Голодомор 1932-1933 рр. на Україні у науково-дослідній та експозиційній роботі Харківського історичного музею

Національна трагедія, якою є голод 1932-1933 років в Україні має об’єднати український народ навколо справи творення власної держави, розбудови громадянського суспільства, розвитку демократії, різних форм власності в організації економічного життя, тобто тих соціально-політичних інституцій, які унеможливлюють реставрацію тоталітарного режиму. У зв’язку з цим, знаменними і важливими для історичного пізнання та політико-правової оцінки виявилися рішення законодавчих і виконавчих органів влади: Постанови Верховної Ради України “Про 70-ті роковини голодомору в Україні” від 28 листопада 2002 р. “Про проведення парламентських слухань щодо вшанування пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років” від 6 грудня 2002 року та Указ Президента України “Про вшанування жертв та постраждалих від голодоморів в Україні від 04 листопада 2005 року”.

Харківський історичний музей, як науково-методичний, дослідний і культурно-виховний центр нашої області також зробив свій внесок по дослідженню та висвітленню теми голодомору 1931-1933 років ХХ століття. Так, восени 1990 року історичний музей командирував своїх співробітників до Вовчанського району Харківської області в села (Єфремівка, Рубіжне, Білий Колодязь, Іванівна, Петровське, Радянське, Чайківка) з метою знайти і записати спогади свідків того трагічного часу. Основа цих спогадів – страшне не пересильне відчуття голоду і страху, а ще – глибокий сум за тими, хто не вижив в ті роки. Згадували про своїх дідусів та бабусь, в яких пухли ноги і вони не могли ходити, про своїх батьків, які старалися хоч як-небудь підгодувати своїх голодних дітей, про те, як іноді вночі до осель приходили з обшуками, і як їх голодних гнали на роботу у поле. Пізніше така ж робота проводилася і в Валківському р-ні (с. Новий Мерчик, Водяна Балка, Благодатне, Олександрівна, Гонтів Яр, Яблунівка). Записи таких розповідей зберігаються у історичному музеї. Крім цього зібрання музею поповнилося і архівними матеріалами, завдяки нашій співпраці з Державним архівом Харківської області. Ці матеріали дозволяють більш широко простежити хід подій 1932-1933 років. Серед зібраних матеріалів – постанови, телеграми, витяги з протоколів, скарги мешканців сіл Харківської області, про зловживання місцевих керівників, листи до газет, заяви селян з проханням повернення конфіскованого майна, статистичні дані, агітаційні листівки з планами “штурмової декади” з вилученням зерна у одноосібників, витяги з протоколів засідань сільрад про накладання штрафів, вилучення майна та передачі до суду селян за невиконання плану хлібозаготовок та ін.

У нашому музеї є цілий ряд матеріалів для висвітлення тих трагічних подій в історії України і в історії Харківщини – документи, фотографії, плакати, книги, речові пам’ятники довоєнного періоду (20-40 років ХХ ст.). Зокрема, матеріали, які висвітлюють курс на індустріалізацію, перший п’ятирічний план, колективізацію, хлібозаготівлі – це плакати (“Первый пятилетний план развития народного хозяйства СССР 1928-1933 гг.”, “Виконання хлібоздачі – перша заповідь”), збірники статей і промов Сталіна, постанови ЦК ВКП(б) та уряду тощо. Звичайно, що всі події подавалися однобічно і тільки з позитивного боку, як було прийнято у Радянській Державі, але, кожен предмет промовисто дає інформацію, яка дозволяє розкрити реальний стан речей. Ряд виставок Харківського історичного музею (“Чорний птах голодного року”, “Свіча скорботи”, “І ниви багаті і смерть у хаті”) доносили до серця відвідувача страшну правду сталінського політичного режиму на Україні, який привів до фізичного винищення декількох поколінь українських хліборобів, до глибокого руйнування соціальних основ нації, її духовності та самобутності.

Музеї, як багатофункціональні інститути соціальної пам’яті з функціями документування, охоронної, дослідної та освітянсько-виховної роботи сьогодні мають великий вплив на суспільство, який заснований на вірі суспільства у музей і об’єктивність інформації, яку він повідомляє, а також емоціональному впливу оригінального музейного предмету.

Вивчення подій, пов’язаних з голодомором 1932-1933 років може примусити людину переосмислити цей важкий період історії, позбавити фальшивих догм. Наукові співробітники Харківського історичного музею будуть продовжувати вивчати цю тему в архівах, бібліотеках, робити історичні експедиції в райони області, комплектувати фонди новими матеріалами, робити нові виставки та експозиції, проводити виїзні лекції-екскурсії по школах та вузах міста для того, щоб у подальшому забезпечити людство уникнення подібної трагедії.