Музей і сучасність: актуальні проблеми музейної діяльності
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Григорій Сковорода – непересічна особистість в культурному житті України, яка відіграла помітний вплив на розвиток духовності нашого краю, на видатних діячів науки та мистецтва Слобожанщини.
До постаті мандрованого філософа байдужих не було ніколи: одні захоплювалися, інші паплюжили, але всі визначали неординарність життя і думок Великої Людини. У наш час учення філософа надзвичайно актуальне. У минулому році проводили рейтинг по визначенню Великого українця. Серед першої 10 – Григорій Сковорода.
Минулого року ми відзначили 285-річчя від дня народження філософа та 35-річчя створення музею. А мені хотілося б через музейні експонати простежити, як шанували українського Першорозума протягом цього часу.
Мабуть, найвеличнішим пам'ятником Г.Сковороді є Харківський національний університет, відкритий 1805 року на кошти шанувальників мислителя, про це наголошує Д.Багалій. Засновник університету В.Каразін перебував під потужним впливом педагога-новатора, писав про нього: "Ми під козацьким чубом та в українській свитці мали свого Піфагора, Орігена, Лейбніца…", перебуваючи у нас в Іванівці він переписував лист Г.Сковороди до М.Ковалинського, а згодом створив перший на Слобожанщині університет. Прикро, що не всі каразінці знають про велику роль Г.Сковороди у створенні їхнього закладу. У експозиції та фондах музею – фотографії фундатора університету, вигляд ВНЗ, матеріали про В.Каразіна, передані Ларисою Дешко – пра-, пра-, пра-, правнучкою В.Я.Ковалівської-Каразіної, матері В.Каразіна, яка в другому шлюбі була дружиною Андрія Ковалівського, в поміщицькій садибі якого знаходиться наш музей.
1874 року на могилі філософа встановили плиту з білого мармуру, яка нині знаходиться біля приміщення музею. А через 20 років, до 150-річчя від дня смерті мислителя, Харківське історико-філологічне товариство на чолі з Д.І.Багалієм вшанувало пам'ять Сковороди, упорядкувавши могилу, а Д. Багалій підготував дослідження про філософа і видрукував найповнішу на той час збірку творів мудреця.
До 210-річчя від народження філософа, у 1912 році, друком вийшов 1 том творів Сковороди, редагований В.Бонч-Бруєвичем. Книги, редаговані Д.Багалієм та В.Бонч-Бруєвичем, вміщені в експозиції.
1919 року жителі села ініціювали святкування 125 річниці від дня смерті філософа. Гнат Хоткевич захоплювався настирністю пан-іванівців, які наполягли на відзначенні річниці смерті Сковороди, хоч їм зрозуміло пояснили, що це не кругла дата, але селяни хотіли знати про людину, яка сама обрала їхнє село для вічного спочинку. І свого домоглися: із Харківської "Просвіти" приїздили представники, виступали перед селянами, описали місце поховання філософа. Про це дізнаємося із спогадів Г.Хоткевича, вміщених в книжці "Григорій Савич Сковорода (Український філософ)" за 1920 рік. На жаль, цього видання у нас немає. Але П.Черемиський 1997 року виконав передрук, який подарував музеєві.
1918 року голова Ради народних комісарів В.І.Ленін підписав Постанову про встановлення у Москві пам'ятника філософові. На жаль, його там немає і в даний час, хоч москвичі виявляють значний інтерес до творчості Г.Сковороди.
У грудні 1922 року 200-річчя мислителя відзначалося в усій Україні. З цієї нагоди наше село перейменували на Сковородинівку, було встановлено пам'ятник у Лохвиці; кращим бібліотекам і школам присвоїли ім'я народного мудреця. І Музей Слобідської України, організований незабутнім М.Сумцовим, теж носив ім'я Григорія Савича Сковороди. Досліджуючи спадок Сковороди, М.Сумцов підготував статтю на 126 листках, що складалася із 8 розділів.
У Сковородинівці 1926 встановили, а 1938 року замінили пам'ятник народному мислителеві. У фондах маємо копії документів, які надала нам Харківська філія дежавного архіву, фотографії.
А потім було довге забуття. Правда, 150-річчя смерті відзначили на республіканському рівні. У Сковородинівку приїздили П.Тичина та М.Рильський, встановили обеліск біля улюбленого місця мислителя – 700-літнього дуба. У Харкові з цієї нагоди був підготовлений плакат (про це дізналися із Матеріалів ХІ Сумцовських читань, тож маємо надію, що його копію матимемо і ми). До Сковороди їхали студенти і школярі зі своїми наставниками, поодинокі письменники, але місцева влада була байдужою до стану чудового парку, який перетворювався на чагарник, вирубувалися липи, свідки життя Сковороди. Проте сама природа відновила старовинні алеї: від пеньків відросла молода паросль, яка і зберегла парк-"сонце", який наскрізно пронизаний філософією мислителя.
До 240-річчя від дня народження Г.Сковороди при місцевій школі, яка знаходилася в будинку А.Ковалівського, в якого провів останні роки життя філософ, у "спокійній келії", в якій закінчилося земне життя мислителя, з ініціативи А.Ніженець та А.Ковалівського, науковців ХДУ, відкрили музей на громадських засадах, а з 1972 року це державний заклад, який, відкривши, теж майже забули. Я це досліджую з афіш та плакатів, що зберігаються в фондах музею. Афіша із зображенням Г.Сковороди та музею повідомляє про відкриття закладу, інформує про найцікавіші експонати та запрошує відвідати музей. А потім тиша аж до 1986 року, коли Харківський педагогічний інститут ім. Г.Сковороди, письменники, члени товариства книги провели літературно-мистецьке свято "Григорій Сковорода і сучасність", яке проходило на Харківщині 4 дні. Організатори побували на заводах, фабриках, в освітніх закладах.
Вшануванням пам'яті мислителя переймалися, крім обласного управління культури та Золочівської адміністрації, гуманітарно-літературна асоціація Г.Сковороди (ГАЛС), міське товариство "Спадщина", "Просвіта", Українська автокефальна православна церква, майстерня театрального мистецтва "Сузір'я" у Києві.
З 1990 року на відзначення Міжнародного дня музеїв було започатковане літературно-мистецьке свято "Сковородинівський ярмарок", 6 яскравих афіш-запрошень повідомляють про це.
У 1992 році відзначали 270-річчя мудреця. У Чорнухах започаткували обласне свято "Благословенні ви, сліди мандрівника Сковороди". Одна з афіш повідомляє, що в Москві цього ж року відбулася вистава "Кто даст мне крылья" Романа Вітюка – лауреата премії академії Медичі та Міжнародного конгресу театра, у Києві пройшов спектакль "Сад Божественних пісень" – Слово про Сковороду, в якому головну роль, тобто Г.Сковороду, зіграв Богдан Ступка. В харківському театрі ім. Т.Шевченка відбувся вечір "Всякому городу нрав і права", кошти від якого було перераховано на спорудження пам'ятника Г.С.Сковороді в Харкові.
2007 рік, як я вже зазначала, був особливий. У Переяславі, Харкові, Полтаві з успіхом пройшов мюзикл "Містер Сковорода", прем’єра якого в 1973 році відбулася на території нашого музею. Ми підготували виставку "Великий проект "Григорій Сковорода – 300", були ініціаторами свята "Лицар святої борні", що відбулося в театрі ім.Т.Шевченка.
Афіші із фонду розкажуть і про розвиток нашого музею. До 2004 року їх замовляли керівні установи. Ставши обласним закладом, створивши сучасну експозицію, музей значно активізував свою діяльність: нами готуються афіші, одночасно пропагуємо зображення Сковороди із музейних зібрань: на одній із афіш портрет, що поміщений у нашій експозиції, на іншій – скульптурне зображення біля дуба на фоні всієї планети, адже Сковорода – мислитель планетарного рівня.
Його харизматична особистість в наш аморалізований час притягує до себе все більше шанувальників. А ми через музейну колекцію намагаємося відтворити потужний образ "мандрованого університету".