Мідні монети часів Петра І у колекції ХІМ

Мідь як новий вид монетної сировини була запроваджена в Росії ще у середині ХVІІ ст. Ініціатори реформи 1654-1663 рр. мали намір здійснити корінні зміни російського грошового господарства, зробивши спробу організувати його за зразком західноєвропейських систем з їх різноманітними номіналами. Розпочалося карбування срібних карбованців, полуполтин, дротяних копійок, мідних полтин, алтинів, грошовиків, копійок. Мідні монети не були розмінними по відношенню до срібних номіналів, а були монетами з примусовим курсом.

Серед цілого ряду причин, що зумовили невдачі грошової реформи середини ХVІІ ст., головною, мабуть, була залежність російської грошової справи від привізної сировини, яка могла приставлятися в Росію тільки за допомогою зовнішньої торгівлі. Далися взнаки економічна і технічна непідготовленість до проведення реформи, об’єднання в одну систему монет абсолютно різних за цінністю відповідно одна до одної, неконтрольований випуск мідної копійки у гонитві за зиском від карбування монет з дешевої міді.

Перед грошовою і монетною реформою Петра І кінця ХVІІ - початку ХVІІІ ст. стояли практично ті ж стратегічні завдання удосконалення російського грошового господарства, але тактично вирішувалися ці питання зовсім інакше. Підготовка до проведення реформи була розпочата вже у ІІ пол. 90-х рр. ХVІІ ст. За основу нової монетної системи, як і за часів Олексія Михайловича, були прийняті мідна копійка і срібний карбованець.

Указ про випуск мідних монет вийшов 11 березня 1700 р. Організація виготовлення цього нового для Росії виду монетної продукції була покладена на видатного економіста і знавця технічного боку монетного виробництва Івана Посошкова, який ще у 1694 р. виготовив абсолютно новий монетний стан для карбування монет машинним способом. Він блискуче впорався з цим завданням: «...Егда царського величества состоялся указ, еже делать круглые деньги медные…я…вступил в то дикое дело и все то денежное дело установил». (И.Т. Посошков. Книга о скудости и богатстве. М., 1937, с. 279).

У 1700 р. в обіг увійшли похідні копійки: «денга», «полушка» і «полполушки» машинного карбування. Оскільки в народній пам’яті збереглася недовіра до мідних грошей, дискредитованих попередньою реформою, випуску мідних монет у обіг передувало оповіщення про це населення. У людних місцях були розвішані листки з текстом царського указу, він читався в церквах і на ринках. Підкреслювалася повна рівність нових монет зі срібною копійкою перед скарбницею. Населенню була надана можливість вибору: обрати нові монети чи користуватися срібною копійкою дореформеного зразка, яку з 1700 до 1717 р. карбували з дроту три московські монетні двори («Красний», Новий і Кадашевський).

Набережний мідний монетний двір був першим московським монетним двором, що розпочав регулярне карбування мідних монет на 12 карбованців 80 копійок з пуду міді (пуд міді коштував 8 крб.). Вже через рік вага мідних монет була зменшена: з пуду міді стали карбувати монет на 15 карбованців 44 копійки. Це принесло державній скарбниці прибуток у 3 млн. карбованців. З 1704 р. карбували за новою монетною стопою: на 19 карбованців 20 копійок або 20 карбованців з пуду міді, а з 1718 р. уже на 40 карбованців.

З другої половини 1704 року Кадашевський монетний двір, який до цього карбував тільки золото і срібло, теж почав карбувати мідні монети. Саме у 1704 р. для Кадашевського монетного двору було виготовлено 26 нових станів (14 обрізних і 12 друкарських).

З початку ХVІІІ ст. мідна монета стала невід’ємною часткою внутрішнього обігу Росії.

Музейна колекція має у своєму складі 66 мідних петровських монет. Монети номіналом «денга» за час правління Петра І карбувалися з 1700 до 1718 р. 19-ти різних монетних типів, 12 з яких за каталогами мають надзвичайно високий ступінь рідкості. У музейній колекції тільки 16 монет цього номіналу: 3 датовані 1700 р. (2 з них – новороби), по 1 монеті за 1702 і 1703 рр., 2 монети 1704 р. (одна з написом на реверсі «ВСЕЯ РОССИИ ПОВЕЛИТЕЛЬ», друга – «ВСЕЯ РОССИИ САМОДЕРЖЕЦ»), 2 монети 1705 р. (обидві з написом «...ПОВЕЛИТЕЛЬ»), 3 монети 1706 р., 1 – 1707 р., звичайного зразка монета датована 1710 р., 1 – 1712р. (напис на реверсі «...ПОВЕЛИТЕЛЬ») і 1 монета за станом збереження майже не читається. Немає у колекції монет номіналом «денга» за 1701, 1708, 1709, 1711, 1713 – 1718 рр., а серед тих, що є, – жодного раритету.

Значно меншою кількістю представлені у колекції петровські полушки: 1 монета 1700 р. (дуже потерта), 2 – 1707 р. (одна з написом на реверсі «ВСЕЯ РОССИИ ПОВЕЛИТЕЛЬ», друга – «ВСЕЯ РОССИИ САМОДЕРЖЕЦ»), 1 – 1719 р. (без зазначення монетного двору, дата написана слов’янськими літерами), 2 монети 1720 р. (одна: НД (Набережний мідний двір), зазначення дати слов’янськими літерами, на реверсі корона; друга: без зазначення монетного двору, дата написана арабськими цифрами) і 1 монета датована 1721 р. (без зазначення монетного двору, дата написана арабськими цифрами). Полушки за часів Петра І не карбувалися 5 років: 1715, 1717, 1723 – 1725 рр. У колекції усього 7 монет цього номіналу, але дві мають ступінь рідкості: полушка 1700 р. (Інв. 2835) «не зовсім звичайна монета», а 1719 р.(Інв. 2797) рідкісна монета за каталогом В.Уздєнікова.

«Полполушки», найменша за номіналом мідна монета (1/8 копійки), карбувалася тільки у 1700 р. (не прижилася в обігу) і є надзвичайно рідкісною монетою. Не дивно, що її немає у музейній колекції.

Нова, мідна, копійка увійшла в обіг на заключному етапі реформи у 1704 р. і не карбувалася тільки у 1720, 1722, 1723 і 1725 рр. Жодної копійки з датою 1704 р. у колекції немає, а ось 1705 рік репрезентований 6 монетами, що карбував Кадашевський монетний двір (монетний двір на монетах зазначений літерами «МД»). Копійки 1707 р. (2 монети у колекції (Інв. 1833, Н-6381), карбовані на тонких кружках діаметром 30 мм на Набережному монетному дворі (літери «БК» монетний двір проставляв на монетах на знак того, що на той час він був у веденні «Приказа Большой Казны»), мають за каталогом В.Уздєнікова ступінь рідкості: «не зовсім звичайна монета». Музейна колекція має копійки 1708 р. (2 монети), 1709 і 1710 рр. (по 1 монеті), 1711 р.(8 монет), 1712 р. (6 монет), 1713 р. (3 монети), 1714 р. (3 монети), 1715 р. (2 монети), 1716 р. (1 монета) і 1724 р (1 монета). Більшість з цих монет збереглися у музейних і приватних колекціях у досить великій кількості, карбовані на Кадашевському (12) і Набережному (11) монетних дворах (на 5 екземплярах монетний двір не зазначений, чи прочитати його неможливо у зв’язку зі станом їх збереження). А на декілька монет треба звернути увагу. Більш детально треба дослідити мідну копійку 1714 р. (Інв. 2804) за монетним типом схожу (відрізняється орнаментальним віночком) на копійку, яку у 1713-14 рр. карбували в сріблі. Ступінь рідкості «не зовсім звичайна монета» за каталогом В.Уздєнікова має копійка 1716 р. (Набережний монетний двір, на аверсі зображений вершник на коні, який звівся на диби). Раритетом колекції (якщо не підробка) є копійка 1724 р. (Інв. 2785), ступінь рідкості якої визначається, як виключно рідкісна монета. Такі монети збереглися у декількох примірниках і є пробним відбитком штемпеля, що був призначений для перекарбування копійок зразка 1704 р. Щодо підробок, то слід навести рядки з записки грошової справи уставного майстра Івана Посошкова у Золоту палату, датовану 16 жовтня 1708 р. з пропозицією покласти край появі фальшивих мідних грошей: «медные деньги в весу и воображении изменить и учинить их новым развесом и образцом отметным». Зрозуміло, що монети, які мають надзвичайно високий ступінь рідкості, потребують ретельного дослідження.

До масового карбування мідний монетний номінал «5 копійок» прийняли лише у 1723 р. (у 1701, 1702 і 1704 рр. карбувалася срібна монета номіналом «десять денег», а у 1713-1714 рр. – 5 копійок, але теж в сріблі). Найбільшу мідну монету петровського часу представляють у колекції 5 звичайних монет регулярного карбування: 2 з датою 1723 р., 1 – 1724 р. і 2 – 1725 р.

І ще одна мідна монета номіналом «грош» 1724 р. може бути окрасою колекції, бо ті поодинокі екземпляри монети, що збереглися на цей час, мають надзвичайно високу ступінь рідкості. Грош з музейної колекції (Інв. 2786), вірогідно, більш пізній відбиток зі штемпеля.

Більшою чи меншою кількістю, але майже всі (окрім «полполушки») номінали мідних петровських монет репрезентовані в музейній колекції, і разом зі срібними петровськими монетами вони можуть достойно представити в експозиції грошову реформу кінця ХVІІ - початку ХVІІІ ст.