До створення виставки “Перлина Слобожанщини: порцеляна та фаянс Кузнєцових у колекції ХІМ”

Однією з тем, які користуються великою популярністю у сучасних вітчизняних відвідувачів є історія підприємницької діяльності. Такі виставки надають можливість репрезентувати цілий шар матеріальної культури минулого, окремі колекції музею. За фінансової допомоги корпорації “Бісквіт – Шоколад” співробітниками ХІМ створено вже дві подібні виставки – «Історія солодкого життя» - присвячена мистецтву етикеток кондитерського виробництва фірми Ж. Бормана у 2006 р. та у 2008 р. – “Перлина Слобожанщини: порцеляна та фаянс Кузнєцових”. Обидві створені, головним чином, на основі окремих колекцій (етикеток та посуду). Суттєво розширює культурно-освітні можливості подібних виставок використання додаткових експозиційних матеріалів: фонових письмових і фото-документів, образотворчих та речових предметів, історико-побутових інтер’єрів. Як відомо, «дивитися і бачити – це різні речі», а розширення предметного і, в такий спосіб, тематичного ряду експозиції, разом із екскурсійним обслуговуванням, розрахованим на широку аудиторію, надає можливості для підвищення якості вищої роботи музею.

Пошук та підбір вказаних матеріалів, як правило, пов’язаний з копіткою науково-дослідною та науково-фондовою роботою. Так, створення повноцінної виставки з історії Будянського фаянсового заводу, що виник як нова фабрика лідерів керамічної справи у Російській імперії – Кузнєцових – було неможливе без такої роботи, результатом якої стало виявлення та експозиційне використання предметів різних колекцій музею. Значну допомогу у створенні виставки надали: будянський краєзнавець – Т.М. Безрукова, Державний архів Харківської області та ЦНБ Університету ім. В.Н. Каразіна.

Слід зазначити, що тема історії Ново-Харківської фабрики Кузнєцових висвітлена у науковій літературі недостатньо. Останні російські видання, присвячені династії керамістів Кузнєцових та їх справі (напр., “Галкина Е., Мусина Р. Кузнецовы. Династия и семейное дело. –М., 2005. -401 с.” та “Горшкова Е.Л. Матвей Сидорович Кузнецов – почетный гражданин Москвы. -М., 2006. -208 с.”), висвітлюють розвиток фабрики на території України дуже побіжно, здебільшого, за матеріалами єдиного дореволюційного видання – “И.В. Дорошенко. Описание фарфоровой и фаянсовой фабрики Товарищества М.С. Кузнецова, находящейся в с. Будах, Харьковской губернии. -Х., 1895.” та незначними новітніми краєзнавчими матеріалами. Вказані російські видання мають велику джерельну базу, численні ілюстрації та узагальнений фактичний матеріал, що було повною мірою використано у процесі створення виставки. Однак, на наш погляд, ці видання страждають на певний тенденційний підхід до аналізу діяльності Кузнєцових. Взнаки, вірогідно, дається вплив нової російської державної ідеології, яка “зобов’язує” до створення викривленно-позитивних образів російських підприємців минулого: у обох виданнях авторки явно перебільшують роль соціальної, релігійної, благодійної та патріотичної складової їх діяльності.

У Державному архіві Харківської області зберігається фонд документів “Ново-Харківської порцеляно-фаянсової фабрики “Товариства Кузнєцових” у с. Буди” – № 634, оп.2. Він постраждав під час Великої Вітчизняної війни (була втрачена перша частина фонду), але значними видаються і збережені матеріали. Через демонстрацію відвідувачам їх фотокопій вдається суттєво розширити уявлення про економічні умови роботи фабрики, її інфраструктуру тощо.

Так, наприклад, у справі № 2 з листа управляючого фабрикою Ф.Я. Шепельова довідуємося про 1888 р. початку її роботи, а не 1887 , який вважається сьогодні за офіційну дату відкриття. Справа № 73 містить листи, що надходили до фабричної контори протягом 1910 р. переважною більшістю від губернських, сусідніх і, навіть, закордонних постачальників сировини, обладнання та обгорточних матеріалів. Устав фабричної лікарняної каси містить справа № 94, а справа № 46 демонструє значну диференціацію заробітних плат та винагород працівників фабрики (напр., зарплата управляючого у десять разів вища за середньозаводську), звідки стають зрозумілими і мотиви соціального невдоволення робітників. Особливо цікаву інформацію надають справи, які містять прейскуранти (№ 96, 104, 145). Вони віддзеркалюють значний асортимент фабричних виробів, яким “Т-во Кузнєцових” перемагало конкурентів та заповнювало всеросійський ринок керамічної продукції.

Виставка доповнена деякими цікавими газетними матеріалами, що знайдені у “Харківських губернських відомостях”. Це повідомлення про загальні статки фабрики та соціально корисні витрати, про гарний стан фабричної школи, некролог на засновника “Товариства” – М.С. Кузнєцова та ін.

Проведена пошукова робота у фондах ХІМ (ускладнена умовами необлаштованості фондосховища) дає можливість говорити, поки що, лише про приблизну наявність музейних предметів, які висвітлюють зазначену тему. Найбільша група – це керамічні вироби фабрик “Товариства”.

У фондах ХІМ виявлено близько 130 предметів, вироблених на фабриках т-ва Кузнєцових. З них близько 50 предметів є виробами Будянської фабрики. Більшість з них – фаянсові вироби. Найбільша кількість предметів з фарфору належить виробництву у м. Рига. Серед виявлених виробів, на жаль, немає жодного сервізу з повним складом предметів, немає предметів культового, електротехнічного, сантехнічного призначення, матеріалів будівництва. Отже, колекція обмежується предметами посуду і дає можливість скласти лише певну уяву про стилістику та різноманітність видів “кузнєцовської продукції”.

Побачити працівників фабрики дають змогу п’ять фотографій: 1) робітники та службовці Будянської порц.-фаянсової фабрики, 1903 р. (інв. № ОФ-6371); 2) робітники під час праці, кін. 19 – поч. 20 ст. (інв. № ОФ-6373); 3) церковний хор учнів та робітників Будянської фабрики, 1905-1906 рр. (інв. № ОФ-16712); 4) перша футбольна команда фаянсової фабрики Товариства Кузнєцова у Будах, 1908 р. (інв. № ОФ-6307); 5) Кадровий робітник Будянського фаянсового заводу з приятелем, 1912 р. (інв. № ОФ-11478).

Серед поштових листівок початку 20 ст. виявлено: 1) Бєлгородські парові, механічні, крейдові та вапняні заводи Товариства Бр. М. та Д. Цап - один з постачальників сировини для заводу. (інв. № 6163); 2) декілька видів м. Слов’янськ і серед них вид з місцевим магазином “Т-ва Кузнєцових” (інв. № 6142, інв. № 6128, інв. №О-2028, інв. № 760); 3) Вид Павловської площі з “Grand-Hotel”, де розташовувалося торгове представництво фірми з магазином (інв. № О-1619, інв. № О-1814); 4) Вид залізничної ст. Люботин, де існував перший завод “Товариства” (інв. № 1505).

Також, в колекції документів виявлено: 1-2) дві розрахункові книжки працівників фабрики: робітнича 1903 р. та споживацька 1919 р. (інв. № Д-11817, інв. № Д-12071); 3) Свідоцтво та похвальний лист Будянського фабричного училища (інв. № Д-11975, інв. № Д-12070); 4) лист до управляючого про штраф (інв. № Д-11816).

Безумовно, необхідним є продовження широкої науково-дослідної та фондової роботи за темою виставки. Вона перетворює її на експозиційне дослідження, ексклюзивні результати якого демонструються відвідувачам за допомогою рідкісних експонатів і надаються у вигляді культурно-освітнього матеріалу.