Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
У масовій свідомості музеї залишаються у першу чергу просвітницьким закладом. У краєзнавчі музеї люди йдуть переважно для того, аби розширити свої знання про історію певної місцевості. Що відбувається потім? Побачене, почуте, прочитане у музеї – лягає у «льох» пам’яті і лежить там, як то кажуть, «до запитання».
Однак краєзнавча експозиція може бути не тільки «ілюстрацією» до сторіночки з підручника історії чи етнографії. Краєзнавство, на відміну від суворого академізму науки, не зобов’язує максимально об’єктивізовувати інформацію.Навпаки, оскільки краєзнавство є екзистенційною потребою будь-якої інтелігентної людини[8-14],суб’єктивний фактор у ньому грає визначальну роль: це історія твого краю і, відповідно, твоя історія. Відчути минуле не як стороннє (хоча і цікаве), а як власну історичну пам'ять, власне історичне буття –саме на таке сприйняття експозиції варто спрямовувати зусилля сучасним музейникам. І тоді д і а л о г з відвідувачем буде не тільки можливим, а й неминучим. Більше того, зроблена з душею краєзнавча виставка «провокує» звернення людини до пошукової роботи.
Наприклад, виставка «Мистецтво солодкого життя», підготована корпорацією «Бісквіт-шоколад» та Рекламним агентством «ІРІС» і експонована восени 2011 р. у Харківському художньому музеї, містила, власне, колекцію «фантиків», обгорток цукерок та печива – щоправда, з певним «стажем»: деяким з них було понад 100 років. Вражали сцени з військового життя (фотографії!) на обгортках часів 1-ої світової війни, «навчальні» обгортки 1920-х – 1930-х - рр. – наочні посібники з історії та географії (напр., «Народи світу»). Виявилося, що «фантик», на який ми часто не дивимося, цікавлячись лише тим, що всередині, і автоматично викидаємо у найближчу урну, – є не тільки артефактом, а й фактом історії. Скажімо, шоколадний набір «Харків» 1940-х – 1950-х рр. зберіг для нас будинок консерваторії з фігурами вгорі, що давно вже втрачені, і післявоєнний Палац піонерів та школярів (теперішній Палац одруження на Сумській) з левами, які не сидять, як зараз, при вході, а містяться на парадних стовпах метрів за 40 перед будинком, де була дивної краси чавунна огорожа. Глядачі з подивом вдивлялися у зображення ротонди у Саду ім. Т. Шевченка – де вона була, коли побудували, коли знесли? Люди виходили з виставки з запитаннями і найдопитливіші здійснювали справжнє краєзнавче дослідження: йшли до бібліотеки ім. В. Короленка, розпитували старожилів, переглядали старі домашні альбоми, «рилися» в Інтернеті.
Ще більш «провокативний» характер мають виставки «Харківські дворики», організовані Етнографічним музеєм «Слобожанські скарби» ім. Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» та низкою інших громадських, державних та приватних інституцій: Профспілковим комітетом студентів НТУ «ХПІ», Харківським художнім музеєм, Харківським музеєм приватних колекцій, Асоціацією випускників ХНУ ім. В.Н. Каразіна, Центром краєзнавства ХНУ ім. В.Н. Каразіна, історичним факультетом ХНПУ ім. Г. Сковороди, Українським товариством охорони пам’яток історії та культури, Харківським науково-методичним центром охорони культурної спадщини, Культурним центром «Новий Акрополь», театрами «Ланжерон» та «P.S.», Центром сучасного мистецтва «Нова сцена», Творчим центром «Апарте», видавництвами «Раритети України», «САГА», «АССА», Рекламним агентством «ІРІС» та ін.
Ці виставки створюються за результатами Міського краєзнавчого конкурсу студентських художньо-дослідницьких робіт «Харківські дворики», що проходить із 2010 р. Конкурс триває – у травні 2012 р. будуть підведені підсумки IVконкурсу і у Харківському художньому музеї втретє експонуватимуться художні фото, живопис, графіка, а також тексти, що стосуються потаємних куточків старого міста. А роботи, представлені на ІІ та ІІІ конкурси, вже побували у Пархомівському художньому музеї, Харківському Літературному музеї, Харківському Будинку Актора, Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, Харківському національному університеті радіоелектроніки, Харківському національному педагогічному університеті ім. Г. Сковороди, Народній українській академії, Харківському національному автодорожньому університеті, Харківській національній академії міського господарства, Харківській державний академії дизайну та мистецтв.
У виставках брали участь не тільки конкурсанти – студенти Національного технічного університету ,,Харківський політехнічний інститут’’, Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди, Харківської державної академії дизайну та мистецтв, Харківського художнього училища, Харківської національної академії міського господарства, Харківської державної академії культури, – а й учні Художньої школи ім. І.Ю. Репіна , знані фотомайстри Володимир Оглоблін, Ігор Лаптєв, Ігор Нещерет, професійні художники Олександр Лисенко, Олександр Шило, Роман Агасян, В’ячеслав Шуліка, В’ячеслав Панов, Ілля Лучковський, Марія Безнощенко-Лучковська та ін.
Не тільки репортажі з виставок чи інформація про конкурс, а й самі студентські проекти неодноразово публікувалися у харківській періодиці, висвітлювалися у телепередачах [1-7, 14-31].
У межах виставок пройшла низка культурологічних акцій: відзначення 100-річчя від дня народження знаного дослідника історії харківської архітектури Олександра Лейбфрейда [25]; три вечори, присвячені славетній художниці Зінаїді Серебряковій, причому 19 вересня 2011 року, у день пам’яті землячки, на будинку по вул. Червоножовтневій, 25, де мешкала у 1919–1920 рр. художниця, було відкрито меморіальний банер, а вечір пройшов безпосередньо на подвір’ї [24]; у день її народження на запрошення створеного учасниками проекту Неформального товариства друзів Зінаїди Серебрякової приїздили з Москви родичі художниці Катерина Лансере та Павло Павлінов; певний резонанс викликала у харків’ян проведена у День міста акція «Старі дворики – старі ігри», де старожили, що прийшли на виставку «Харківські дворики» до Будинку Актора, розповідали, у які ігри вони грали у міських подвір’ях 50–70 років тому [21].
Інтерактивність цього проекту полягає у тому, що кожен відвідувач виставки не тільки дізнається про незнайомі будинки та людські долі, з ними пов'язані, або – завдяки художньому баченню авторів проектів – сприймає по-новому знайомі дворики і споруди, – глядач мимоволі пригадує принаймні кілька подібних подвір’їв, повз які він, можливо, проходить щодня, не звертаючи на них особливої уваги і починає підозрювати, що вони теж мають свою цікаву історію і свою втаємничену красу, яку варто схопити фотоапаратом, пензлем або олівцем. Насправді у світі, крім краси, нічого нема, тільки нам не вистачає здібності це побачити і зрозуміти. А історія – на кожному кроці, у кожній старій цеглині.
Інноваційний характер хорошої краєзнавчої виставки у тому, щоб побачити звичайне – новим, невідомим і цікавим. А що – потім? У кожного – по-різному: хтось почне справжнє дослідження, хтось приведе на виставку онука, хтось просто іноді згадає побачене і почуте в музеї. Однак у будь-якому разі людина відчує свій двір, своє місто «впритул до серця», як висловилася сучасна харківська поетка Олена Рибка. А це – дорогого коштує.
Література
1. Буряковская Т. Беззащитная красота харьковских двориков / Т. Буряковская // Время. – 2011. – 9 июня. – С. 7.
2. Буряковская Т. В гостях у «Харьковских двориков» / Т. Буряковская // Время. – 2012. – 18 янв. – С. 7.
3. Буряковская Т. Харьков, который мы теряем / Т. Буряковская // Время. – 2011. – 4 февр. – С. 5.
4. Быстрый А. Харьков, который мы теряем / А. Быстрый, Н. Донченко, Н. Сытник // Время. – 2011. – 1 марта. – С. 1, 7.
5. Гурская И. «Мы из Харькова!» / И. Гурская, Е. Стельмухова // Время. – 2011. – 2 июня. – С. 4.
6. Добролюбов Н.Таємниці харківських двориків / Н. Добролюбов // Главное. – 2011. – 26 февр. – С. 5.
7. Коган Н. Місто, яке ми втрачаємо / Коган Н. // http://news.kh.ua/kharkov/17819-fotovystavka-misto-yake-mi-vtrachayemo-otkrylas-v.html
8. Красиков М.М. Буттяу культурі як екзистенційна проблема: (пед. аспект) / М.М.Красиков // Современный инженер и выживание человечества : материалымеждунар. науч.-техн. конф. – Х., 1996. – С. 10–11.
9. Красиков М.М. Город как памятник Городу: (проблема сохранения "типовой" застройки) = City As A Monument To Itself (Problem оf "Typical" Development Preservation) / М.М.Красиков // Городская культура и среда метрополии = Сity Culture and Environment оf Metropolis : тез. междунар. конф. Харьков, 28–30. 10. 2008. – Х., 2008. – С.50.
10. Красиков М.М. Краеведениекак экзистенциальная проблема/ М.М.Красиков // Материалы и тезисы научной конференции, посвященной 30-летию кафедры источниковедения и археологии ХГУ (ІІАстаховские чтения), 1–2 нояб. 1994 г. – Х., 1994. – С. 121–122.
11. Красиков М.М. Культурнийсенс навчального етнографічного музею / М.М.Красиков // Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть : матеріали міжнар. конф.до 70-річчя ХДАК. – Х., 1999. – Ч. 1. – С. 94–98.
12. Красиков М.М. Місто, яке ми втрачаємо / М.М.Красиков // Student’s news: офиц. вестник профкома студентов НТУ «ХПИ». – 2009. – 25 сент. (№2). – С. 4 – 6; www.sn.profkom-khpi.org.
13. Красиков М.М. Урбаника как сфера университетской педагогики/ М.М. Красиков // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: зб. наук. праць. – Х., 2010. – С. 116-124.
14. Красиков М.М. Этнографический музей: от музеефикации быта до сакрализации бытия / М.М.Красиков // Методичні рекомендації Всеукраїнської наради директорів обласних центрів народної творчості 16-18 вересня 2009 р. «Сучасні тенденції культури та державна і регіональна культурна політика». – Х., 2009. – С. 113-116.
15. Леус Т. Дворик Александра Шевченко / Т. Леус, И. Мирошниченко, В. Болтенко // Время. – 2011. – 1 июля. – С. 7.
16. Малютина О. Город, который мы не должны потерять!/ О.Малютина // Політехнік. – 2010.– 15 берез. (№7 – 8). – С.6.
17. Малютина О. Как сохранить наше культурное наследие?: (О краеведческой деятельности этнографического музея«Слобожанські скарби» им. Г. Хоткевича) / О.Малютина // Україна і світ: гуманітарно-технічна еліта та соціальний прогрес: матеріали міжнар. наук.-теоретич. конф. студ. і аспірантів. 21 – 22 квітня 2010 р. – Х., 2010. – С.17,23.
18. Маценко Н. Місто, яке ми втрачаємо / Н.Маценко // http://www.artcross.com.ua/content/m%D1%96sto-yake-mi-vtracha%D1%94mo
19. Михайлов К. «Харківські дворики» у Пархомівці / К. Михайлов // Слобідський край. – 2011. – 30 черв. – С. 10.
20. Михайлов К. Путешествие «Харьковских двориков» / К. Михайлов // Главное. – 2011. – 2 июля. – С. 5.
21. Михайлов К. Старые дворики – старые игры / К. Михайлов // Главное. – 2011. – 3 сент. – С. 5.
22. Мнішек І. Про харківські дворики – з душею / І. Мнішек // Слобідський край. – 2011. – 21 трав. – С. 15.
23. Можейко И. Чтобы не потерять / Можейко И. // Харьковские известия. – 2010. – 21 янв.
24. Можейко І. На терасі в Харкові століття тому / І. Можейко // Слобідський край. – 2011. – 24 верес. – С. 14.
25. Можейко І. Славетного архітектора Олександра Лейбфрейда згадували в день його 100-річчя / І. Можейко // // Слобідський край. – 2011. – 8 жовт. – С. 13.
26. Попова Н. Прогулка по дворам несбывшихся надежд / Н. Попова, М. Проценко, Е. Ильина // Время. – 2011. – 19 июля. – С. 7.
27. Семененко О. Дворик, в котором живет солнце /О. Семененко, О. Чумак, Д. Филоненко // Время. – 2011. – 11 авг. – С. 7.
28. Тергоев Д. Бекетовские дворики / Д. Тергоев, Д. Ушаков // Главное. – 2011. – 26 февр. – С. 5.
29. Чеботов К. Рай для художника / К. Чеботов // Главное. – 2011. – 2 июля. – С. 5.
30. «Харьковские дворики» // Губерния. –2011. – Июль. – С. 38.
31. Юр’єва І. Відкривачі таємниць харківських двориків / І. Юр’єва // Слобідський край. – 2011. – 25 січ. – С. 10.