічну і громадську діяльність. Немає у музеї жодного сценічного костюма актора окрім шароварів (ТК-3343), в яких І.Мар'яненко виконував роль Богдана Хмельницького в однойменній виставі. Це, безумовно, збіднює колекцію, хоча і у наш час вона продовжує поповнюватися новими матеріалами. У 1998 та 2000 рр. до фондів надійшло 8 предметів. Це афіші, програми, запрошення, брошури, присвячені святкуванню 120-річчя від дня народження І.О.Мар'яненка. Подальше поповнення фондів музею надасть можливість у повній мірі відобразити в експозиційній роботі життєвий і творчий шлях видатного митця.