Мотивація екскурсійної роботи

Екскурсія – одна з форм міжособистісного, неформалізованого спілкування. Тут виникають можливості випробувати власні уявлення у порівнянні з уявленнями інших. Спілкування у ході екскурсії набуває характеру цінностної орієнтації, причетності до подій минулого та сьогодення. Емоційне переживання викликається насамперед самою особистістю того, хто проводить екскурсію. Зацікавленість, переконаність, емоційність екскурсовода викликає інтерес аудиторії до того, що хвилює і його. Інтелектуальне співпереживання обумовлене включенням обох сторін в єдину активну діяльність. Аудиторія, слідкуючи за розвитком думки екскурсовода, здійснює той же процес мислення. Психологічний контакт з аудиторією усвідомлюється екскурсоводом як позитивний. В умовах такого контакту виразно проявляються особистісні якості та риси наукового співробітника. Факт встановлення психологічного контакту, можливість поділитися знаннями приносить йому інтелектуальне та емоційне задоволення і підвищує рівень мотивації не лише до екскурсійної, але, частково, і до інших видів наукової діяльності музею.

Необхідно враховувати і мотиви приходу відвідувачів на екскурсію, виявити домінуючий мотив та, виходячи з нього, зробити корегування у змісті і формі подачі екскурсії. Основними є три групи мотивів: інтелектуально-пізнавальні, емоційно-естетичні та морально-дисциплінарні. Перші дві групи мотивів позитивно стимулюють та заохочують до роботи екскурсовода і не вимагають долати комунікаційні бар’єри.

Для рівня мотивації до екскурсійної роботи має значення зручність для проведення екскурсії побудови виставки чи експозиції. Недоречність представлених експонатів або способу їх представлення з позицій етичності та естетичності (наприклад кістяків людей та тварин в історичній експозиції) може негативно впливати на емоційний стан екскурсовода та екскурсантів, оскільки будь-яка реакція визначається сприйняттям, а екскурсія являє собою типовий випадок циклу, “сприйняття – реакція”.

Для ефективної роботи музейного закладу треба сприяти підвищенню рівня мотивації до всіх видів діяльності, в тому числі і до науково-просвітницької. Правильного розуміння завдань екскурсійної роботи недостатньо для плодотворного заняття цією діяльністю. Необхідна наявність у екскурсовода мотивації, волі до роботи. Під волею до екскурсійної роботи слід розуміти апріорний або набутий інтерес до цього роду освітньої та просвітницької діяльності. Відсутність належної мотивації до проведення екскурсій не може підняти роботу вище рівня посередності. У ряді випадків воля до екскурсійної роботи може перебувати у працівника спочатку у скритому стані та проявитися не одразу, а лише поступово, в процесі екскурсійної роботи. Смак та інтерес до проведення екскурсій не є величинами постійними: вони можуть підлягати вдосконаленню. Для його досягнення слід рекомендувати особисто брати участь в яскравих, взірцевих екскурсіях, паралельно працювати над розробкою двох самостійних екскурсій, або втілювати одну тему на різному матеріалі, проводити вже розроблену екскурсію з різко відмінними за своїми суб’єктивними якостями екскурсійними групами, урізноманітнювати тематику екскурсій. Дотримання цих умов стимулюватиме наукового співробітника та підвищить інтерес до роботи і рівень мотивації до неї.

Екскурсія є результатом діяльності всіх відділів музею, тому рівень мотивації до екскурсійної роботи у наукових співробітників частково відображає якість роботи музею у справі розповсюдження знань. Рівень якості екскурсійного обслуговування впливає на відвідуваність музею, тому цей вид роботи не повинен розглядатися науковими співробітниками як неважливий, другорядний. Суспільство краще розуміє, відчуває необхідність збереження історичної пам’яті, культурного середовища, та підвищення рівня культури завдяки спілкуванню з цікавими людьми, якими є наукові працівники музеїв.