Музей і сучасність: актуальні проблеми музейної діяльності
Тези наукових доповідей (повідомлень)
На початку 19 ст. серед періодичних видань Російської імперії з’являються видання змішаного напрямку – наукового, літературного та політичного одночасно.
Виданням такого напрямку є журнал “Отечественные записки”.
У 1818 і 1819 р.р. під такою назвою в Петербурзі було видано дві збірки, а з травня 1820 р. по 1830 р. видається щомісячний журнал “Отечественные записки”. У журналі розміщуються переважно матеріали та дослідження з російської історії, статті про російські стародавності, давні мандрівки, повідомлення про нові відкриття і незвичайні таланти в Росії. Видання “Отечественные записки” у 1830 р. припинилось у зв’язку з недостатньою кількістю передплатників, а у 1839 р. право видання перейшло до А.А. Краєвського. Він розподілив журнал на 8 відділів, серед яких послідовно зазначаються відділи: сучасної хроніки Росії, наук, словесності, мистецтв, домоведення, сільського господарства і промисловості, критики, сучасної бібліографічної хроніки, а також відділ суміші.
Обіцянку надати своє творче надбання дали 126 літераторів та вчених. У відділі “словесність” з’явились твори М.Ю. Лермонтова, О.В. Кольцова, В.О. Сологуба, В.Ф. Одоєвського, В.І. Даля, І.І. Панаєва.
Розділ “сучасної хроніки Росії” надавав систематичний огляд сучасного стану різних частин державного управління.
З другої половини 1839 р. велику популярність журналу принесли відділи критики і бібліографії.
З цього часу в журналі розпочинає працювати В.Г. Бєлінський і його московські друзі: О.І. Герцен, Т.М. Грановський, В.П. Боткін.
За шість років співпраці В.Г. Бєлінського та його друзів журнал став дуже значущим явищем у російському суспільному житті.
На початку 1846 р. В.Г. Бєлінський завершив свою працю у журналі “Отечественные записки”. Завідування критичним відділом перейшло до Валеріана Майкова, який, на жаль, в липні 1847 р. помер.
Під впливом цих втрат і політичної реакції 1848 р. ”Отечественные записки” стають другорядним виданням. І таке існування журналу триває аж до другої половини 1850-тих р.р.
Пожвавлення суспільного життя другої половини 1850-тих р.р. впливає і на “Отечественные записки”.
У 1859 р. “Отечественные записки” з “журнала учено-литературного” перетворились на “журнал учено-литературный и политический”. З вересня 1860 р. і до кінця 1866 р. співредактором А.А. Краєвського і головним керівником журналу був С.С. Дудишкін. Його головними співробітниками були спочатку [Н.В.] Альбертіні, [К.Н.] Бестужев – Рюмін, Громека, а потім – [Н.] Соловьев.
У 1865 – 1867 р.р. “Отечественные записки” виходили двічі на місяць.
Нова епоха в історії “Отечественных записок” починається з січня 1868 р., коли фактичними редакторами на правах паїв стали М.О. Некрасов, М.Є. Салтиков і Г.З. Єлісєєв. Вони арендували журнал у А.А. Краєвського. Після смерті М.О. Некрасова (1877 р.) до кола редакторів увійшов М.К. Михайловський. З квітня 1876 р. відповідальним редактором став М.Є. Салтиков.
З новою редакцією “Отечественные записки” повернули собі позиції провідного видання ІІ половини 19 ст. На перше місце журнал вже висував інтереси та потреби народного життя (статті М.К. Михайловського, М.О. Некрасова, М.Є. Салтикова, Г.І. Успенського).
У відділі белетристики працювали досить тривалий час М.О. Некрасов, М.Є. Салтиков, Ф.М. Достоєвський, О.М. Островський, В.В. Крестовський (псевдонім - О.М. Плєщєєв), Г.І. Успенський, П.Д. Боборикін, П.І. Вейнберг, Марко Вовчок, В.М. Гаршин, О.М. Жемчужников, П.В. Засодимський, М.М. Златовратський, Василь і Микола Курочкіни, І.А. Кущевський, О.І. Лєвітов, Д.Д. Мінаєв, Д.Л. Михайловський, Д.Л. Мордовцев, С.Я. Надсон, М.І. Наумов, А.О. Новодворський (псевдонім – А. Осипович), О.І. Пальм (псевдонім – П. Альмінський), Ф.М. Решетников, Салов, С.І. Смирнова, О.М. Енгельгардт. Всі ці письменники народницького напрямку і другорядні белетристи дуже багато вигравали від майстерної редакції М.Є. Салтикова.
Для завідування критичним відділом були запрошені [А.М.] Скабічевський і М.К. Михайловський. (М.К. Михайловський опублікував свої соціологічні праці). З кінця 1870-тих р.р. у критичному відділі працює [М.А.] Протопопов.
Внутрішній огляд вели Г.З. Єлісєєв і [Н.А.] Демерт, з 1881 р. С.М. Кривенко. Різного напрямку статті розміщували в “Отечественных записках” Я.В. Абрамов, [Н.] Зібер, Є.П. Карнович, В.В. Лєсєвіч, [Є.І.] Ліхачова, С.В. Максимов, Н.Я. Ніколадзе, В.І. Покровський, В.І. Семевський, [М.Н.] Цебрікова, А.П. Щапов, С.М. Южаков.
Після публікації у 1884 р. 4-ої книги журналу на підставі тимчасових правил про друк 1882 р., ”Отечественные записки” були заборонені Нарадою міністрів внутрішніх справ, народної освіти, юстиції і обер-прокурора Найсвятішого Синоду. Всього з 1839 р. вийшло 273 томи “Отечественных записок”.
Журнал “Отечественные записки” був цікавим явищем у літературному середовищі Російської імперії протягом 10-тих – 80-тих р.р. 19 ст. Він привертав увагу своїми історичними, соціологічними та економічними публікаціями. А твори найвідоміших белетристів і письменників 19 ст.: М.Є. Салтикова, Ф.М. Достоєвського, Г.І. Успенського, Марка Вовчка, В.М. Гаршина та багатьох інших – зробили цей журнал найвідомішим у російському суспільстві та за його межами.
У фондах Харківського історичного музею зберігається досить розрізнена колекція журналів “Отечественные записки”, а саме:
1. №84, частина 30, квітень 1827 р. (КБ-3818).
2. 2 книга, січень 1852 р. (КБ-3775).
3. Том LXXXI (81), 1852 р. (КБ-3776).
4. Том LXXXIII (83), 7 книга, липень 1852 р. (КБ-3777).
5. 4 книга, серпень 1852 р. (КБ-3779).
6. Том LXXXV (85) , 12 книга, листопад 1852 р. (КБ-3778).
7. №2, лютий 1869 р. (КБ-3781).
8. №3, березень 1869 р. (КБ-3780).
9. №6, червень 1869 р. (КБ-3771).
10. №7, липень 1869 р. (КБ-3772).
11. №11, листопад 1869 р. (КБ-3782).
Колекція журналів “Отечественные записки”, що зберігається у фондах Харківського історичного музею, навіть і в такому неповному складі, дає уявлення про розвиток публіцистики Російської імперії 1820-тих – 1860-тих р.р. і вимагає поповнення цієї збірки для формування повноти колекції.